Рішення № 38263750, 04.04.2014, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 437/2205/12

Провадження № 2/191/13/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Порошиної О.О.

при секретарі - Бутенко Н.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Деянкова С.А.

за участю представника третіх осіб - Саржан І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську про підтвердження факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов"язків, визнання отриманої травми виробничою, втрати працездатності по факту нещасного випадку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Синельниківського міськрайсуду з позовними вимогами до відповідача Державного підприємства "Придніпровська залізниця", треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську з позовними вимогами, які впродовж судового розгляду доповнив та уточнив просив підтвердити факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов"язків, визнати отриману травму виробничою, втрату працездатності по факту нещасного випадку, стягнути моральну шкоду.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з липня 2002 року він перебував у трудових відносинах з Першим загоном ВОХОР Придніпровської залізниці, працював стрільцем ВОХОР.

28.08.2008 року під час виконання службових обов»язків по охороні території Дорожньої клінічної лікарні ст.Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», розташованої по вулиці Д.Кедріна,55 у м.Дніпропетровську, при намаганні затримати легковий автомобіль, який в нічний час знаходився на охороняємому об»єкті і намагався втекти, з позивачем стався нещасний випадок з травмуванням хребта (упав на спину під час затримки автомобіля, який почав рухатися). Це сталося о 3 годині 50 хвилин.

В результаті падіння на спину, позивач самостійно не міг піднятися і стати на ноги, йому допомогла це зробити напарник по роботі стрілець ВОХОР ОСОБА_4 Сильні болі в спині змусили позивача звернутися за лікарською допомогою та обстеження до лікарів приймального відділення цієї ж лікарні, яку позивач охороняв о 4 год.20 хв., де йому була надана медична допомога у вигляді внутрішньо-м»язових ін.»єкцій обезболюючих препаратів-диклоберну-3,0, кетанов-2.0 та взято кров на аналіз для проведення обстежень на алкоголь, що підтверджує випискою від 10.09.2009 року наданою Дніпропетровською клінічною лікарнею. Госпіталізації для детального обстеження позивачу запропоновано не було. В результаті дії обезболюючих препаратів біль було зменшено і позивачу стало легше, його відправили на КПП доопрацьовувати зміну до 08.00 години.

Позивач вказав, що про те, що сталося негайно було докладено начальнику караулу ОСОБА_5 ще з приймального відділення лікарні. Десь після 06.00 годині позивачу зателефонував ОСОБА_5 і заявив, що у тому що сталося позивач сам винен. Так ОСОБА_5 немовби сказали з першого загону, куди він доповів про випадок. Будь-яких пояснень, ні усних, ні письмових керівництво ССК-18 першого загону ВОХОР від позивача не вимагало, ніяких дій по розслідуванню нещасного випадку не проводилося.

До будь-яких медичних закладів позивач більше не звертався, але його через деякий час перевели на легшу дільницю роботи (охорона території Дорожньої консультаційної поліклініки ст.Дніпропетровська). Стан здоров»я з часом погіршився, почалися судоми ніг і позивач змушений був 03.08.2009 року звернутися до Вузлової поліклініки ст.Синельникове-2 де за направленням лікаря-невропатолога було зроблено 10.08.2009 року ренгенообстеження, де було виявлено як вказано у висновку -компресійний перелом тіла L1 хребця. З цього часу зазначив позивач, він дізнався що 28.08.2008 року отримав травму яка по цей час не розслідувана і не визнана виробничою. У зв»язку з наслідками даної травми позивач неодноразово лікувався як в вузловій лікарні ст.Синельникове-2 так і в дорожній клінічній лікарні ст.Дніпропетровськ.

Позивач вказав, що на його усні вимоги до керівництва ССК-18 та першого загону ВОХОР про проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ним 28.08.2008 року під час виконання службових обов»язків, керівництво йому відмовило і погрожувало знайти причини для його звільнення, якщо він у подальшому буде наполягати на цьому.

29.12.2009 року позивач змушений був письмово звернутися із заявою до керівництва загону про розслідування зазначеного вище нещасного випадку з написанням пояснення вже на вимогу керівництва загону. Однак в розгляді заяви по суті йому було відмовлено і позивач змушений був звернутися з заявою від 12.07.2010 року №2681 (вже на той час коли він був незаконно звільнений з роботи) до територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області відповіддю якого підтверджено, що адміністрацією першого загону ВОХОР Придніпровської залізниці позивачу було відмовлено у створенні комісії для розслідування нещасного випадку за його заявою. У зв»язку з цим, адміністрацією загону було видано припис щодо проведення розслідування нещасного випадку у відповідності з вимогами п.26 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків». Затвердженого Постановою КМУ від 25 серпня 2004 року №1112. Вимоги пунктів 7,8,9,10,13,14,26 даної Постанови проігноровані та не виконані посадовими особами ДП «Державне підприємство «Придніпровська залізниця», яких це стосується.

Відповіддю від 21.08.2010 року територіального управління ДГПН вказано, що згідно відповіді начальника першого загону ВОХОР ОСОБА_6 комісією підприємства прийнято протокольне рішення, що даний випадок не підлягає розслідуванню у зв»язку з тим, що втрата працездатності виникла по причині загального захворювання і не пов»язана з травмуванням (і це незважаючи на те, що листком непрацездатності № 517059 з 01.03. по 03.03.2010 року лікар-хірург ОСОБА_7 встановив діагноз - «посттравматический пояснично-крестцовый радикулит». Було зазначено, що у разі незгоди, позивач має право при незгоді з таким рішенням- звернутися до суду.

Позивач вказав, що на його письмове звернення від 12.10.2010 року до транспортної прокуратури Дніпропетровської області, отримав відповідь № 08/1-5993-10 від 09.11.2010 року де вказано, що «вивченням матеріалів встановлено, що комісією підприємства прийнято рішення (протокол від 17.08.2010 року), що випадок травмування який стався з Вами 28.08.2008 року не підлягає розслідуванню комісією у зв»язку з тим, що втрата непрацездатності виникла по причині загального захворювання і не пов»язана з травмуванням. У разі незгоди з прийнятим рішенням було рекомендовано звернутися до суду, тобто і прокуратура підтверджує факт нещасного випадку та травмування.

В своїх доповненнях до позовної заяви наданих суду 21.02.2013 року після надання заперечень відповідача по суті пред»явлених вимог позивач детальніше виклав обставини справи, пов»язані з нещасним випадком який стався з ним на виробництві 28.08.2008 року, вказав, що долучені до матеріалів справи пояснення відповідача є надуманими, необ»єктивними та суперечливими, які жодного разу не досліджувалися при проведених нарадах та комісії від 18.02.2010 року, 17.08.2010 року, 25.03.2011 року, 18.07.2011 року по розгляду заяв позивача з проханням провести розслідування нещасного випадку що стався з позивачем при виконанні службових обов»язків. Позивач зазначав, що об»єктивні обставини нещасного випадку були ним викладені в поясненнях від 04.01.2010 року на ім.»я начальника 1-го загону ВОХОР ОСОБА_6 але в зв»язку з тим, що з 14.03.2010 року він був незаконно звільнений з роботи (24.11.2010 року рішенням Синельниківського міськрайсуду був поновлений на роботі), то підлеглих їм працівників стрілка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 примусили надавати недостовірні свідчення, які були потрібні керівництву ВОХОР ДП «Придніпровська залізниця». Позивач зауважив, що ним особисто було повідомлено начальника варти ОСОБА_5 про нещасний випадок що стався з ним о 03 год. 50 хв. 28.08.2008 року. Стрілок ОСОБА_4 якій зателефонував ОСОБА_5 на мобільний телефон в той час, коли позивачу надавалася медична допомога в Дорожній клінічній лікарні, підтвердила, що позивач разом з нею знаходилися в приймальному відділенні лікарні і йому надавалася медична допомога. Позивач вважає, що ним була виконана вимога п.8 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків». Затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1112 своєчасно, ще до звернення до лікарів за медичною допомогою і було повідомлено після 4.00 години начальника варти ОСОБА_5 Крім того, о 04.20 год. позивач звернувся до приймального відділення ДКЛ за медичною допомогою та пояснив причину звернення. У порушення вимог ст.9 вказаного Порядку вищевказаний лікувальний заклад не сповістив про нещасний випадок на виробництві з використанням засобів зв»язку, екстрене повідомлення за формою не надіслано ні підприємству де працював позивач, ні до робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Позивач зазначив, що головним лікарем ДЗ «Дорожня клінічна лікарня» ст.Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_8 у листі від 18.02.2010 року умисно, недостовірно викладена інформація щодо не перебування позивача на стаціонарному лікуванні, тоді як позивач дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні після 28.08.2008 року, що підтверджено лікарняними документами, а саме з 07.08.2009 року по 18.08.2009 року; з 22.08.2009 року по 30.08.2009 року; з 31.08.2009 року по 12.09.2009 року; з 17.11.2009 року по 30.11.2009 року; з 01.02.2009 року по 12.12.2009 року і це тільки в 2009 році.

Позивач зазначив, що є неправдивими та надуманими пояснення лікаря ОСОБА_9 від 12.04.2011 року в яких вона стверджувала, що у ОСОБА_1 падіння не було, удару по спині також не було, а було різке присідання на ноги.

Стосовно запису в журналі виробничих прав неправдиво зазначено, що позивач відмовився від запису про виробничу травму, що свідчить про те, що факт травмування був відсутній. Позивач вказав, що йому не було навіть запропоновано зробити такий запис в журналі. Позивач вказав, що відомчий лікувально-медичний заклад ДКЛ ст.Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» зробив все, щоб приховати цей нещасний випадок на виробництві, його розслідування та облік.

У клопотанні про зміну позовних вимог наданих суду 16.01.2014 року, позивач ОСОБА_1 зазначив, що на підставі ст.22 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій відповідно до положення затвердженого КМУ-Порядку, створивши комісію з розслідування нещасного випадку. Згідно з п.13. Порядку, обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з»ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення чи пов»язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку, віднесено до компетенції утвердженої роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. Згідно з ч.2 ст.22 ЗУ «Про охорону праці», у разі відмови скласти акт про нещасний випадок, питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов»язковим для роботодавця.

09.08.2010 року головним державним інспектором ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області Федоріщевою В.В. видано припис №15 від 09.08.2010 року начальнику 1-го загону ВОХОР ОСОБА_6 щодо розслідування прихованого нещасного випадку з вимогою усунення порушення і недоліків в галузі охорони праці, а саме не проведення розслідування нещасного випадку, згідно акту перевірки від 09.08.2010 року по заяві ОСОБА_1 від 29.12.2009 року. Зазначено, що розслідування нещасного випадку необхідно провести згідно п.26 Порядку, на підставі ст.39 ЗУ «Про охорону праці», Положення про Держгірпромнагляд, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2006 року №1640. Згідно до вимог ч.4 ст.22 ЗУ «Про охорону праці», рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржено в судовому порядку. але відповідачем воно оскаржено не було, тобто було визнано правомірним, але до цих пір не виконано. Начальник 1-го загону ВОХОР ОСОБА_6 не реагує на зазначені вказівки, розслідування нещасного випадку не проведено, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав та інтересів.

Позивач у підтвердження визнання роботодавцем нещасного випадку, який привів до травмування 28.08.2008 року при виконанні службових обов»язків посилається на: виписку з журналу «Відмовлень хворим, які звернулися в лікарню без направлення мед закладів» за підписом в.о. начмеда ДКЛ ст.Дніпропетровськ про надання медичної допомоги після отримання травми, внаслідок нещасного випадку на виробництві; резолюцію начальника 1-го загону ВОХОР ОСОБА_6 від 29.12.2009 року на заяві ОСОБА_1 від 29.12.2009 року з приводу розслідування нещасного випадку, який стався з ним 28.08.2008 року «Провести розслідування згідно Положення»; виписний епікриз-травма кримінальна, компресійний перелом L2 тіла хребця; листок непрацездатності № 517059 від 01.03.2010 року-постравматичний пояснично-крестовий радикуліт; свідчення свідка ОСОБА_4 як письмовими так і в судовому засіданні; протокол від 17.08.2010 року засідання комісії створеної наказом НОР-1 №206 від 16.08.2010 року для розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2009 року де вказано, що комісія вирішила, що станом на 17.08.2010 року випадок травмування ОСОБА_1 підтверджується фактом звернення його до приймального відділення Дорожньої клінічної лікарні ст.Дніпропетровськ; переведеннямм ОСОБА_1 на легшу роботу, а саме по охороні поліклінічного відділення ДКЛ ст.Дніпропетровськ, який в десять разів менший за територію охорони від території ДКЛ ст.Дніпропетровськ і охороняється однією особою; приховання від обліку нещасного випадку посадовими особами ДКЛ ст.Дніпропетровська навмисно не виконавшими п.9 Порядку, не передавши екстреного повідомлення роботодавцю та іншим органам даного Порядку; актом головного держінспектора ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області Федоріщевої В.В. від 09.08.2010 року про виявлений прихований нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 28.08.2008 року та приписом №15 від 09.08.2010 року про обов»язковість проведення розслідування прихованого нещасного випадку по заяві ОСОБА_1; актом перевірки від 06.08.2010 року фактів викладених в заяві хворого ОСОБА_1 на роботу хірургічної служби згідно наказу в.о. начальника медичної служби від 02.08.2010 року № НВС 02/80 де вказано, що комісією встановлено наступне: 28.08.2008 року після отримання травми на території ДЗ «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_1 працівник служби ВОХОР був консультований лікарем приймального відділення Дорожньої клінічної лікарні. 06.08.2010 року був проведений огляд хворого лікарем-травматологом при якому встановлено, що ОСОБА_1 хворіє два роки після отримання виробничої травми. На підставі рентгенографічного обстеження та огляду встановлений діагноз: посттравматичний спондилоартроз, спондильоз поперекового відділу хребта в стадії ремісії. Консолідуючий компресійний перелом.

У клопотанні про зміну позовних вимог ОСОБА_1 просить суд прийняти судове рішення яким підтвердити факт настання нещасного випадку та отримання травми на робочому місці при виконанні службових обов»язків, який стався з ним 28.08.2008 року, зобов»язати відповідача створити комісію з розслідування нещасного випадку який привів до травмування та нанесенню шкоди його здоров»ю; зобов»язати відповідача провести розслідування прихованого нещасного випадку згідно з приписом ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області №15 від 09.08.2010 року, виконання якого є обов»язковим; визнати отриману травму виробничою; притягти до відповідальності посадових осіб, причетних до приховування нещасного випадку, який стався з позивачем, від обліку нещасного випадку та його розслідування згідно з діючим законодавством; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000 гривень; судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити, дав суду пояснення аналогічно обставинам викладеним вище.

Довірена особа відповідача Деянков С.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Підтримав письмові заперечення та пояснення які містяться у матеріалах справи з яких вбачається, що позивачем не було дотримано вимог передбачених «Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04», затверджених Постановою КМУ від 25.08.2004 року № 1112, а саме: п.7 зазначеного Порядку передбачено що розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров»я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюваням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш, як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов»язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві. Такі положення передбачені і новою редакцією вказаного Порядку затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232 (набрала чинності 01.01.2012 року). Згідно з п.1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров»я України від 13.11.2001 року №455, тимчасова непрацездатність громадян засвідчується листком непрацездатності, а п.1.2. Інструкції передбачає, що видача інших документів, що засвідчують непрацездатність забороняється. Тобто, розслідування нещасних випадків на виробництві проводиться на підставі листка непрацездатності або у випадку необхідності переведення працівника на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день. Позивач ОСОБА_1 не надав жодного такого документа. Навпаки, позивач надав листок непрацездатності від 01.03.2010 року, виданий майже через два роки після випадку, який начебто з ним стався 28.08.2008 року в якому міститься інформація про наявність у останнього загального захворювання-вертеброгенна радікулопатія. Згідно з п.9 Порядку лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв»язку екстрене повідомлення, зокрема, підприємству, де працює потерпілий. Такого повідомлення від лікувально-профілактичного закладу до підприємства не надходило. Крім того, як вбачається із пояснень завідуючого приймальним відділенням ОСОБА_9 від 12.04.2011 року, позивач ОСОБА_1 відмовився від визнання зазначеного випадку виробничою травмою. Позивач стверджує, що 28.08.2008 року при чергуванні о 3 год. 50 хв. він намагався затримати порушника, який рухався на автомобілі внаслідок чого отримав травму, а о 4 год.20 хв. йому була надана медична допомога черговим лікарем. При огляді черговим лікарем у позивача не було знайдено травмувань, які могли б призвести до втрати працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш, як на один робочий день та було запропоновано, у разі погіршення стану здоров»я, звернутися до лікаря, від чого позивач відмовився. Аналіз пояснень завідуючого приймальним відділенням ОСОБА_9 завідуючого неврологічним відділенням ОСОБА_11 вказує, що позивачу було запропоновано зробити запис у журнал виробничих травмувань, від чого ОСОБА_1 відмовився. Згідно зі ст.14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок-це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталося у процесі виконання ним трудових обов»язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров»ю або настала смерть. Але ж надані позивачем документи не дають змоги визнати хвороби наявні у нього такими, що пов»язані з виробництвом та такими, які пов»язані з випадком, який з ним начебто стався 28.08.2008 року. Жодний із наданих позивачем доказів не дає змоги від слідкувати причинно-наслідковий зв»язок між випадком, який начебто з ним стався 28.08.2008 року та медичними довідками, в яких вказується, що в позивача наявна травма хребта. Крім того, у медичних довідках вказується, що інформація про травмування 28.08.2008 року отримана зі слів позивача ОСОБА_1 Довідка медичного огляду ОСОБА_1 вказує на відсутність скарг на болі у спині. Так, у червні 2009 року позивач проходив черговий медичний огляд та визнаний придатним для роботи, що підтверджується висновком медичної комісії від 09.06.2009 року. Крім того, у даному висновку зазначено, що будь-яких скарг у позивача на стан здоров»я не було, а у позовній заяві позивач вказував про наявність в нього хвороб. При огляді травматологом хворого ОСОБА_1 06.08.2010 року, позивач зазначив, що вважає себе хворим два роки після того, як з його слів, начебто отримав виробничу травму. У виписці із медичної карти стаціонарного хворого після перебування у стаціонарі з 31.08.2009 року по 12.09.2009 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав травму 27.08.2008 року, але у позові ОСОБА_1 вказує, що травму отримав начебто, 28.08.2008 року. Отже, недобросовісна поведінка позивача свідчить про небажання встановити істину по справі. Діагноз встановлений позивачу - вертеброгенна радикулопатія, на яку посилається позивач як на виробничу травму був встановлений йому 03.08.2009 року, майже через рік після начебто отриманої травми та зазначено що діагноз встановлений у зв»язку з загальним захворюванням. Листки непрацездатності № 357329 від 31.08.2008 року, № 291815 від 21.08.2009 року, № 355139 від 30.11.2009 року, № 355380 від 01.12.2009 року встановлюють діагноз вертеброгенна радикулопатія, тобто діагноз не пов»язаний з виробництвом, а як загальне захворювання. Згідно з п.3.3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров»я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406 у графі «причина непрацездатності» необхідно вказати причину звільнення від роботи. У кожному із зазначених листків непрацездатності у такій графі визначено, що причиною звільнення від роботи є загальне захворювання.

Крім того, в запереченнях відповідача зауважено, що позивачем не надано жодного доказу який би підтвердив спричинення йому моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи моральну шкоду.

Представник третьої особи по справі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області - Саржан І.М. в судовому засіданні просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Саржан І.М. підтримала письмові заперечення на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи та з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 стверджує що отримав травмування хребта від падіння на спину при намаганні затримати легковий автомобіль який незаконно знаходився на охоронюваній території 28.08.2008 року. Позивач зазначив, що від падіння на спину він не міг самостійно піднятися і стати на ноги, тому йому допомогла в цьому напарник по роботі ОСОБА_4 Сильні болі в спині змусили позивача 28.08.2008 року звернутися за лікарською допомогою та обстеження до лікарів приймального відділення цієї ж лікарні де йому була надана медична допомога. Проте, матеріалами справи зазначені обставини не підтверджуються. У порушення вимог п.8 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві» позивач не сповістив начальника караулу своєї зміни не тільки про те, що він 28.08.2008 року під час чергування впав при намаганні затримати сторонній автомобіль, а і про те, що на охороню вальній ним території взагалі знаходився сторонній автомобіль, тобто, сталося порушення. В письмових поясненнях стрілка ОСОБА_5 від 19.01.2010 року, який заступив 28.08.2008 року в зміну зазначено, що відомостей про порушення порядку або будь-який нещасний випадок під час чергування від ОСОБА_1 або його напарника ОСОБА_4 не поступало, про що він доповів диспетчеру загону. Такі ж відомості стосовно відсутності порушень або факту травмування під час чергування ОСОБА_1 28.08.2008 року надав у своїх поясненнях від 16.02.2010 року перший заступник начальника 1-го загону ОСОБА_12 Із пояснень ОСОБА_4 вбачається. що на її пропозицію звернутися до лікаря та доповісти про те що сталося начальнику караулу, ОСОБА_1 відмовився. Із письмових пояснень завідуючого приймальним відділенням ОСОБА_9 від 12.04.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 28.08.2008 року при зверненні за медичною допомогою відмовився від запису в журналі виробничих травм. Отже, позивач під час чергування порушив вимоги інструкції з охорони праці та не дотримався вимог Порядку стосовно належного повідомлення про нещасний випадок, якщо такий мав місце, а відмова від реєстрації в журналі виробничих травм свідчить про відсутність виробничої травми. Позивач стверджує, що факт нещасного випадку та травмування встановлено та підтверджено висновками лікарів. В письмових поясненнях завідуючого приймальним відділенням ДЗ «Дорожня клінічна лікарня» ст.Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_9 від 12.04.2011 року зазначено, що ОСОБА_1 при зверненні до приймального відділення вказаної лікарні за медичною допомогою розповів черговому неврологу ОСОБА_13 про те, що виконуючи обов»язки по охороні території погнався за автомобілем, при цьому падіння не було, удару по спині не було, а було лише різке присідання на ноги. З виписного епікризу про знаходження ОСОБА_1 на денному стаціонарі з 07-18.08.2009 року вбачається, що пацієнт хворіє після падіння на бік. Твердження позивача що після падіння він не міг самостійно піднятися та йому допомогла в цьому напарник по зміні ОСОБА_4 спростовуються поясненнями самої ОСОБА_4 в яких вона пояснила, що не тільки не допомагала ОСОБА_14 піднятися після падіння, а навіть не покинула свого місця чергування та не бачила, що трапилося з ОСОБА_1. а про те що він падав дізналася з його слів. Таким чином, викладені в позовній заяві обставини які зі слів позивача мали місце 28.08.2008 року не підтверджені жодними доказами або поясненнями, а навпаки спростовуються. Протягом року після обставин, визначених у позовній заяві ОСОБА_1 позивач не проходив жодного обстеження, на лікарняному не перебував і вперше після цих обставин за медичною допомогою звернувся тільки через рік-03.08.2009 року. При цьому йому було встановлено діагноз за загальним захворюванням. Не дивлячись на те, що позивач вважає, що 28.08.2008 року він отримав виробничу травму, він погодився з тим, що лікарняні листки з 03.08.2009 року, з 21.08.2009 року, з 01.12.2009 року видавалися йому з діагнозом за загальним захворюванням. З письмових пояснень завідуючого приймальним відділенням ОСОБА_9 від 12.04.2011 року вбачається. що ОСОБА_1 28.08.2008 року при зверненні за медичною допомогою відмовився від запису в журналі виробничих травм, що свідчить про те, що факт травмування був відсутній. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідач безпідставно відмовляється провести розслідування нещасного випадку, який як вважає позивач, стався з ним 28.08.2008 року. Проте, з врахуванням вимог Порядку №1112 у відповідача були відсутні підстави для проведення розслідування випадку на який посилається позивач, так як повідомлення про нещасний випадок, який нібито стався з ОСОБА_1 роботодавець не одержував, оскільки при зверненні за медичною допомогою позивач відмовився від запису в журналі виробничих травм. До відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську повідомлення про нещасний випадок з ОСОБА_1 від 28.08.2008 року не надходило. В супереч вимогам п.7 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань, і аварій на виробництві», позивач не надав лікарняних листків роботодавцю з 28.08.2008 року. Вперше після свого чергування 28.08.2008 року він звернувся за медичною допомогою та отримав лікарняний лист лише 03.08.2009 року із зазначенням причини захворювання - загальне захворювання. Посилання позивача на п.26 зазначеного вище Порядку вважаються безпідставними, так як відсутні підтвердження як самого факту травмування, так і втрати працездатності на один робочий день чи більше саме внаслідок нещасного випадку, пов»язаного з виробництвом. Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 вважав, що 28.08.2008 року він отримав виробничу травму, перший лікарняний лист він надав 03.08.2009 року, а заяву про проведення розслідування нещасного випадку він подав лише 14.03.2011 року. Слід звернути увагу, що позивач не надав жодного доказу того, що компресійний перелом L1-L2 він отримав саме 28.08.2008 року, а не пізніше, протягом тих півтора років, які пройшли до проведення рентгенографічного обстеження.

В судовому засіданні представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області - Саржан І.М. зазначила, що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження факту нещасного випадку 28.08.2008 року пов»язаного з виробництвом, відсутні докази завдання відповідачем моральної шкоди, а отже і всі підстави для проведення розслідування цього випадку відсутні.

В судовому засіданні яке відбулося 25.11.2013 року свідок ОСОБА_4 пояснювала, що заступила на чергування з ОСОБА_1 у зміну 27.08.2008 року на 28.082008 року. Бачила як на територію дорожньої лікарні заїхала не відома легкова машина, яку вони разом з ОСОБА_1 оглянули. Момент коли ОСОБА_1 впав та отримав ушкодження вона не бачила і про те що сталося знає лише з його слів. Зовні будь-яких слідів від падіння на одязі ОСОБА_1 не було.

Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії виписки із Журнала «Відмовлено хворим які звернулися в лікарню без направлення медичних закладів», що міститься на а.с.5, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався в приймальне відділення Дорожньої лікарні 28.08.2008 року в 4.20 год. самостійно. В приймальному відділенні оглянутий лікарем невропатологом ОСОБА_13. Скарги при зверненні на біль в спині особливо при зміні положення тіла При огляді зовнішніх ушкоджень не мав. Зазначено, що оскільки випадок стався під час роботи а саме при затримці автомобіля, у ОСОБА_1 була взята кров на алкоголь-тверезий. Виписка підписана в.о. начмеда, завідуючим приймальним відділенням - ОСОБА_9

На а.с.6 міститься копія Виписного епікризу, хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює стрілком ВОХР, який знаходився на стаціонарному лікуванні Вузлової лікарні на станції Синельникове-2 у період з 07.08.2009 року по 18.08.2009 року. Поступив зі скаргами на біль у хрестці, біль збільшується при русі. Хворіє рік після падіння на бік. Висновок: компресперелом L2 тіла хребта.

В матеріалах справи містяться копії листків непрацездатності виданих медичним закладом Вузлова лікарня на ст.Синельникове на ім.»я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, стрілка ВОХР. Лікарняний листок АБШ № 516956 за період з 04.03.2010 року, лікарняний листок серії АБШ № 517059 за період з 01.03.2010 року, лікарняний листок серії АБШ № 291678 за період з 03.08.2009 року по 22.08.2009 року, лікарняний листок серії АБШ № 291815 за період з 21.08.2009 року по 31.08.2009 року, лікарняний лист серії АБШ № 357829 за період з 31.08.2009 року по 13.09.2009 року, лікарняний листок серії АБШ № 355139 за період з 30.11.2009 року по 01.12.2009 року, лікарняний листок серії АБШ № 355380 за період з 04.12.2009 року по 12.12.2009 року. Причина непрацездатності-загальне захворювання. Заключний діагноз: вертеброгенна радикулопатія. (а.с.14,42-46)

Згідно копії заяви від 29.12.2009 року ОСОБА_1 просить начальника 1-го загону ВОХР ОСОБА_6 прийняти рішення про розгляд нещасного випадку який стався з ним при виконанні службових обов»язків по охороні ОВО Придніпровської залізниці-території Дорожньої лікарні Придніпровської залізниці з будівлями на її території 28.08.2008 року в 03.50 год. (а.с.7).

До заяви додається пояснювальна записка ОСОБА_1 від 04.01.2010 року в якій останній пояснює, що при патрулюванні території Дорожньої лікарні ДП «Придніпровська залізниця» разом з стрілком ОСОБА_4 він приблизно о 03 год.30 хв. 28.08.2008 року побачив як у двір лікарні заїхав легковий автомобіль. ОСОБА_1 вказав, що намагався затримати автомобіль, просунув руку через вікно і намагався витягти ключі з замка, але автомобіль почав рухатися та набирати швидкість і метрів 15 його тягнуло за автомобілем. Він відпустив руку та упав на сідниці, перевернувся через голову, спину та перевернувся навколо тіла на спину. Відчув біль в поясниці з правої сторони, забило дихання, боліла спина, але різкої болі не відчував. ОСОБА_4, яка підійшла до нього допомогла йому підвестися. Йшов він сам, але з трудом. ОСОБА_4 наполягла щоб він звернувся до лікаря, що він і зробив. В приймальному відділенні цієї ж лікарні вже після 4 години його було оглянуто черговим лікарем. При зміні положення тіла, боліла спина, поперек, більше праворуч. Після огляду лікарем йому були введені медичні препарати для підтримки серцево-судинної системи та обезболюючі. Після чергування він поїхав додому, біль зменшилася. Перед кінцем зміни йому по телефону начальник караулу ОСОБА_15 повідомив, що доповів про те, що сталося диспетчеру, ОСОБА_15 сказав, що, він сам винен, тому ніхто не буде розглядати те, що сталося, як нещасний випадок на виробництві. Якийсь час займався самолікуванням, думав що отримав сильне забиття та все з часом пройде, але з часом біль не проходила, стало тяжко ходити, сідати, тому у другій половині 2009 року був змушений звернутися для обстеження до лікарів Придніпровської залізниці якими було встановлено діагноз «компресійний перелом 1-го спинного хребця», який вже зрісся. Після проходження лікування самопочуття поліпшувалося, але не на довго. (а.с.8-10).

Згідно копії заяви від 12.07.2010 року ОСОБА_1 просить т.в.о. начальника територіального управління Держгорпромнагляду по Дніпропетровській області ОСОБА_16 провести розслідування нещасного випадку який стався з ним 28.08.2008 року під час несення служби в якості стрілка ВОХОР Придніпровської залізниці на об»єкті де він ніс охорону, пост №1 Дорожньої лікарні Придніпровської залізниці (а.с.11).

З відповіді ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області від 21.08.2010 року на заяву ОСОБА_1 вбачається, що адміністрації 1-ого загону ВО ДП «Придніпровська залізниця» було направлено припис щодо розслідування обставин випадку. Згідно відповіді начальника загону ОСОБА_6 комісією підприємства прийняте протокольне рішення (протокол від 17.08.2010 року), що даний випадок не підлягає розслідуванню у звя»язку з тим, що втрата працездатності виникла по причині загального захворювання і не пов»язана з травмуванням. У разі незгоди з цим рішенням, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду. (а.с.12).

З листа № НОР-1/23 від 11.01.2010 року начальника загону Відокремленого структурного підрозділу «Перший загін воєнізованої охорони» ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_6, ОСОБА_1 повідомлено, що випадок не підлягає розслідуванню так як відповідно до п.7 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» розслідування проводиться у разі одержання ними травми, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менше як на один робочий день. У випадку ОСОБА_1 втрата працездатності хоча б на один робочий день або висновок лікувально-профілактичного закладу про необхідність переведення на іншу (легшу) роботу не менше як на один робочий день, не наступила. За період 2008-2009 років лікарняні листи надавалися з 03.08.09 по 12.09.09 та з 17.11.09 по 11.12.09 по втраті працездатності за загальними захворюваннями, не пов»язаними з травмуванням. Крім того, при проходженні обов»язкового чергового медичного огляду державним закладом «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» 03.06.2009 року надано висновок про придатність ОСОБА_1 для роботи стрільцем з підняттям на висоту та носінням вогнепальної зброї за відсутності будь-яких скарг на стан здоров»я, що підтверджено власним підписом ОСОБА_1 у картці працівника, який підлягає медичному огляду. (а.с.17).

Своєю заявою від 03.02.2010 року ОСОБА_1 просить начальника ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_17 дати розпорядження на проведення розслідування нещасного випадку який стався з ним 28.08.2008 року під час виконання службових обов»язків по охороні території Дорожньої лікарні приблизно 3 год. 50 хв. Вказав, що 28.08.2008 року о 4.20 годині йому була надана медична допомога. ОСОБА_1 повідомив в заяві, що про те, що з ним сталося було повідомлено керівництво (начальник караулу). (а.с.13).

Листом від 22.02.2010 року № 7131-9/98 та Листом від 31.03.2011 року № 713-1-09/204 заступник начальника ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_1, що випадок який стався з ним 28.08.2008 року не підлягає розслідуванню оскільки втрата непрацездатності у даному випадку хоча б на один робочий день або висновок лікувально-профілактичного закладу про необхідність переведення на іншу (легшу) роботу не менше як на один робочий день не наступила. Згідно з п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров»я України від 13.11.2001 №455 тимчасова непрацездатність громадян засвідчується листком непрацездатності, а п.1.2 Інструкції передбачає, що видача інших документів, що засвідчують непрацездатність, забороняється. Лікарняні листи за період з 2008-2009 років надавалися по втраті працездатності за загальними захворюваннями, не пов»язаними з травмуванням. 03.06.2009 року надано висновок про придатність ОСОБА_1 для роботи стрільцем з підняттям на висоту та носінням вогнепальної зброї за відсутності будь-яких скарг на стан здоров»я, що підтверджено власним підписом ОСОБА_1 у картці працівника, який підлягає медичному огляду. Крім того, у добовій відомості роботи караулу форми ХУ-1 А з 07.00 год. 27.08. до 07.00 год. 28.08.2008 року начальником караулу ОСОБА_5 який здавав зміну, зроблено запис, що порушень вимог інструкції з охорони праці та випадків травмування особового складу не було. Підстав для госпіталізації під час огляду черговим лікарем-невропотологом приймального відділення Дорожньої лікарні не було на що є офіційна відповідь головного лікаря ОСОБА_8 від 11.02.2010 року (а.с.18-19).

Із пояснювальної записки завідуючого неврологічним відділенням Дорожньої клінічної лікарні ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_19 від 13.09.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні по направленню із поліклініки вузлової лікарні ст.Синельникове з діагнозом «вертоброгенна радікулокатіл L2-S3. Старий компресійний перелом тіла L2. Циркулярні протрузії дисків L3-S1». ОСОБА_1 було надано епікриз з денного стаціонара вузлової лікарні на ст.Синельникове-ІІ де ОСОБА_1 перебвав на лікуванні з 07.08.2009 року по 18.08.2009 року з діагнозом «вертиброгенна радікулопатія». При надходженні до лікарні ОСОБА_1 скаржився на біль у попереку та копчику з ірадіацією у праву ногу, періодичні судороги у лівому стегні. Зі слів хворого, 27.08.2008 року переніс травму на роботі-при затримці автомобіля упав, вдарився сідницями та спиною. До травматолога не звертався, не обстежувався, хоча і дуже боліла поясниця. Стан здоров»я погіршився з серпня 2009 року після фізичного навантаження.(а.с.35).

Із пояснювальної записки завідуючого приймальним відділенням ДЗ «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» ОСОБА_9 від 12.04.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до приймального відділення 28.08.2008 року о 4 год. 20 хв. Розповів, що виконуючи службові обов»язки ОСОБА_1 погнався за легковим автомобілем, який в»їхав на територію лікарні. При цьому розповів , що падіння не було, забиття спини теж не було, а було різке присідання на ноги після чого з»явилася біль у спині. ОСОБА_1 був оглянутий лікарем невропатологом ОСОБА_13, який призначив обезболюючі ліки, після введення яких, у ОСОБА_1 біль пройшла. Від запису в журналі виробничих травм ОСОБА_1 відмовився (зі слів медичної сестри) тому запису про виробничу травму не було зроблено. (а.с.36).

Із письмових пояснень старшого стрільця ОСОБА_20 від 19.01.2010 року вбачається, що за час несення ним служби з 7 години 28.08.2008 року тоді як він заступив на службу начальником караулу 1-го загону ВОХР Придніпровської залізниці, порушень вимог Інструкції по охороні праці та випадків травматизма не було. На пост №11 з 16.45 год. заступили стрілки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Ніяких повідомлень щодо випадків травматизма від них не надходило про що ОСОБА_20 доповів диспетчеру загону.(а.с.37).

Із письмових пояснень стрілка ССК-18 ВОХР Придніпровської залізниці ОСОБА_4 від 19.02.2010 року вбачається. що о 03.15 год. 28.08.2008 року на територію лікарні заїхав легковий автомобіль. Стрілок ОСОБА_1 побіг у сторону автомобіля який намагався втекти. ОСОБА_4 залишилася на посту. ОСОБА_1 повернувся і розказав, що впав, як це сталося вона не бачила, запропонувала ОСОБА_1 про все що сталося повідомити начальника караулу. (а.с.77).

Із письмових пояснень начальника 1-го загону ВОХР «Придніпровської залізниці ОСОБА_12 від 16.02.2010 року вбачається, що доповіді з постів 28.08.2008 року з 20.00 години по 06.00 годину проходили своєчасно , зауважень ніяких не було. Спецзасоби стрілки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здали в справному стані. Скарг на здоров»я або отримані травми стрілок ОСОБА_1 не заявляв.(а.с.38)

Згідно копії відомості роботи караулу №1 ССК-18 1-го загону воєнізованої охорони Придніпровської залізниці по охороні об»єктів на 27.08.2008 року з 07.00 год. до 28.08.2008 року начальник караулу ОСОБА_5 доповів про відсутність за час несення служби порушень техніки безпеки та дотримання правил застосування зброї, відсутність випадків травматизма. (а.с.73-74).

Своєю заявою від 03.02.2010 року ОСОБА_1 просить начальника ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_17 дати розпорядження на проведення розслідування нещасного випадку який стався з ним 28.08.2008 року під час виконання службових обов»язків по охороні території Дорожньої лікарні приблизно 3 год. 50 хв. Вказав, що 28.08.2008 року о 4.20 годині йому була надана медична допомога. ОСОБА_1 повідомив в заяві, що про те, що з ним сталося було повідомлено керівництво (начальник караулу). (а.с.13).

У відповідності до наказу № 13 від 12 лютого 2010 року Відокремленого структурного підрозділу «Служба воєнізованої охорони» ДП «Придніпровська залізниця» наказано створити комісію по розгляду заяви стрільця першого загону воєнізованої охорони ОСОБА_1 та розслідування в його заяві фактів (а.с.81).

Згідно протоколу від 18.02.2010 року наради при помічнику начальника служби воєнізованої охорони з охорони праці Придніпровської залізниці створеної для розгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення розслідування випадку нібито його травмування на роботі 28.08.2008 року, вирішено надати роз»яснення ОСОБА_1 що розслідування випадку який нібито стався з ним 28.08.2008 року буде проведено після надання відповідних документів, що підтверджують втрату працездатності на один робочий день чи більше або необхідність переведення на іншу (легшу) роботу не менш, як на один робочий день (а.с.82).

Згідно протоколу засідання комісії від 17.08.2010 року Відокремленого структурного підрозділу «Перший загін воєнізованої охорони» ДП «Придніпровська залізниця», створеної наказом НОР-1 за № 206 від 16.08.2010 року для розгляду заяви стрільця ССК-18 ст.Дніпропетровськ ОСОБА_1 від 29.12.2009 року, вирішено, враховуючи, що станом на 17.08.2010 року випадок травмування ОСОБА_1, що підтверджується фактом звернення його до приймального відділення Дорожньої клінічної лікарні ст.Дніпропетровськ, не призвів до втрати працездатності або переведення його на іншу (легшу) роботу, ні одразо, ні після випадку на протязі 2-х років відповідно до п.п.7.26 Порядку розслідування, даний випадок розслідуванню не підлягає.(а.с.80).

Згідно протоколу наради від 25.03.2011 року при начальнику служби охорони праці ДП «Придніпровська залізниця», створеної для розгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення розслідування випадку його травмування що стався з ним 28.08.2008 року вирішено: надати роз»яснення стрільцю ССК-18 ОСОБА_1 що розслідування випадку який стався з ним 28.08.2008 року буде проведено після надання відповідних документів, що підтверджують втрату працездатності на один робочий день чи більше або необхідність переведення на іншу (легшу) роботу не менш, як на один робочий день. Після надання необхідних документів, спільно з територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Дніпропетровської області буде проведено додатковое розслідування випадку який стався з останнім 28.08.2008 року. (а.с.85).

Згідно протоколу від 18.07.2011 року наради при головному інженеру Придніпровської залізниці зібраної для розгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення розслідування випадку його травмування 28.08.2008 року а також оплати премії за липень місяць 2009 року, вирішено надати роз»яснення ОСОБА_1 що розслідування випадку який нібито стався з ним 28.08.2008 року буде проведено після надання відповідних документів, що підтверджують втрату працездатності на один робочий день чи більше або необхідність переведення на іншу (легшу) роботу не менш, як на один робочий день. Надати роз»яснення ОСОБА_1, що премія за липень 2009 року не виплачена за фактом порушення вимог ЦУО-0029 (сон на посту) та відповідно з наказом начальника загону від 26.08.2009 року за рішенням комісії по розгляду матеріалів щодо виплати премії працівникам відокремленого структурного підрозділу «Перший загін воєнізованої охорони» (а.с.83-84).

Листом від 19.06.2012 року за № 05-15/1796 Територіальне управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 що втрата працездатності виникла по причині загального захворювання, не пов»язаного з травмуванням, рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення юридичного факту-факту нещасного випадку на виробництві (а.с.89).

В матеріалах справи на а.с.101-104 міститься копія Акту перевірки фактів викладених в заяві хворого ОСОБА_1 на роботу хірургічної служби Державного закладу «Вузлова лікарня станції Синельникове-2 ДП «Придніпровська залізниця», складеного 04.08.2010 року згідно наказу в.о. начальника медичної служби від 02.08.2010 року № НВС 02./80 комісією було встановлено, що у лікарняних листах виданих на ім.»я ОСОБА_1 існували розбіжності та плутанина в датах та діагнозах які йому впродовж 2009-2010 років ставилися лікарями вузлової лікарні ст.Синельникове-2. Наприклад, лікарняний лист № 517409 з 14.03.2010 року виданий необґрунтовано, находження в стаціонарі не пояснено (локальний статус не підтверджує тимчасову непрацездатність). Діагноз-двобічний кокс артроз поза загострення не є підставою тимчасової непрацездатності) В амбулаторній картці від 10.03.2010 року запис хірурга не відображає тимчасової непрацездатності хворого, лікарняний лист виданий необґрунтовано, щоденник від 12.03.2010 року відсутній та лікарняний закритий. При цьому діагноз не вказаний. В лікарняному листі № 517059 з 01.03.2010 року до 03.03.2010 року замість продовження лікарняного листа з трактовкою «продовжує хворіти» надається другий лікарняний лист № 516956. також замість лікування радикуліту у лікаря-невропатолога, хворий лікується у хірурга. В історії хвороби №291 щоденники хірурга не відображають діагноз, немає огляду завідуючого відділення, відсутні етапні епікризи, яки повинні обусловлювати продовження лікарняного листа. Щодо історії хвороби № 246 зазначено, що діагноз: вертеброгенна радікулопатія праворуч із загостренням, помірний м»язово-тонічний синдром на фоні остеохондроза попереково-кресцового відділу, призначено лікування об»активно. В обґрунтованості клінічного діагноза приведені всі скарги, записані всі симптоми, які підтверджують цей діагноз. Приведені заключення рентгенографічного обстеження Але без консультації з травматологом основний діагноз змінюється на сакраіліт. Після цього хворий був виписаний до праці та йому надані рекомендації звернутися до лікаря хірурга для продовження лікування.06.08.2010 року був проведений огляд хворого лікарем-травматологом. На момент огляду скарги на біль у поперековому відділі зранку та після сидіння. Хворіє два роки, після отримання виробничої травми. На підставі рентгенографічного обстеження та огляду встановлений діагноз: посттравматичний спондилоартроз, спондильоз поперекового відділу хребта в стадії ремісії. Консулідуючий компресійний перелом, вертеброгенна радікулопатія хронічне рецидивуюча течія в стадії ремісії, двобічний кокс артроз (вікові зміни) поза загострення. На підставі акту винесено пропозиції: заборонити несвоєчасне оформлення лікарями медичної документації заднім числом та не допускати неадекватної взаємозаміни функції лікарів медичними сестрами.

Згідно припису №15 від 09.08.2010 року, виданого Відділом по розслідуванню нещасних випадків та аварій на виробництві Територіального управлінням Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області, начальника 1-го загону ВОХР Придніпровської залізниці ОСОБА_6 вимагалося провести розслідування нещасного випадку за заявою ОСОБА_1 від 29.12.2009 року (а.с.79).

З копії акту перевірки № 15 від 09.08.2010 року Відділу по розслідуванню нещасних випадків та аварій на виробництві Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області, за період з 19.07.2010 року по 09.08.2010 року встановлено, що розслідування нещасного випадку по заяві ОСОБА_1 від 29.12.2009 року не проведено (а.с.223).

Відповідно до п.2 ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Позивач стверджує, що працюючи у зміні 28.08.2008 року стрілком 1-го загону ВОХОР ДП «Придніпровська залізниця» під час виконання своїх службових обов»язків, а саме при намаганні затримати легковий автомобіль який незаконно знаходився на території Дорожньої клінічної лікарні ст.Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» з ним стався нещасний випадок з травмуванням хребта від падіння на спину. В результаті падіння на спину ОСОБА_1 не міг самостійно піднятися і стати на ноги, тому йому допомогла стрілок, напарник по роботі ОСОБА_4 ОСОБА_1 також стверджує що сильні болі в спині змусило його звернутися до приймального відділення дорожньої лікарні де йому була надана медична допомога.

Однак в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи зазначений факт не підтверджується, а навпаки, спростовується поясненнями свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що на власні очі не бачила як впав ОСОБА_1, залишилася чергувати на своєму місці, а знає про це зі слів ОСОБА_1; письмовими поясненнями лікаря приймального відділення ОСОБА_9 який знає зі слів ОСОБА_1, що падіння на спину не було, забиття спини теж не було, а було різке присідання на ноги; старшого стрільця 1-го загону ВОХОР ОСОБА_20 про те, що ніяких повідомлень щодо випадків травматизма від стрілків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 28.08.2008 року після закінчення ними зміни не надходило про що ОСОБА_20 доповів диспетчеру загону ОСОБА_12

Згідно з п.8 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1112 (далі Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа-свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов»язаний, зокрема, повідомити про те, що сталося роботодавця.

У порушення вимог зазначеного Порядку, позивач не сповістив начальника караулу своєї зміни ОСОБА_20 не тільки про те, що він 28.08.2008 року під час чергування впав при намаганні затримати сторонній автомобіль а і про те, що на охоронюваній території знаходився сторонній автомобіль. Ні ОСОБА_20 ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_1 відомостей про порушення порядку або будь-який нещасний випадок під час чергування не надали. Той факт, що ОСОБА_1 не повідомив про травмування та будь-які порушення при чергуванні, підтвердив у своїх поясненнях від 16.02.2010 року перший заступник начальника 1-го загону ОСОБА_12 З письмових пояснень завідуючого приймальним відділенням дорожньої клінічної лікарні ОСОБА_9 вбачається. що ОСОБА_1 28.08.2008 року при зверненні за медичною допомогою відмовився від запису в журналі виробничих травм.

Згідно повідомлення головного лікаря Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня Станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» від 18.02.2010 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався в приймальне відділення ДЗ «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ» 28.08.2008 року о 4 год.20 хв., що зафіксовано в журналі «Звернення хворих в лікарню без направлення». В приймальному відділенні оглянутий черговим неврологом ОСОБА_13 У зв»язку з біллю в спині введені знеболюючі. Взято кров на алкоголь, тверезий. Показники для госпіталізації відсутні. Рекомендовано при необхідності звернутися до травматолога. В подальшому на лікуванні у стаціонарі не знаходився, за медичною допомогою не звертався.

Згідно з ст.13 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань як спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Стаття 14 зазначеного вище Закону визначає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталося у процесі виконання ним трудових обов»язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров»ю або настала смерть. Надані позивачем документи не дають змоги вважати хвороби наявні у нього такими, що пов»язані з виробництвом та такими, які пов»язані з випадком, який з ним начебто стався 28.08.2008 року. Жодний із наданих позивачем доказів не дає змоги відслідкувати причинно-наслідковий зв»язок між випадком, який начебто з ним стався 28.08.2008 року та медичними довідками, в яких вказується, що в позивача наявна травма хребта. Крім того, у всіх медичних епікризах вказується, що інформація про травмування 28.08.2008 року отримана зі слів позивача ОСОБА_1 Лікарняні листи вказують на загальне захворювання.

Клопотання про проведення судової медичної експертизи для встановлення причинного зв»язку між отриманою травмою і тілесними ушкодженнями, позивачем не було заявлено.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.06.2009 року під час проходження чергового медичного огляду надано висновок про придатність ОСОБА_1 для роботи стрільцем з підняттям на висоту та носінням вогнепальної зброї за відсутності будь-яких скарг на стан здоров»я, що підтверджено власним підписом ОСОБА_1 у картці працівника, який підлягає медичному огляду.

Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач безпідставно відмовляється провести розслідування нещасного випадку, який як він вважає, стався з ним 28.08.2008 року, проте з врахуванням вимог Порядку №1112, у відповідача були відсутні підстави для проведення розслідування випадку в 2008 році, на який посилається позивач. Так, у відповідності до вимог п.10 Порядку, роботодавець одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов»язаний негайно: повідомити з використанням засобів зв»язку про нещасний випадок робочий орган Фонду за місцем підприємства; утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2008 року повідомлення про нещасний випадок який стався з ОСОБА_1 роботодавець не одержував, до відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську повідомлення про нещасний випадок з ОСОБА_1 від 28.08.2008 року не надходило. З письмових пояснень завідуючого приймальним відділенням дорожньої клінічної лікарні ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_1 28.08.2008 року при зверненні за медичною допомогою відмовився від запису в журналі виробничих травм.

Згідно п.7 Порядку, розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров»я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюваням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш, як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов»язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві. Такі положення передбачені і новою редакцією вказаного Порядку затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232 (набрала чинності 01.01.2012 року). Згідно з п.1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров»я України від 13.11.2001 року №455, тимчасова непрацездатність громадян засвідчується листком непрацездатності, а п.1.2. Інструкції передбачає, що видача інших документів, що засвідчують непрацездатність забороняється. Тобто, розслідування нещасних випадків на виробництві проводиться на підставі листка непрацездатності або у випадку необхідності переведення працівника на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день. Позивач ОСОБА_1 не надав жодного такого документа.

Згідно з вимогами ст.22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об»єднаннями профспілок.

Відповідно до п.26 Порядку, нещасний випадок про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався). У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку розглядається в судовому порядку.

Згідно з п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з»ясування обставин і причин нещасного випадку визначення, чи пов»язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, як допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. У судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства-роботодавця. Підприємство-роботодавець, яким є відповідач по справі, на даний час не ліквідовано

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про охорону праці», у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов»язковим для роботодавця, а ч.4 ст.22 цього Закону передбачає, що рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржено в судовому порядку. В судовому засіданні встановлено, що результати розгляду припису від 09.08.2012 року №15 були направлені відповідачем до територіального управління Держгірпронагляду у Дніпропетровській області. Жодного заходу реагування до посадових осіб НОР-1 з боку територіального Управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області не здійснювалося. Крім того, у листі від 08.11.2012 року № 05-25/3601 територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області погоджується з висновками комісії відповідача про те, що втрата працездатності виникла з причини загального захворювання не пов»язаного з травмуванням позивача.

Вперше після свого чергування 28.08.2008 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою та отримав лікарняний 03.08.2009 року майже через рік після випадку, який начебто з ним стався 28.08.2008 року в якому міститься інформація про наявність у останнього загального захворювання - вертеброгенна радікулопатія. До цього часу позивач ні за медичною допомогою, ні за проведенням розслідування випадку який стався 28.08.2008 року не звертався.

Не дивлячись на той факт, що позивач вважав, що 28.08.2008 року він отримав виробничу травму, заяву про проведення розслідування нещасного випадку позивач подав не одразу, а майже через рік. Жодного документального доказу того факту, що компресійний перелом L1-L2 позивач отримав саме під час чергування 28.08.2008 року, а не пізніше, протягом строку який пройшов до проведення рентгенографічного обстеження ОСОБА_1 не надав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає недостатніми зазначені у позові ОСОБА_1 підстави для підтвердження факту настання нещасного випадку та отримання травми на робочому місці при воконанні ним службових обов»язків 28.08.2008 року, так як під час чергування позивачем було порушено вимоги інструкції з охорони праці та не дотримано Порядку стосовно належного повідомлення про нещасний випадок, якщо таки мав місце, а відмова від реєстрації в журналі виробничих трав свідчить про відсутність виробничої травми. Отже і підстав для зобов»язання відповідача створити комісію з розслідування нещасного випадку який привів до травмування на нанесення шкоди здоров»ю позивача, суд не вбачає. Вимоги позивача щодо визнання травми виробничою та притягнення до відповідальності посадових осіб винних у приховуванні нещасного випадку - до компетенції суду не відносяться.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

То ж, що стосується позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, то їх розмір суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Заподіяння моральної шкоди у розмірі 1000 грн. позивач документально нічим не обґрунтовує.

Доводи позивача щодо незаконності дій відповідача щодо невизнання нещасного випадку на виробництві та невідповідність дійсним обставинам та чинному законодавству України не грунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь.

Таким чином, суд, враховуючи недостатніми підстави вважати доводи позивача аргументованими та такими, що грунтувалися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні, вважає необхідним у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську про підтвердження факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов"язків, визнання отриманої травми виробничою, втрати працездатності по факту нещасного випадку -відмовити у повному обсязі, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного та «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1112, керуючись ст.ст. 10, 11,209,212,213,214,215,217, 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську про підтвердження факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов"язків, визнання отриманої травми виробничою, втрати працездатності по факту нещасного випадку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Порошина