Ухвала суду № 38264302, 01.04.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Осіпової Л.О.,

суддів Жук О.В., Паленика І.Г.,

при секретарі судового засідання Мельник І.В.,

за участю прокурора Ємця А.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 296 КК України - до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

_____________

Справа № 11/796/18/2014 Головуючий у першій інстанції - Бондаренко Г.В.

Категорія: ч. 1 ст. 122; ч. 1 ст. 296 КК України Доповідач - Осіпова Л.О.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Медичний Центр «Гемафонд» 21517 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним в заподіянні ОСОБА_1 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Також ОСОБА_4 визнано винним у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Згідно вироку суду першої інстанції ці злочинні дії були вчинені за таких обставин.

31 серпня 2011 року в період часу з 13 год. 00 хв. до 13 год. 15 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», розташованому по вул. Васильківській, 14 у м. Києві, під час конфлікту з ОСОБА_1, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, умисно наніс не менше двох ударів кулаком ОСОБА_1 в потиличну область голови, від яких останній впав на диван, який стояв поряд. Після цього ОСОБА_4 наніс останньому не менше двох ударів кулаками в голову, заподіявши тим самим тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, ОСОБА_4 під час вчинення вищевказаних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_1 та після їх вчинення, цього ж дня приблизно в той же час, перебуваючи у вищевказаному офісі ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно, не маючи на вчинення таких дій будь-яких підстав, скинув на підлогу оргтехніку, належну ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», а саме: монітор ViewSonik vx2439wm вартістю 2080,00 грн., системний блок GRAND Fury i59 вартістю 6000 грн., ноутбук Fujitsu-Siemens EsprimoV5535 вартістю 3745,00 грн., факс PANASONIC KX-FLM553RU вартістю 2020,15 грн., а також розбив скляні двері переговорного кабінету, вартість яких становить 5926,00 грн. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 вищевказане майно ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» було пошкоджене та знищене, тим самим товариству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 19771 грн. 15 коп.

В апеляції з доповненнями потерпілий ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 296 КК України - у виді обмеження волі строком на 5 років та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, а також повністю задовольнити його цивільний позов.

Потерпілий ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 призначено м'яке покарання та його безпідставно звільнено від відбування покарання. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що вини у вчинених злочинах засуджений не визнав, заперечував фактичні обставини справи, і обставин, які б пом'якшували покарання, не встановлено.

Також за доводами потерпілого, при розв'язанні заявленого ним цивільного позову суд залишив поза увагою, що в результаті протиправних дій ОСОБА_4 він тривалий час перебував на лікуванні, поніс витрати на придбання ліків та відновлення здоров'я.

В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судом.

Зокрема за доводами захисника суд належним чином не перевірив доводи ОСОБА_4 про наявність у нього перелому правої руки та твердження про неможливість на момент конфлікту правою рукою наносити удари, про пошкодження офісних меблів та техніки ОСОБА_7 та про сумнівність наявності у потерпілого ушкоджень середнього ступнею тяжкості через відсутність останнього за місцем лікування в період з 2.09.2011 р. по 26.09.2011 р.

Вважаючи сумнівними показання потерпілого ОСОБА_1 щодо механізму отримання виявлених у нього тілесних ушкоджень через їх невідповідність висновку судово-медичної експертизи, захисник вказує, що суд належним чином не перевірив можливість отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за вказаних ним обставин.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію потерпілого ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_3, пояснення представника потерпілого, який підтримав апеляцію останнього та заперечував проти задоволення апеляції захисника, пояснення захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4, які підтримали апеляцію в інтересах останнього та заперечували проти задоволення апеляції потерпілого, провівши часткове судове слідство, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати і надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які досліджені судом, та яким суд дав належну оцінку.

Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що вина засудженого не підтверджується доказами, які досліджені в судовому засіданні, та що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Так, за показаннями потерпілого ОСОБА_1, які він надав під час досудового слідства та в суді першої інстанції, 31 серпня 2011 року його колишня дружина ОСОБА_7, зайшовши в приміщення офісу № 502 ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», стала його ображати, вимагаючи грошові кошти, та ногою розбила скляні двері шафи кабінету. З метою заспокоїти ОСОБА_7 він став тримати її за руки. Через деякий час, коли він стояв спиною до входу в кабінет, до цього приміщення забіг ОСОБА_4 та став наносити йому удари, можливо кулаком, в потиличну частину голови. Після того, як він почав розвертатися, ОСОБА_4 цими ударами повалив його на диван, який стояв поруч, навалився на нього та почав душити. Через деякий час до кабінету забіг охоронець ОСОБА_8 та став відтягувати від нього ОСОБА_4 Вирвавшись із захвату засудженого, він вибіг з кабінету. ОСОБА_4 став переслідувати його, при цьому навмисно перевернув системний блок, до якого були приєднані монітор, клавіатура та мишка, а також розбив принтер в кабінеті № 501, ноутбук, телевізор та скляні двері цього кабінету. Через такі дії ОСОБА_4 була призупинена робота офісу. Також потерпілий зазначав, що після цих подій у нього почала боліти голова, розпочалася нудота, і він звернувся за медичною допомогою та знаходився на стаціонарному лікуванні більше 21 дня.

Суд першої інстанції обгрунтовано поклав в основу вироку такі показання потерпілого ОСОБА_1, оскільки вони є послідовними, не мають суперечностей, які б давали підстави для сумнівів, та узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, будучи допитаним під час судового слідства в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що під час отримання ним першого удару кулаком в потиличну частину голови, він знаходився спиною до ОСОБА_4, і коли став повертатися обличчям до останнього, наступний удар прийшовся йому у ліву скроню, від чого він впав та вдарився правою задньою частиною голови об бильце дивану.

Такі показання потерпілого ОСОБА_1 не суперечать його попереднім наведеним вище показанням, оскільки як під час досудового слідства, так і в суді першої інстанції потерпілий наполягав на тому, що удари ОСОБА_4 йому були нанесені як в потиличну частину голови, так і в обличчя, і саме під час його розвороту до засудженого він отримав удар в голову, яким був повалений на диван.

Про такий спосіб нанесення ударів з послідуючим його падінням та ударом потиличною частиною голови об бильце дивану потерпілий повідомив і під час слідчого експерименту, проведеного 21 листопада 2013 року за дорученням суду під час апеляційного розгляду справи в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року (т. 4, а.с. 39-51).

Наведені показання потерпілого об'єктивно узгоджуються і з даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 174/Е від 1 лютого 2012 року (т. 1, а.с. 159-164), про те, що у ОСОБА_1 були виявлені наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ в кортикальних відділах лівої скроневої, базальних відділах лівої лобної частках, правій гемісфері мозочка, травматичного субарахноїдального крововиливу. За цим висновком експерта локалізація та морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи, та часові дані свідчать про те, що спричинені вони тупими предметами, могли утворитися 31 серпня 2011 року. Враховуючи локалізацію геморагічних вогнищ забою головного мозку: - забій його у лівій скроневій частці виник внаслідок локальної дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею у ліву скроневу ділянку; - забій правої гемісфери мозочка та базальної поверхні лівої лобної частки виникли внаслідок падіння ОСОБА_1 з вертикального положення тіла на площину зі співударянням ділянкою потилиці справа об контактуючу поверхню. Таким чином, закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_1 виникла внаслідок двократної травматичної дії тупих предметів. Утворення вказаних ушкоджень внаслідок самоспричинення виключається. Вищевказана черепно-мозкова травма відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2033/Е від 14 січня 2014 року утворення закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_1 не виключається за обставин, на які він посилається при проведенні слідчого експерименту від 21 листопада 2013 року, а саме внаслідок нанесення удару кулаком у ліву скроневу ділянку, перебуваючи в русі, подальшого падіння потерпілого з вертикального положення тіла з наданням йому прискорення та співударяння ділянкою потилиці справа об кут бильця дивану (т.4, а.с. 61-63).

Свідок ОСОБА_8, підтримавши свої показання, надані під час досудового слідства, в суді першої інстанції зазначав, що 31 серпня 2011 року в приміщенні офісу № 502 ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», де знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_10, зайшла ОСОБА_7Через деякий час до приміщення офісу увірвався ОСОБА_4, відштовхнув його та кинувся до кабеніту ОСОБА_1, де кулаком лівої руки наніс ОСОБА_1 удар, повалив його на диван та почав бити кулаками в область голови та тулуба, після чого захватом за голову став душити потерпілого. Він, свідок, став відтягувати ОСОБА_4 від ОСОБА_1 Останній, вирвавшись із захвату, побіг в кабінет № 501. ОСОБА_4 став його переслідувати, надавлював на двері, в результаті чого було видавлено скло. Також свідок вказав, що бачив, як факс та скляні двері пошкодив саме ОСОБА_4, а в кабінеті директора на підлозі лежали монітор та ноутбук.

Вказані обставини свідок ОСОБА_8 підтвердив і під час очної ставки з ОСОБА_4 (т.1, а.с. 216-220).

Свідок ОСОБА_11, підтримавши свої показання, надані під час досудового слідства, в суді першої інстанції зазначав, що 31 серпня 2011 року він почув шум в приміщенні офісу ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», та вийшовши з кабінету, біля розбитих дверей переговорного пункту побачив ОСОБА_4, якого утримував ОСОБА_8, бо назрівала бійка. В кабінеті № 501 було скинуто факс, і він зробив висновок, що це зробив саме засуджений, оскільки поруч був лише ОСОБА_4, і саме він намагався зайти до кабінету.

Свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції зазначав, що 31 серпня 2011 року до кабінету ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», де він знаходився з ОСОБА_1, зайшла ОСОБА_7 та відразу почала вести розмову на підвищених тонах, вимагаючи у потерпілого грошові кошти, і при цьому розбила скляні двері шафи. ОСОБА_1 схопив ОСОБА_7 за руку та намагався її заспокоїти, після чого він вийшов з кабінету, і про подальші події дізнався зі слів співробітників.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_12, підтримавши свої показання, надані на досудовому слідстві, в суді першої інстанції вказували, що 31 серпня 2011 року в кабінеті № 501 ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» почули, як в переговорному кабінеті сваряться люди, б'ються речі. Вийшовши з кабінету, вони побачили, що на підлозі лежить факс, скло дверей переговорного кабінету - вибито, а біля кабінету № 501 знаходився ОСОБА_4, який вів себе агресивно, та якого стримували працівники організації.

Свідок ОСОБА_13, підтримавши свої показання, надані під час досудового слідства, в суді першої інстанції зазначав, що 31 серпня 2011 року на п'ятому поверсі в офісі ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» тривала бійка між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Наявність конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 в приміщенні ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» підтвердила і свідок ОСОБА_7, вказуючи, що під час цього конфлікту вона зателефонувала ОСОБА_4, який також піднявся до офісу потерпілого.

Всупереч доводам апеляції захисника, суд дав належну оцінку цим та іншим, наведеним у вироку доказам, розкривши зміст кожного з них, та визнав недостовірними твердження ОСОБА_4 про те, що він не наносив потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, не вчиняв хуліганських дій, а майно товариства пошкодила ОСОБА_7, оскільки вони спростовані зібраними по справі доказами. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Судом були ретельно перевірені та не знайшли свого підтвердження і твердження засудженого ОСОБА_4 про те, що на час подій у нього була зламана права рука, і він не міг наносити нею удари. У вироку приведені переконливі мотиви висновків суду з цього питання, і колегія суддів погоджується з ними.

Зокрема, документів, які б об'єктивно підтверджували наявність у ОСОБА_4 будь-якої травми станом на 31 серпня 2011 року, засудженим та його захисником суду першої інстанції надано не було.

Не надано таких доказів ОСОБА_4 і суду апеляційної інстанції.

Всупереч доводам апеляції захисника судом були ретельно перевірені і доводи засудженого та захисту про сумнівність наявності у потерпілого ушкоджень середнього ступеню тяжкості через його пересування по м. Києву та Київській області в період стаціонарного лікування.

