Постанова № 38259958, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/22825/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Батрин О.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України про визнання відмови неправомірною та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України про визнання відмови неправомірною та стягнення грошових коштів, в якому просив визнати відмову ВЧ 2260 у виплаті позивачу грошової компенсації замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби неправомірною, стягнути з ВЧ 2260 внутрішніх військ МВС України на користь позивача грошову компенсацію за речове майно не отримане під час звільнення з військової служби в сумі 10 173,31 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А 2260 - задовольнити, постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на час звільнення мав право, відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна, а тому відмова ВЧ 2260 від виплати такої компенсації є протиправною.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, позивач ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 2260 внутрішніх військ МВС України.

Наказом командира військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України від 17 травня 2013 року № 89 позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу (а.с. 8).

Відповідно до довідки № 586 від 2 серпня 2013 року заборгованість військової частини 2260 за предмети форменого обмундирування позивачу складає 10 173 грн. 31 коп. (а.с. 10).

21 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою щодо виплати вказаної заборгованості, проте листом від 29.08.2013 року № К-28 позивачу було відмовлено у такій виплаті (а.с. 13-16).

З урахуванням того, що грошову компенсацію замість належного речового майна після звільнення позивач не отримав, останній звернувся з позовом до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Разом з тим, Законом України від 03.11.2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено ст. 9-1. Відповідно до даної статті військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Колегія суддів вважає правомірними доводи відповідача, щодо того що ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна та отримання належного речового майна (в натурі) військовослужбовцям, які проходять військову службу, а не осіб, що звільнені з військової служби.

Дана правова позиція викладена також у рішеннях Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13), 18 червня 2013 року № 21-156а13, № 21-191а13 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, на момент звернення до Військової частини 2260 щодо видачі йому грошової компенсації замість неотриманого речового майна був вже звільнений з військової служби, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А 2260 - задовольнити, постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А 2622 - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.04.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М