Ухвала суду № 38265140, 31.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 180343/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Дутка І.С.

за участю представників сторін:

позивача Ліщинська О.М.

відповідача Дуля Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі № 2а-2093/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО-ЗАХІД» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142300/1402 від 20 січня 2012 року, № 0001572300/252 від 21 березня 2012 року, № 0001552300/250 від 21 березня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на безпідставність та невідповідність висновків податкового органу щодо порушення ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» норм податкового законодавства при здійснення господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу. З посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таку постанову скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Представник податкового органу підтримує вимоги апеляційної скарги.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З 29.07.2011 року по 09.09.2011 року податковим органом проводилась виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ЗАХІД» згідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.75.1.2, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу ДПА у Львівській області від 11.07.2011 № 744, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання.

За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8. Податкового кодексу України, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 7 Наказу ДПА від 22.12.2010р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Відповідно до п. 2.2.2. акта перевірки від 25.10.2011р. № 228/23-2/32483848 встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат інформаційно-консультаційні та юридичні послуги всього на суму 686 838 грн., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ та нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які діяли на час спірних правовідносин.

Відповідно до бухгалтерської звітності (Кт рах.634) загальна сума витрат, яку проведено та включено до складу валових витрат інформаційних послуг за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року складає 149543,10 грн., без ПДВ, в т.ч. абонплата за користування електроними базами (ЕLSА, VАS - доступ до міжнародної бази даних по ремонту автомобілів) - 123193,85 грн., електронною базою (ЕТКА- доступ до електронного каталогу запчастин) - 26349,25 грн., без ПДВ ,та рекламних послуг поновлення каталогів різними взірцями екстер'єрів та інтер'єрів на суму 3086,85 грн.,без врахування ПДВ.

Усі надані послуги підтверджені складеними актами виконаних робіт, які не взято до уваги перевіряючими при проведенні перевірки.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що сума, яка вказана в акті перевірки від 25.10.2011р. № 228/23-2/32483848 в розмірі 225 052,81 грн., не має відношення до ТзОВ «Порше Україна» і включає суми сплачені ТОВ «Порше Лізинг Україна», ТОВ «Порше Мобіліті», які є окремими юридичними особами, хоч в акті перевірки (стор. 16) зазначено, що позивачем проведено та включено до складу валових витрат інформаційних та рекламних послуг наданих саме ТОВ «Порше Україна» на загальну суму саме 225 052,81 грн. Відповідач допущену помилку не спростував.

Відтак, замість 35781,49 грн. перевіряючі обвинувачують позивача у завищені податкового кредиту на суму 45010,56 грн., з яких 9229,07 грн. по суті є помилкою, підстави допущення якої відповідач пояснити не міг.

Згідно з договором про надання інформаційних послуг пошукової системи сервісу № 94324720 від 05.01.2009р. який укладено з ТзОВ «Порше Україна», позивачем отримано інформаційні послуги щодо ремонту та обслуговування автомобілів, з використанням електронної інформаційно-пошукової системи сервісу (ІПСС), як локально, так і в режимі оn-Lіnе. Складові частини ІПСС включають: оновлення до ELSA, оновлення до VАS, Роrtal). Послуги за цим Договором надавались позивачу в електронному вигляді (через Інтернет) або на компакт-дисках.

Згідно з договором про надання інформаційних послуг (ЕТКА) від 05.01.2009р., який укладено з ТзОВ «Порше Україна», отримано інформаційні послуги у виді довідкових даних з електронного каталогу запчастин (для VW- Audi, VW0Audi-Skoda, VW-Audi-Skoda-Sеаt), включаючи оновлення даних. Послуги за цим договором надавались позивачу за допомогою мережі інтернет; дисків для лазерних систем зчитування; USB-Flash карти за актом приймання-передачі.

Позивачем доведено, що завдяки отриманим інформаційним послугам позивач мав можливість надавати своїм клієнтам послуги з якісного ремонту, діагностики та обслуговуванню автомобілів марки Audi та здійснювати підбір і замовлення необхідних для такого ремонту запасних частин, та, як результат, позивачем реалізовано запчастин та аксесуарів Audi на загальну суму 4 036 752,97 грн., без ПДВ та надано послуг СТО по автомобілях Audi на загальну суму 1 634 446,41 грн., без ПДВ.