Так, об'єктивно встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ в кортикальних відділах лівої скроневої, базальних відділах лівої лобної частках, правій гемісфері мозочка, травматичного субарахноїдального крововиливу, яка за висновком експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, цей висновок грунтується на медичній документації та узгоджується з показаннями потерпілого та свідків.

Під час проведення колегією суддів при апеляційному розгляді судового слідства у встановлених межах експерт ОСОБА_14 підтримав свій висновок та роз'яснив, що за наявності отриманих тілесних ушкоджень потерпілий міг активно рухатись, керувати автомобілем.

Підстав піддавати сумніву цей висновок експерта колегією суддів не встановлено.

Отже, суд першої інстанції належно дослідив і перевірив всі наявні в матеріалах справи докази, в тому числі відносно їх належності, допустимості та достатності, і викладені у вироку висновки щодо засудженого, всупереч твердженням захисника, відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому доводи захисника щодо неповноти досудового та судового слідства не ґрунтуються на матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно, та об'єктивно дослідив всі представлені у справі докази, перевіривши доводи засудженого, висунуті ним на захист, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих діянь і правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції на підставі зібраних і перевірених доказів встановлено, що під час вчинення злочинних дій ОСОБА_4 умисно наніс не менше двох ударів кулаком ОСОБА_1 в область голови, від яких останній впав на диван.

Таке уточнення не впливає на юридичну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_4 та не погіршує його становища, а лише конкретизує фактичні обставини в частині вчинення ним дій при нанесенні ударів потерпілому.

Тому колегія суддів в порядку ст. 365 КПК України 1960 року вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 змінити, вказавши в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_4 умисно наніс не менше двох ударів кулаком ОСОБА_1 в область голови, від яких останній впав на диван.

Що стосується доводів апеляції потерпілого ОСОБА_1 про м'якість призначеного засудженому ОСОБА_4 покарання та безпідставне звільнення від його відбування, то з ними колегія суддів не погоджується.

Так, при призначенні ОСОБА_4 покарання судом дотримано вимог ст. 65 КК України та враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини їх вчинення, дані про його особу, те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за останнім місцем роботи, стан його здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вид та розмір призначеного судом покарання, на переконання колегії суддів, відповідає вчиненому та особі засудженого.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані та у вироку належним чином мотивовано прийняте рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Всупереч доводам апеляції потерпілого ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено порушень вимог закону і при розв'язанні його цивільного позову.

Так, під час досудового та судового слідства потерпілим та його представником будь-яких письмових доказів на підтвердження матеріальних збитків в розмірі 20000 грн., понесених на придбання ліків, надано не було.

Що ж стосується позовних вимог про відшкодування моральних збитків, то, розглядаючи справу по суті, суд визначив суму понесеної потерпілим ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Колегія суддів вважає, що часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких він зазнав, та які негативно вплинули на його психологічний стан, суттєво змінили і погіршили нормальний перебіг його життя, і при визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, визначив суму заподіяних ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» матеріальних збитків в розмірі 21 517 грн. 15 коп., виходячи із наданих представником цивільного позивача документів (т.1, а.с. 106-112).

Проте, до розміру вказаних збитків суд включив балансову вартість шафи 2150х1100х520 (інв. № 383) в розмірі 1800 грн., пошкодження якої при вчиненні хуліганських дій ОСОБА_4 не вмінювалось і не визнано судом доведеним.

За таких обставин, колегія суддів в порядку ст. 365 КПК України 1960 року вважає за необхідне зменшити суму, що була стягнута з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» в якості відшкодування матеріальних збитків до 19771 грн. 15 коп. (21571, 15 грн. - 1800 грн.).

Керуючись п. п. 11, 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляції потерпілого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України 1960 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року щодо ОСОБА_4 змінити, вказавши в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_4 умисно наніс не менше двох ударів кулаком ОСОБА_1 в область голови, від яких останній впав на диван.

Зменшити суму, що була стягнута з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» в якості відшкодування матеріальних збитків, до 19771 грн. 15 коп.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Судді:

______ ______ ______

Осіпова Л.О. Жук О.В. Паленик І.Г.