Постанова № 38263919, 08.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р. Справа № 820/9977/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Машир В.О., відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- виробнича комерційна фірма "Технікабуд", Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013р. по справі № 820/9977/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- виробнича комерційна фірма "Технікабуд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "БВКФ "Технікабуд") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 27.09.2013 року № 0002962201 та №0002972201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013р. по справі №820/9977/13-а адміністративний позов ТОВ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002962201 від 27.09.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 398871,00 грн. за штрафними санкціями - 99718,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002972201 від 27.09.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 421321,00 грн. за штрафними санкціями 98123,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" судовий збір у розмірі 2074 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013р. по справі №820/9977/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, а також у надісланих письмових поясненнях зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.159 КАС України. Вказав на те, що судом не було встановлено факту невідповідності первинних документів, оформлених в ході виконання правочинів між позивачем та КП «Харківське-будівельне підприємство», вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що відсутність окремих документів або помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки позивачем повністю доведено факт руху активів та зміна в майновому стані шляхом сплати грошових коштів за отримані послуги. З посиланням на ч. 1, ч.2 ст. 838 ЦК України, стверджує, що чинним законодавством дозволено залучення до виконання роботи субпідрядників, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи і без дозволу замовника. Вказує на наявність додаткової угоди №1 від 15.11.2012 року, укладеної між позивачем та КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство». З огляду на викладене, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за правочинами позивача із КП «Харківське будівельне підприємство», обґрунтований відсутністю в укладених між позивачем та вказаним контрагентом договорах підряду положень щодо надання підряднику прямого дозволу на залучення субпідрядників для виконання робіт. Крім того, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не ставив питання про витребування у позивача доказів правомірності залучення субпідрядної організації.

Також, стверджує, що реальність господарських операцій за угодами між ТОВ "БВКФ "Технікабуд" та ТОВ "МЕРТЕНС", ТОВ "ДЕКОС АЛЬЯНС", ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ", ТОВ «ТІБУС», ТОВ «СПЕЦТРУБОМОНТАЖ» повністю підтверджено первинними документами (актами здачі-прийняття-робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями), оформленими належним чином, а тому твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, за рахунок відносин із вказаними контрагентами, є безпідставними.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог позивача, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013р. по справі №820/9977/13-а в частині задоволення позовних вимог та задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. З посиланням на висновки актів перевірки вказав на відсутність факту здійснення господарських операцій ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» із контрагентами-постачальниками товарів, робіт, послуг ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ», ТОВ «СПЕЦТРУБОМОНТАЖ», ТОВ «ТІБУС», ТОВ «МЕРТЕНС», ТОВ "ДЕКОС АЛЬЯНС". Стверджує про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами. Зазначив, що позивачем не надано вичерпної інформації на запит податкового органу від 30.08.2013р. №2104/10/20-31-22-01-13 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із вищезазначеними контрагентами. Враховуючи викладене, відповідач вважає висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та витрат - вірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, та не вбачає підстав для їх скасування.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД», пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання-юридичної особи, про що видане відповідне свідоцтво серії А01 № 425057 (а.с.10, т.2).

Основними видами діяльності підприємства згідно з довідкою Головного управління статистики у Сумській області АА 592016 є будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.8 т.2) для здійснення яких підприємством отримано дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки № 081.11.63-45.21.1 та отримана ліцензія серії АВ № 557606 (а.с.5-6, т.2).

У період з 12.08.2013 року по 02.09.2013 року фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, повноти, достовірності нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 20.08.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2013 року № 460/20-31-22-01-07/37191980, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п.138.2ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 459643 грн., у т.ч. за 2-3 квартали 2011 р. на 28829 грн., за 2012 р. на 430814 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 447035 грн., у т.ч. за липень 2011 р. на 7106 грн., за серпень 2011 р. на 17963 грн., за жовтень 2012 р. - на 39333 грн., за листопад 2012 р. - на 200639 грн., за грудень 2012 р. - на 181994 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем 27.09.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00029262201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 558794,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 447035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 111759,00 грн.;

