Ухвала суду № 38263097, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 року

справа № П/811/16/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі № П/811/16/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Знам’янська агропромислова компанія» до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Знам’янська агропромислова компанія» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000442200 від 27 серпня 2013 року, винесене Знам’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1812044, 12 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з постановою суду, Знам’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обгрунтована тими висновками, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Знам’янської ОДПІ в період з 15.07.2013 року по 02.08.2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Знам’янська агропромислова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2013 року №222/22/31885335.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про порушення підприємством вимоги п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: використання сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням (всупереч умовам чи цілям її надання) в сумі 1812044, 12 грн.

Такі висновки ДПІ, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

ТОВ «Знам’янська агропромислова компанія» є суб’єктом спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства.

Перевіркою встановлено, що впродовж перевіреного періоду Товариство перераховувало суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок ( в т.ч. авансові платежі за попередні місяці), які в подальшому сплачувались підприємствам за поставлені товари та надані послуги.

За позицією ДПІ, право на перерахування коштів із спеціального рахунку постачальникам у Товариства виникає після подання декларації (до 20 числа базового місяця).

У перевіреному періоді Товариство перераховувало кошти із спецрахунку до подання декларації з податку на додану вартість (скорочена).

З цих підстав, ДПІ робить висновок про порушення Товариством вимог п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов’язувала порушення ТОВ «Знам’янська агропромислова компанія» вимог податкового законодавства, Акт перевірки не містить.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442200 від 27 серпня 2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1812044, 12 грн. за штрафними санкціями.

При цьому, як вбачається з податкового повідомлення-рішення, штрафні санкцій застосовано на підставі п.123.2 ст.123 ПК України.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у справі.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Податковим органом не встановлено порушень правил перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок, не встановлено використання цих сум не за цільовим призначенням.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011року № 11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Згідно п.4 цього ж Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового Кодексу України.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Аналіз положень вищенаведених правових норм дає можливість визначити основні критерії пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарських підприємств, згідно яких:

- сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства;

- суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

- у разі нецільового використання суми ПДВ сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Дотримання сільськогосподарським підприємством основних критеріїв пільгового режиму дає останньому право на власний розсуд в межах законодавчо визначених умов розпоряджатися акумульованими коштами.

Для сільськогосподарських товаровиробників під виробничими цілями слід вважати витрати, що безпосередньо пов'язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності, відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Кодексу, належать:

- виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

- виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій, інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

- надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Таким чином, аналіз зазначених норм права свідчить про необґрунтованість доводів ДПІ щодо порушення позивачем вимог п.209.2 ст.209 ПК України, внаслідок перерахування коштів із спеціального рахунку постачальникам до подання декларації (до 20 числа базового місяця), оскільки таких вимог до використання акумульованих коштів чинне законодавство не пред’являє.

Крім цього, як зазначено вище, правовою підставою для застосування штрафних санкцій ДПІ визначено п.123.2 ст.123 ПК України.

Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Отже, вказаною нормою права визначено вичерпний перелік випадків, наявність яких є підставою для застосування штрафних санкцій. Використання акумульованих грошових коштів із спецрахунку, до подання податкової звітності, не є підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до вказаної норми права.

Оскільки, перевіркою не було встановлено порушень щодо порядку сплати сум ПДВ на спеціальний рахунок, не було встановлено використання акумульованих коштів не за призначенням, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградської області окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі №П/811/16/14 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк