Постанова № 38262460, 09.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року № 813/676/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Гук І.І.

представника відповідача Середяк Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія «Захід Ресурс» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протипраними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Логістична компанія «Захід Ресурс» (далі - ТзОВ ЛК«Захід Ресурс» ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.115-122) до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 14.01.2014 року №0000011520 та №0000021520;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ ЛК «Захід Ресурс» ПДВ в сумі 87 000,00 грн. через Управління державного казначейства в Городоцькому районі Львівської області;

- стягнути судові витрати на користь ТзОВ ЛК «Захід Ресурс» за рахунок Державного бюджету України;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними, оскільки не відповідають реальним обставинам справи, а також не є належним чином обґрунтованими і підтвердженими матеріалами, які були використані під час проведення перевірки. При цьому зазначає, що висновки про порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 230 000,00 грн. що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2013 року в сумі 87 000,00 грн. є безпідставними. Реальність виконання господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Діяльність контрагентів не викликала сумнівів, керівниками зазначених підприємств були пред'явлені статутні та реєстраційні документи, які свідчили, що останні є належними суб'єктами господарської діяльності та платниками податків на загальних підставах. Також зазначає, що податкові зобов'язання підтверджені належними первинними документами, що дозволяють позивачу мати право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом до участі у справі було залучено співвідповідача Управління державного казначейства в Городоцькому районі Львівської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зміну (збільшення) позовних вимог (а.с.115-122), надала суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просила суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях (а.с.108-111). Додатково пояснив, що Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області при перевірці діяла в межах норм ПК України. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач - Управління державного казначейства в Городоцькому районі Львівської області не забезпечило участі повноважного представника у судове засідання, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялось належним чином. Згідно поданих суду пояснень (а.с. 153-154) Управління державного казначейства в Городоцькому районі Львівської області проти задоволення позову заперечує, та просить розглядати справу без участі представника.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, ТзОВ ЛК «Захід Ресурс» зареєстровано державним реєстратором Городоцької райдержадміністрації 09.02.2009 року, номер запису №13951020000000910. Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.02.2009 року, реєстраційний номер серії АОО №467490, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36354480.

Місцезнаходження підприємства відповідно до статуту: Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул. Львівська, 659 А.

Взято на податковий облік в органи державної податкової служби ДПІ у Городоцькому районі Львівської області 10.02.2009 року за №1481, станом на 23.05.2012 року перебуває на обліку в Городоцькій МДПІ.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.12.2009 року №100257872 був зареєстрований платником ПДВ з 07.12.2009 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 363544813168.

Фактичний вид діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна та консультування з питань комерційної діяльності та управління.

За результатами проведеної Городоцькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія «Захід Ресурс» контролюючим органом складено акт перевірки від 18.12.2013р. за № 667/1520/36354480 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТзОВ Логістична компанія „Захід Ресурс",код ЄДРПОУ 36354480 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року, та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року, проведеної на підставі направлень від 17.12.13 р. № 224/1520, № 225/1520, виданих Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000011520 та №0000021520, згідно яких встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 ПКУ від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) та завищення Товариством податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 230000 грн., що на думку Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2013 року в сумі 230000 грн.; та порушення п. 200.4 ст. 200 ПКУ від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) та виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, в наслідок чого було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображене у декларації за жовтень 2013 року в сумі 87 000 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.01.14р. № 0000011520 ТзОВ Логістична компанія „Захід Ресурс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 230000,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.01.14р. № 0000021520 ТзОВ Логістична компанія „Захід Ресурс" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 87000,00 гривень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, а сума від'ємного значення податку на додану вартість підлягає зменшенню в розмірі 230000,00 гривень.

Такі висновки податкового органу зазначені у акті Городоцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 667/1520/36354480, в якому зазначено, що згідно баз даних, діяльність у сфері надання послуг реклами, послуги по прибиранню та упорядкуванню не передбачені видами діяльності ПП «Електрокабельпостач», а сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем, не підлягає відшкодуванню у зв'язку із порушенням п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ПП «Електрокабельпостач» укладено наступні договори: Договір про надання рекламних послуг від 02.04.12р. б/н (а.с.50), відповідно змісту якого останнє зобов'язувалось надавати позивачу послуги з рекламування послуг оренди приміщень та надання брокерських послуг, які надаються Замовником (позивачем) третім особам; Договір про надання послуг по прибиранню та упорядкуванню приміщень та території від 02.04.2012 року б/н, (а.с.47) відповідно змісту якого останнє зобов'язувалось надавати позивачу послуги з прибирання та упорядкування приміщень та території, прилеглої до місця здійснення господарської діяльності замовника (позивача) за адресою Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 659 а.

На підтвердження виконання умов договору надання рекламних послуг позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, копію договору, актів приймання-передачі, Калькуляції до акту про надання послуг за укладеним договором, складених та підписаних сторонами договору, копію наказу генерального директора ТзОВ ЛК «Захід Ресурс» № 05-04/12 від 05.04.2012 року про проведення акції-презентації в другому кварталі 2012 року, копію звіту про результати проведення акції-презентації від 29.06.2012 року за підписом відповідальної за виконанням наказу особи, копії рекламних продуктів (листівки, рекламні брошури), диск із рекламним роликом про види послуг які пропонуються позивачем. В судовому засіданні судом оглянуто представлені позивачем речові докази на підтвердження виконання контрагентом позивача умов договору про надання рекламних послуг, зокрема: парасолю, олівці, ручки, настінний годинник з логотипом позивача, які використовувались як реклама під час проведення рекламної акції.

На підтвердження виконання умов договору про надання послуг по прибиранню та упорядкуванню приміщень та території від 02.04.2012 року позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, копію договору, копію актів приймання-передачі, калькуляції до акту про надання послуг за укладеним договором, складених та підписаних сторонами договору, копію дозволу на виконання будівельних робіт, копії державних актів на землю, копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно - приміщень відносно яких надавались послуги: приміщення за адресою Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 659 А/Д, загальною площею 1640,8 кв.м.; приміщення за адресою Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 659 А/Б, загальною площею 1405,7 кв.м; приміщення за адресою Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 659 А/В, загальною площею 471,8 кв.м.

Оплата позивачем послуг, отриманих від ПП «Електрокабельпостач» підтверджується копією відомості про взаєморозрахунки з контрагентами та платіжними дорученнями, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Електрокабельпостач» на момент укладення договорів з позивачем є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 200026011 про реєстрацію ПП «Електрокабельпостач» платником податку на додану вартість, згідно Виписки з ЄДРПО та ФОП дані про припинення чи порушення справи про банкрутство відносно ПП «Електрокабельпостач» на момент укладення договорів з позивачем були відсутні, у відповідності до положень Статуту ПП «Електрокабельпостач» , предметом діяльності ПП «Електрокабельпостач» є в тому числі здійснення усіх видів діяльності, які не заборонені чинним законодавством України.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджене дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 230000,00 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2013 року в сумі 230000, 00 гривень.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Згідно матеріалів справи на момент укладення договорів ПП «Електрокабельпостач» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд зазнапчає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливої недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідачами не надано доказів щодо несплати податків контрагентом позивача чи наявності відомостей про скасування державної реєстрації такого контрагента.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Електрокабельпостач» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Електрокабельпостач» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (п. 200.8 статті 200 ПК України).

Однією із функцій органів державної податкової служби, визначених в ст. 19 ПК України, є здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість

Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., є підставою для проведення податковим органом документальної позапланова перевірки.

Якщо за результатами документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (п. 200.14 б) ст. 200 ПК України).

Поряд з правом платника податків на отримання бюджетного відшкодування, ПК України передбачені строки давності та порядок їх застосування.

Так, відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до 200.9. ст.200 Податкового кодексу України форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 200.12 ст.200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.14 ст.200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на зміст поданої позивачем податкової Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року з додатками № 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), №3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), №4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), №5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , квитанцій про отримання податкової Декларації з податку на додану вартість, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, наявність первинних документів, досліджених судом що стосуються фактів здійснення господарських операцій (отримання товарів/робіт/послуг) та документів, які підтверджують факти сплати Позивачем вартості робіт/послуг та сум податку у попередніх податкових періодах, що не заперечується відповідачем, Позивачем було заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 87 000,00 гривень з дотриманням порядку та строків, передбачених вимогами п. 102.5 ст.102, ст.200 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно на підставі достовірних даних відображених у податкових накладних сформовано податковий кредит в квітні 2013 року та правомірно заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 87 000,00 гривень з дотриманням вимог ст.200 ПК України та порядку та строків, передбачених вимогами п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України; правочини, укладені позивачем з його контрагентами відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та іншими письмовими та речовими доказами представленими суду.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого Товариством допущено завищення податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 230000 грн., що на думку Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2013 року в сумі 230000 гривень, та висновок податкового органу про порушення позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України, що стало підставою відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ на рахунок позивача у банку є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 14.01.14р. № 0000021520 та № 0000011520 - є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія «Захід Ресурс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 14.01.2014 року №0000011520 та №0000021520.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ ЛК «Захід Ресурс» суму ПДВ в розмірі 87 000,00 грн. через Управління державного казначейства в Городоцькому районі Львівської області.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ ЛК «Захід Ресурс» 487 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.