Ухвала суду № 38264837, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/800/58102/13

К/800/64856/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Приватного підприємства «Архітектоніка» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р.

у справі № 826/5846/13-а

за позовом Приватного підприємства «Архітектоніка»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової

служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Архітектоніка» (далі - позивач, ПП «Архітектоніка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва №0000992260 від 28.02.13 р. в частині до?нарахованого ПДВ у розмірі 92 149 грн. та штрафних санкцій у розмі?рі 21 538 грн. та №0001002260 від 28.02.13р. в частині до?нарахованого податку на приб?уток у розмірі 111 919 грн. та штрафни?х санкцій у розмірі 18 599 грн. У задо?воленні іншої частини позовн?их вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП «Архітектоніка», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено док?ументальну позапланову неви?їзну перевірку позивача з пит?ань достовірності, повноти об?числення та своєчасності спл?ати до бюджету податку на дода?ну вартість та податку на приб?уток підприємств по взаємові?дносинам з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Остін Трейд» за період з 0.01.09 р. по 30.09.12 р., за результатами якої складе?но акт від 15.02.13р. №91/22-609/32384362.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 111 859 грн.; п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.п.138.1, 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податковог?о кодексу України, в результаті чого за?нижено податок на прибуток на? загальну суму 134 590 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.02.13 р. №000992260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 138 325 грн., у т.ч. основний платіж - 111 859 грн., штрафні (фінансові) санкції - 26 466 грн., та податкове повідомлення - рішення від 28.02.13 р. №0001002260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 153 189 грн., у т.ч. основний платіж - 134 590 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18 599 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до склад?у витрат витрати, н?е підтверджені відповідними? розрахунковими, платіжними т?а іншими первинними документ?ами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та посл?уг з метою їх подальшого викор?истання в оподатковуваних оп?ераціях у межах господарсько?ї діяльності платника податк?у; придба?нням (будівництвом, споруджен?ням) основних фондів (основних? засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі? при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини, зокрема, з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Остін Трейд» згідно договорів підряду.

В той же час, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами господарських операцій між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Остін Трейд» догово?ри, специ?фікації, акти здачі-прийняття робіт, ак?ти приймання виконаних будівельних робіт, видаткових та податкових накладних не є належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Таким чином, вищевказаними первинними документами фактично не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «О?стін Трейд».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності формування позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Остін Трейд» податкового обліку, а відтак прийняті податкові повідомлення - рішення в частині збільшення сум грошового зобовязання з ПДВ та податку на прибуток за спірними операціями є правомірними.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП «Фірма «Володар» згідно укладених договорів на ремонтні роботи (№07.10.10р. від 9.10.10р., №08.10.10р. від 19.10.10р., №09.10.10р. від 29.10.10р., №10.11.10р. №17.11.10р., №13.06.11р. №17.06.11р., №17.06.11р. від 25.06.11р., №19..07.11р. від 14.07.11р., №15.06.11р. від 20.06.11р.).

Виконання вказаних договорів підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт, рахунками-фактурами тощо, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також в подальшому позивачем реалізовані придбані ремонтні роботи на користь ДП «Фільман Гмбх», що підтверджено договорами, актами здачі-прийняття робіт, локальним кошторис, платіжними дорученнями.

Крім того, на момент в?чинення господарських опера?цій ПП «Фірма «Володар» було зареєстровано у встановленому законом порядку та знаходилося за своїм місцезнаходженням.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за результатами господарських операцій з ПП «Фірма «Володар» позивачем обґрунтовано віднесено витрати до складу валових та сформовано податковий кредит.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги позивача та відповідача підлягають відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства «Архітектоніка» відхилити.

2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

3.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов