Ухвала суду № 38264675, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Київ К/9991/96256/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р.

у справі №2а-1670/5123/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубокомплекс - Кременчук»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубокомплекс - Кременчук» (далі-позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі-відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0002491502/1569. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку декларації з податку на додану вартість позивача, поданої за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2011 р. № 2010/15-322/33435179, у якому відображено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, ст. 187, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ за грудень 2010 року на 3 095,97 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0002491502/1569, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 3 869, 96 грн., за основним платежем - 3 095, 97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 773, 99 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2010 р. між позивачем та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» укладено договір купівлі-продажу № 07-12-10, згідно умов якого останній (Продавець) зобов'язався продати позивачу товар, а останній - прийняти його та оплатити. Поставка товару здійснювалась за домовленістю сторін. Оплата вартості товару здійснювалась згідно виставлених рахунків.

На виконання умов договору ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» виписано позивачу податкову накладну від 17.12.2010 р. № 113 на загальну суму 18 575,80 грн., у тому числі ПДВ - 3 095,97 грн., рахунок-фактуру та видаткову накладну.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківською випискою.

Крім того, у ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» товар у своїй господарській діяльності, а саме - для реалізації ВАТ «Домбассатоменергомонтаж», ЗАТ «Паритет», що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит підтверджений відповідною податковою накладною, отриманою позивачем від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», наявною у матеріалах справи.

Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», як то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р. у справі №2а-1670/5123/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіПилипчук Н.Г. Пилипчук Н.Г.,