№0008972201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 567347,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 459643,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 107704,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 27.09.2013 року № 0002962201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 398871,00 грн. за штрафними санкціями - 99718,00 грн. та № 0002972201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 421321,00 грн. за штрафними санкціями 98123,00 грн. Так, судом першої інстанції зазначено про те, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "МЕРТЕНС", ТОВ «ТІБУС», ТОВ «СПЕЦТРУБОМОНТАЖ» належним чином підтверджена первинними документами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року № 0002962201 - в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 48164 грн. за штрафними санкціями - 12041 грн. та № 0002972201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 38322 грн. за штрафними санкціями 9581 грн., суд першої інстанції виходив з відсутності реального характеру господарських операцій між ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» та КП «Харківське будівельне підприємство», оскільки договорами, в яких позивач по справі виступає підрядником, не надано останньому дозволу на залучення субпідрядників, у даному випадку ТОВ «Генбудінвест».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача та не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року № 0002962201 - в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 48164 грн. за штрафними санкціями - 12041 грн. та № 0002972201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 38322 грн. за штрафними санкціями 9581 грн., з наступних підстав.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основними видами діяльності позивача за КВЕД в т.ч. є будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням довідка статистики АА 592016.

01.11.2012 року між позивачем та ТОВ «Тібус» укладено договір № 1201М та 05.11.2012 року, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1.Договору- а.с.167, т.3).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договорів № 1201М від 01.11.2012 року та № 1202М від 05.11.2012 року позивачем подані до суду виписані ТОВ «Тібус» податкові накладні (а.с.221-237, т.3).

Із наявних у матеріалах справи виписок по рахунку (а.с.238-240, т.3) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Факт отримання ТМЦ, перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару підтверджуються наявними у матеріалах справи видатковими накладними та заявками на отримання ТМЦ, подорожними листами, договором оренди транспортного засобу, актами виконаних робіт (а.с.172-220, 241-245, т.3).

Подальша реалізація придбаних ТМЦ підтверджується долученим до матеріалів справи договором підряду на ремонт приміщень Мереф'янської ЦРЛ за адресою м.Мерефа. вул. Дніпропетровська, № 148, актами списання будівельних матеріалів тощо (а.с.157-213, т.7).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено договори субпідряду з ТОВ «Спецтрубомонтаж» № 2407л-т від 08.10.2012 року № 24071л-т від 08.10.2012 року, № 2310 л-т від 15.10.2012 року, № 0208л-т від 22.10.2012 року , № 11п-т від 01.11.2012 року , № 0108л-т від 01.11.2012 року, № 1306-т від 01.11.2012 року, № 35678-т від 05.11.2012 року, № 39355-т від 06.11.2012 року, № 39355-т від 06.11.2012 року , № 393011-т від 06.11.2012 року , № 39301-т від 09.11.2012 року, № 39357-т від 12.11.2012 року, № 1911л-т від 21.11.2012 року, « 2111л-т від 21.11.201 2року, № 39906-т від 11.12.2012 року та з ТОВ «Мертенс» від 20.0.62011 року № 2/с (а.с.90-91, т.3).

На виконання умов договорів з ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ТОВ "Мертенс" позивачеві виписані податкові накладні та додані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 3 а.с.121 - 124, т.4 а.с. 23 - 24).

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти.

Колегія суддів зазначає, що спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Вказані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Оскільки акти Форми № КБ-2в, які є актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові.

Так, з долучених до матеріалів справи документів встановлено, що на виконання вказаного договору позивачеві видані (підписані) акти виконаних робіт КБ-2В, довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3, акти списання будівельних матеріалів.

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані договори субпідряду між ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ТОВ "Мертенс" укладались позивачем з метою виконання власних договірних зобов'язань за договорами підряду, у яких позивач виступав генеральним підрядником.