Стосовно вищезазначених послуг наданих ТзОВ «Порше Україна» загальна сума витрат за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року складає 149 543,10 грн., без ПДВ, в т.ч. абонплата за користування електроними базами (ЕLSА, VАS - доступ до міжнародної бази даних по ремонту автомобілів) - 123 193,85 грн., електронною базою (ЕТКА- доступ до електронного каталогу запчастин) - 26 349,25 грн., без ПДВ. Усі надані послуги підтверджені виданими податковими накладними,складеними актами виконаних робіт по наданню інформаційних послуг та по поставці ТМЦ., тобто запасних частин для автомашин, які ремонтувало ТзОВ «НІКО-ЗАХІД».

Зазначене підтверджується Ділерськими договорами, укладеними ТзОВ «Порше Україна» (Постачальник) з ДП «НІКО-ЗАХІД» (Ділер), згідно яких ТзОВ «Порше Україна» передає ДП «НІКО-ЗАХІД» право отримувати, продавати, зазначені в додатку продукти договору марки «Ауді» та здійснювати повний якісний сервіс, що орієнтований на високе задоволення клієнтів.

Судом першої інстанції правомірно взято до уваги належно оформлені видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ТзОВ «Порше Україна» ТзОВ «НІКО-ЗАХІД»,зміст яких підтверджує реальність виконання робіт та надання послуг, вказаних у Договорах.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання вказаних робіт носить реальний характер і результати використовуються у господарській діяльності ТзОВ «НІКО-ЗАХІД».

Щодо взаємовідносин позивача з Концерном «Ніко» судом встановлено, що контрагентам укладено договори: договір від 03.07.2006 про надання послуг, з додатковими договорами. За цим договором Компанія надає Клієнту право надавати на платній основі систематично консалтингові послуги включаючи: юридичні послуги, послуги фінансового лізингу, послуги стосовно впровадження інформаційних технологій, послуг що стосуються кадрового консалтингу, технічний консалтинг, послуги з маркетингу та організації продажу.

Між сторонами укладено договори прwо надання інформаційно-консультаційних послуг від 09.03.2010 №090310/10, від 01.01.2011 № 01- №2, від 10 01.2011 р. № 110124, де Концерн «Ніко» (Виконавець), а ТзОВ «Ніко - Захід» (Замовник). За цими Договорами Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати йому у відповідності до умов даного Договору спеціальну інформацію та кваліфіковані консультації необхідні Замовнику для здійснення господарської діяльності з наступних питань: техніки ведення ефективних переговорів, методи роботи у складних виробничих ситуаціях, основні принципи управління персоналом, стратегії та принципи розвитку дилерського центру, введення системи звітності у сфері маркетингових комунікацій, розробка, координація та проведення навчання для співробітників СТО, відділу продажів аксесуарів, будова автомобілів, особливостей проведення ремонтних та сервісних послуг, проведення атестації спеціалістів і інші послуги пов'язані з веденням господарської діяльності. Замовник та після надання послуг підписують акт прийому - передачі наданих послуг із зазначенням об'єму о послуг.

Відповідно до цих договорів, позивач оплатив послуги за надання консалтингових послуг, які передбачають в собі абонплату за надані юридичні, аудиторські, інформаційні та консультаційні послуги, послуги ІТ-департаменту Концерну з виготовлення, постачання та документування стандартного та прикладного програмного забезпечення та інше. Оплата роялті за користування торгівельною маркою на суму 36000,00 грн. Згідно договору № 090310/13 3909/10 від 09.03.2010р. між Концерном «НІКО» і позивачем, та договору № 110124 від 10.01.2011р. між Концерном «НІКО» та позивачем, його працівники пройшли тренінги: «Ефективні продажі. Системний підхід», «Тренінг для керівників СТО», «Тренінг по моделі Mitsubishi Pajero Sport», «Технічний тренінг для відділу продажу», «Робота з претензіями на СТО», «Техніки роботи із запереченнями», «Тренінг по моделі Mitsubishi Pajero Sport Wagon», інші. У додатках до цих договорів описано теми тренінгів, дата проведення тощо, програми цих тренінгів. За результатами тренінгів, які проводились у Києві, працівники позивача отримали відповідні сертифікати.

Відповідно до бухгалтерських документів ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» проведено та включено до валових витрат 361785 грн. У зв'язку із введенням в дію Податкового Кодексу України, відповідно до п.196.1.14, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість інформаційно-консультаційні послуги.