Так, між ТОВ «БВКФ «ТЕХНІКАБУД» та Департаментом освіти Харківської міської ради укладено договір підряду від 18.05.2011 року № 52/Ш щодо капітального ремонту покрівлі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 52 Харківської міської ради за адресою м.Харків, вул.. Старошишківська,8 (а.с.125-128, т.3), із ТОВ «Паритет-агро» укладено договір б/н від 25.04.2012 року на будівництво культурно-офісного центру з кафе та об'єктами торгівлі по вул..Целеноградсьткій ,50 в м.Харкові (а.с.25-33, т.4); із Фізіко-технічним інститутом низьких температур імені Б.І. Вєркіна НАУ договір № 2111л від 21.11.2012 року щодо поточного ремонту каналів тепломережі з улаштуванням цегляної кладки, бетонної основи, герметизації на території інституту за адресою м. Харків, пр. Леніна,47 (а.с.61-63, т.4), від 01.08.2012 року № 0108л щодо виконання поточного ремонту окремих елементів будівлі (фундамент, отмостка, стіни та підлоги) Медико-біологічного корпусу інституту за адресою м. Харків, пр. Леніна,47 (а.с.100-101, т.4), від 01.08.2012 року № 0208л щодо поточного ремонту м'якої крівлі котельної за адресою м. Харків, пр. Леніна,47 (а.с.182-184, т.5); ПАТ «Сан ІнБев Україна» від 06.11.2012 року № 4600039301 та додаткових угод до нього щодо модернізації покрівлі, включаючи заміну зливових стояків, реконструкції аераціонних ліхтарів за адресою м.Харків, вул..Роганська,161 (а.с.136-161, т.4), від 06.11.2012 року № 4600039355 додаткових угод та технічних завдань до нього щодо виконання ремонтних та обробних робіт (а.с.207-239,т.4), від 06.08.2012 року № 4600035678, додаткових угод до нього та відповідних технічних завдань щодо чистки нафтоловушки (а.с.1-19, т.6), від 12.11.2012 року № 4600039357, від 11.11.2012 року № 4600039906 щодо реконструкції побутових приміщень і покрівлі адміністративного корпусу (а.с.49-71,103-124 т.6); НУГЗ України договір підряду від 31.10.2012 року № 2310л щодо поточному ремонту витяжки крівлі НУГЗ по вул.. Чернишевського,94 в м.Харкові,(а.с.29-30, т.5), від 06.08.2012 року № 2407-л щодо капітального ремонту крівлі Головного учбового корпусу НУГЗ по вул.. Чернишевського, 94 в м.Харкові (а.с.87-88, т.5); КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» від 15.10.2012 року № 1-134-12С щодо капітального ремонту житлового будинку за адресою м.Харків, пр. Героїв Сталінграду, 21-В (а.с.15-18, т.7), від 27.07.2012 року № 27/07/12-02С щодо поточного ремонту будинку за адресою м.Харків, пр.50 років ВЛКСМ,59 (а.с.46-49, т.7), від 15.10.2012 року № 1-134-12С щодо капітального ремонту житлового будинку за адресою м.Харків, пр.. Г.Сталінграду,21-В (а.с.70-73,т.7), від 29.10.2012 року № 1-126-12С щодо капітального ремонту будинку по пр.. Героїв Сталінграду,140 (а.с.95-98, т.7) від 09.10.2012 року № ТР4-78С щодо поточного ремонту житлового будинку за адресою м.Харків, вул. Н'ютона,127 (а.с.121-124,т.7), від 25.10.201 2року № 1-129-12С щодо капітального ремонту житлового будинку за адресою вул. Н'ютона,143 (а.с.141-144, т.7).

Також, 01.07.2011р. між ТОВ «Деко-Альянс» як "виконавцем" та позивачем як "замовником" укладено договір № 1/Р (а.с.162-189, т.6) на отримання рекламної компанії позивача на затверджених замовником поверхнях та додатково за дорученням позивача виготовити рекламних плакатів. На підтвердження виконання обов'язків за договором щодо надання послуг, надано акти приймання-передачі виконаних робіт ОУ-0000419, ОУ-0000420 у якому зазначено вид наданих послуг. На вартість наданих послуг контрагентом позивача виписано та надано позивачеві податкову накладну: № 193 від 25.08.2011, дослідивши яку суд встановив, що вона відповідають вимогам ст. 201 ПК України, наказу Мінфіну України від 21.12.201о року № 969.

Згідно виписок банку, долучених до матеріалів справи, судом встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ «Деко-Альянс» за надані послуги у безготівковій формі.

01 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" був підписаний договір підряду №50-Ц від були надані будівельні послуги та підписаний акт виконаних робіт б/н 28 вересня 2012 року на суму 166 000 гривень 00 копійок та надана податкова накладна № 258 від 28 вересня 2012 року на суму 166000 гривень 00 копійок, була здійснена оплата в безготівковій формі по договору та акту 08 жовтня 2012 року в сумі 120 000 гривень, станом на 31.12.2012 року виникла кредиторська заборгованість на користь ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" в сумі 46 000грн

10.11.2012 року між позивачем та ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" укладено договір підряду №51-Г на виконання ремонтних робіт житлових будинків, 29.12.2012 були підписані акти виконаних робіт - на загальну суму 25498,19гривень, 18022,51 гривень, 7620,43 гривень, 1843,08 гривень, а також виписані податкові накладні №228 від 29.12.2012р на суму 25 498,19грн, №229 від 29.12.2012 на суму 7 620,43гривень, №230 від 29.12.2012р на суму 1843,08гривень, № 231 від 29.12.2012р 18022,51 гривень, що були зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних та включені у звітність «Податкова декларація з "податку на додану вартість» за грудень 2012 року.

Роботи виконувались для замовника ТОВ «БВКФ ТЕХНІКАБУД» - КОМУНАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВО "ХАРКІВСЬКЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО згідно договорів підряду № 27/07/12-08С від 27.07.12 року на загальну суму 7620,43грі був підписаний акт на виконані роботи від 29.12.12 року на суму 7620,43грн та податкова накладна №185 від 29.12.12, а також акт виконаних робіт на послуги ген. підряду № 27/07/12-08С в сумі 304,82грн від 29.12.12 та отримана податкова накладна № 69 від КП «ХРБП» від 29.12.12 на суму 304,82грн; договір підряду N 15/11/12-13С від 15.11.12р та підписаний акт виконаних робіт на суму 1843,08 грн. надана податкова накладна №186 від 29.12.12 на загальну суму 1843,08грн, на послуги генерального підряду був надано акт №15/11/12-13С від 29.12.12р на суму 73,7 грн. та отримана податкова накладна №62 від 29.12.12 на суму 73,72 грн. договору підряду № 15/11/12-02С від 15.11.12р був підписаний акт на виконання робіт 25498,19грн від 29.12.12р та надана податкова накладна №184 від 29.12.12 на сум 25498,19 гривень, підписано акт на послуги генерального підряду № 15/11/12-02С від 29.12.12 на суму 1019,93 гривень та отримана податкова накладна № 68 від 29.12.12 н суму 1019,93 гривень; договору підряду № 15/11/12-01С від 15.11.12 року був підписаний акт на виконання робіт від 29.12.12 на суму 18022,51грн та виписана податкова накладна № 187 від 29.12.12р на суму 180.22,51грн, був надано акт на послуги генерального підряду №15/11/12-01С від 29.12.12 року на суму 720,90грн та отримана податкова накладна № 70 від 29.12.12 на суму 720,90грн..

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача про безтоварний характер господарських операцій, посилаючись на акти перевірок контрагентів позивача ТОВ «Тібус» від 25.03.2013 року № 1151/2240/36222404 (а.с.31, т.1), ТОВ «Спецтрубомонтаж» від 26.02.2013 року № 749/2240/31939034 (а.с.15, т.1), ТОВ «Декос Альянс» від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731 (а.с.49, т.1), ТОВ «Генбудінвест» від 28.03.2013 року № 273/2240/37318658 (а.с.35, т.1), суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача (а.с.5-79, т.1) встановлено, що підставами донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість та прибуток відбулося на підставі встановлення з податкової інформації відомостей, що правочини контрагентів позивача зі своїми контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями свідчать про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, наявності відхилень показників податкової звітності за відповідні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає хибними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "МЕРТЕНС", ТОВ «ТІБУС», ТОВ «СПЕЦТРУБОМОНТАЖ», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Генбудінвест» та зазначає, що позивачем цілком правомірно сформовано витрати та податковий кредит по відносинам із вказаними контрагентами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних рішень, та задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002962201 від 27.09.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 398871,00 грн. за штрафними санкціями - 99718,00 грн. та податкового повідомлення рішення № 0002972201 від 27.09.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 421321,00 грн. за штрафними санкціями 98123,00 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» укладено договір підряду від 15.11.2012 року № 15/11/12-13С щодо поточного ремонту житлового будинку за адресою м. Харків, вул..Героїв Праці,13-г (а.с.162-165, т.2), від 27.07.2012 року № 27/07/12-08 С щодо поточного ремонту житлового будинку за адресою м.Харків, Салтівське шосе,147 (а.с.180-183, т.2), від 15.11.2012 року № 15/11/12-01с щодо поточного ремонту житлового будинку за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова,130 (а.с.199-202, т.2) - п.5.2 яких визначено, що роботи позивачем виконуються своїми силами і засобами у відповідності до договірної ціни в обсязі та у строки визначені договором. Таким чином, відповідач та суд першої інстанції дійшли до висновку про те, що права залучати субпідрядників для виконання робіт за вказаними договорами не передбачено, та вказують на неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказаними правочинами.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач, укладаючи договори субпідряду на виконання своїх зобов'язань за договорами підряду, не мав такого права, а зобов'язаний був виключно самостійно виконувати взяті на себе зобов'язання перед своїми контрагентами, з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також згідно з положеннями ст.319 Господарського кодексу України, до виконання договорів підряду підрядник має право залучати як третіх осіб субпідрядників.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві" було визначено порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.п. 61, 66 Загальних умов, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), а також робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду.

Отже, чинним законодавством передбачено право підрядника залучати до виконання договору підряду третіх осіб - субпідрядників. Таке право може бути обмежено лише прямою вказівкою про це в договорі або законодавстві.

За результатами аналізу договорів підряду укладених позивачем з його контрагентами, колегія суддів зазначає, що договори підряду з КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», з ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" не містять обмежень щодо залучення позивачем субпідрядників до виконання робіт, що є предметом договорів.

Посилання відповідача на положення договорів про виконання робіт "власними силами та засобами", як на заборону з боку замовника залучати до виконання робіт субпідрядників, є необґрунтованими, оскільки за своїм змістом зазначені положення не є забороною або обмеженням, оскільки є відображенням визначення договору підряду на капітальне будівництво, яке міститься в ч. 1 ст. 318 ГК України, інша стаття 319 якого дозволяє залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників. Тобто, обов'язок генпідрядника виконувати роботи власними силами і засобами не виключає його права на залучення субпідрядників.

Крім того, відповідно до положень ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відносини такого роду між замовником та підрядником мають ознаки відносин представництва, що врегульовані Цивільним кодексом України.

На підтвердження наступного схвалення правочину замовником позивач надав докази прийняття виконаних робіт з боку КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство».

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що договір позивача із ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" схвалений замовником в якості правочинів згідно зі ст. 241 ЦК України, як і юридичний факт залучення до виконання робіт субпідрядників.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ», ТОВ «СПЕЦТРУБОМОНТАЖ», ТОВ «ТІБУС», ТОВ «МЕРТЕНС», ТОВ "ДЕКОС АЛЬЯНС" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із замовленням робіт, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року № 0002962201 - в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 48164 грн. за штрафними санкціями - 12041 грн. та № 0002972201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 38322 грн. за штрафними санкціями 9581 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень № 00029262201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 558794,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 447035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 111759,00 грн. та №0008972201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 567347,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 459643,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 107704,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується позивачем по цій справі, належним чином не довів.

У відповідності до п.п.1, 3 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013р. по справі №820/9977/13-а підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Технікабуд" до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року № 0002962201 - в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 48164 грн. за штрафними санкціями - 12041 грн. та № 0002972201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 38322 грн. за штрафними санкціями 9581 грн., з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- виробнича комерційна фірма "Технікабуд" задовольнити. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013р. по справі № 820/9977/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні адіністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- виробнича комерційна фірма "Технікабуд". В цій частині прийняти нову постанову, якою адіністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- виробнича комерційна фірма "Технікабуд" задовольнити. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.09.2013 року № 0002962201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 48164 грн. за штрафними санкціями - 12041 грн. та № 0002972201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 38322 грн. за штрафними санкціями 9581 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 р. по справі № 820/9977/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 14.04.2014 р.