Концерн «НІКО» було надано позивачу інформаційно-консультаційних послуг на суму 409 511,00 грн. без ПДВ, в т.ч. 36000 грн. роялті та в І кварталі 2011 року на суму 70 356 грн. без ПДВ. Загальна сума ПДВ з цих операцій, віднесена підприємством до складу податкового кредиту склала 60631 грн. В той же час, перевіркою безпідставно стверджується про завищення податкового кредиту з операцій з Концерн «НІКО» на суму 72357 грн. Таким чином і по даній позиції перевіряючими допущена помилка у розрахунках на суму 11726 грн.

Позивач підтвердив реальність проведених господарських операцій з контрагентом «Концерн «НІКО» наступним: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) представленими позивачем, наявними в справі посвідками про відрядження, як працівників ТзОВ «НІКО-ЗАХІД», так і працівників Концерну «НІКО», які відряджались в ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» для виконання робіт за зазначеними договорами,звітами про використання коштів на відрядження.

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) роботи відповідають умовам Дилерського договору, укладеного 31.12.2010 року ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» з ТзОВ «Торговий дім - Ніко» та Дилерського договору, укладеного з ТзОВ «Порше-Україна» та які були необхідні для здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо взаємодії ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» з ФОП ОСОБА_3 колегія суддів зазначає.

Згідно з договором № 04/01-10/1 1101/10 від 04.01.2010р. та Додаткової угоди, укладеним з ФОП ОСОБА_3, позивач отримав юридичні послуги на загальну суму 100000,00 грн. Послуги надавались в період січень-червень 2010 року, в той час коли в позивача проведено реорганізацію з Дочірнього підприємства у Товариство з обмеженою відповідальністю, а посада юриста штатним розписом позивача не передбачена, що підтверджено наданим штатним розкладом.

Перелік усіх наданих послуг зазначений у актах виконаних робіт. Акти містять різний конкретизований перелік наданих послуг, які надавались протягом відповідного місяця, із зазначенням їх замовника та виконавця.

Зокрема, з Актів вбачається, що ФОП ОСОБА_3 в різні місяці надав «Замовнику» - ТзОВ «Ніко-Захід» наступну юридичну допомогу: в січні 2010 року -консультації з цивільного і господарського законодавства з питань законодавчого регулювання порядку проведення реорганізації дочірнього підприємства і перетворення його у ТзОВ, тощо. Ця послуга співпадає в часі з перетворенням ДП «НІКО-ЗАХІД» у ТзОВ «НІКО-ЗАХІД»; в лютому 2010 року - консультації по виплаті роялті нерезиденту за користування торговою маркою,переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів, по порядок укладення договорів підряду, поставки, тощо; в березні 2010 року - відповіді на адвокатські запити, заяви клієнтів, заперечення на акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживача,тощо; в квітні 2010 року - правова допомога по розміщенню рекламної конструкції, з питань упорядкування документів,здійснення перевірок органами УДАЇ ГУМВС України, укладення та виконання ліцензійних договорів; в травні 2010 року - питання здійснення гарантійного ремонту транспортних засобів, сплати податку на прибуток, документів на відкриття рахунків у банку, одержання дозволу на утримання та розміщення відході,тощо.

Таким чином ФОП ОСОБА_3, як це вбачається з Актів здачі-приймання наданих послуг, надавав різні за своїм змістом юридичні консультації, які грунтуються на положеннях цивільного,господарського,трудового права.

Оскільки консультації стосувались господарської діяльності ТзОВ, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що за відсутності штатного юрисконсульта обсяг роботи був реальним і необхідним для функціонування підприємства.

Щодо висновків перевірки, що позивач безпідставно списав запчастини для ремонтів автомобілів, які знаходились на гарантійному обслуговуванню всього на суму 537809 грн. колегія суддів зазначає.

Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ та нараховані штрафні санкції за порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» так як позивачем допущено порушення законодавства в оформленні документів на проведення гарантійних ремонтів автомобілів, зокрема на листках гарантійного зобов'язання, в окремих випадках відсутні підписи замовника на ремонт автомобіля, в окремих випадках підпис власника автомобіля на замовленні відрізняються від підпису, який вказаний на листку гарантійного зобов'язання, а в окремих випадках на листку гарантійного зобов'язання не вказується ні адреса, ні ПІБ власника. Крім цього, за 2009 рік (III та І квартали), в актах виконаних робіт відсутні підписи Замовника (ТзОВ «Торговий дім «НІКО») та Виконавця (ТзОВ «НІКО-ЗАХІД».

Позивач є офіційним дилером у Львові та Львівській області двох відомих автомобільних брендів АG, відповідно до Дилерського договору від 01.12.2008р. між ТОВ «Порше Україна» та ТОВ «НІКО- ЗАХІД», Mitsubishi Motors, відповідно до дилерського договору від 31.12.2010р. між ТОВ «Торговий дім - НІКО» та ТОВ «НІКО-ЗАХІД». Відповідно до дилерських договорів, позивач зобов'язаний здійснювати гарантійне та післягарантійне обслуговування автомобілів Mitsubishi та Audi реалізованих через дилерську мережу. Враховуючи те, що це один з основних видів діяльності позивача, то надання таких послуг пов'язано з господарською діяльністю. Замовником здійснення гарантійних ремонтів автомобілів виступають імпортери цих автомобілів, про що згадується і в акті перевірки, які здійснюють компенсацію вартості замінених в результаті здійснених гарантійних ремонтів запчастин та відшкодовують вартість цих ремонтів позивачу. Компенсація понесених витрат на проведення гарантійного ремонту, отримана від імпортера розглядається позивачем як дохід від надання послуг і включається до складу валових доходів. Компенсація відбувається після підписання між позивачем та відповідним імпортером актів передачі-приймання виконаних гарантійних наряд-замовлень.

Порядок гарантійного ремонту автомобілів регулюється «Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004р. № 721.

Відповідно до п. 24 Порядку, передбачено, що під час приймання ДТЗ на гарантійний ремонт Виконавець у присутності Споживача перевіряє споживчі властивості ДТЗ, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні ДТЗ, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб Виробника або Виконавця (за дорученням Виробника), свідоцтво про реєстрацію автомобіля або тимчасовий реєстраційний талон та Сервісну книжку та встановлює наявність заявленого недоліку. За результатами огляду ДТЗ Виконавець оформлює наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків. Дата оформлення та номер наряду-замовлення, тривалість і найменування робіт із гарантійного ремонту фіксуються Виконавцем у журналі обліку гарантійних ремонтів ДТЗ.

Про виконання обслуговування та/чи ремонту ДТЗ, в т.ч. і гарантійного, згідно чинного законодавства може звертатись будь-яка особа, яка розпоряджається ДТЗ на законних підставах власник або уповноважена ним особа.

Працівник ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» перевіряє законність підстав володіння/розпорядження автомобілем, приймає ДТЗ на обслуговування та/чи ремонт, в т.ч. гарантійний, оскільки гарантійні зобов'язання на автомобіль розповсюджуються на транспортний засіб, а не на першого власника автомобіля. У зв'язку з цим, що протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ, такий може бути неодноразово перепроданий, також може бути досить широке коло осіб, що мають право розпорядження цим ДТЗ.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що розбіжність в підписах чи різні підписи на проведення гарантійних ремонтів автомобілів виникає через те, що такі можуть ставитись різними користувачами-довіреними особами власника автомобіля на замовленні та на листку гарантійного зобов'язання (у сервісній книжці). Крім цього, для такого твердження необхідна почеркознавча експертиза, яка не проводилась.

Після виконання робіт із гарантійного ремонту Виконавець робить відмітку в Сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту із зазначенням номера й дати оформлення наряду - замовлення, згідно з яким було виконано гарантійний ремонт.

Гарантійний ремонт виконується для Споживача безоплатно.

Замовником виконання гарантійних ремонтів, найменування якого зазначено на усіх наряд - замовленнях - є імпортер автомобілів. Після перевірки правомірності проведення гарантійних ремонтів та правильності оформлення усіх документів по їх здійсненню, імпортером, як замовником та платником цих послуг, підписується один загальний акт приймання гарантійних наряд-замовлень зі всім переліком таких нарядів.

У п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці.

Відповідно до п/5.3.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: «Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа».

Згідно п.2.15 п.2 цього Положення: «Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників».

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення «забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення».

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, обгрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99 року, із внесеними змінами та доповненнями: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені на час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для ведення господарських операцій, згідно ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 999-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) є первинні та зведені облікові документи, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг.

Судом встановлено ,що позивачем надано належно оформлені документи ,які підтверджують реальність понесення валових витрат.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за наведеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції зазначає,що зазначені вище правочини мали реальний характер і проводились в межах господарської діяльності позивача.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позов підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст.160, 195,196, ч.1 п.1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі № 2а-2093/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.