Ухвала суду № 38259918, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17602/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Поліном і Ко" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - Впроваджувальне науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Поліном і Ко" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 03 грудня 2013 року № 000725220 та від 28 травня 2013 року № 0007402240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій за договорами купівлі - продажу (мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП), укладених позивачем з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Мармур ЛТД», факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданих зареєстрованими на час їх виписки суб'єктами господарської діяльності - платниками податку на додану вартість, товарно - транспортними накладними, видатковими накладними, увесь отриманий товар, відповідно до картки 281 було оприбутковано на складі позивача, оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень, встановлено подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача. Відповідачем, натомість єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, впроваджувальне науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

У період з 22.04.2013 року по 26.04.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.05.2013 року № 1357/2240/21472157.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 134894 грн., у тому числі за березень 2012 року - 14940 грн., квітень 2012 року - 19847 грн., травень 2012 року - 13576 грн., червень 2012 року - 47991 грн., липень 2012 року - 38540 грн.,

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 194670 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року - 15687 грн., за півріччя 2012 року - 155610 грн., за три квартали 2012 року - 194670 грн.

На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 03.12.2013 року № 0007252201, яким позивачу в порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454 грн., у тому числі за основним платежем - 132363 грн. та за штрафними санкціями - 33091 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0007402240, яким позивачу в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 243337 грн., у тому числі за основним платежем - 194670 грн. та за штрафними санкціями - 48667 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 28 травня 2013 року № 0007402240 залишено без змін, податкове повідомлення - рішення від 28 травня 2013 року № 0007412240 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2531,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 632,75 грн., відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 3003/10/26-15-10-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 15 жовтня 2013 року № 13226/6/99-99-10-01-15.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (Постачальник) 07.03.2012 року укладено договір купівлі-продажу від 07.03.2012 року № 1П-Гор2012, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується на термін дії договору виготовляти та систематично поставляти Покупцю, обсяг виготовленого товару, визначеного цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

Загальна сума договору визначається як сума поставок партій Товару, згідно з видатковими накладними. Постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) в редакції Інкотермс 2010 року, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що виплавають із умов цього Договору.

Згідно специфікації - Додатку № 1 до договору - ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» постачало позивачу мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договору від 07.03.2012 року № 1П-Гор2012 позивачем долучено до матеріалів справи:

- копії видаткових накладних: № 89 від 25.03.2012 року, № 256 від 11.04.2012 року, № 300 від 13.04.2012 року, № 490 від 20.04.2012 року, № 623 від 22.05.2012 року, № 669 від 24.05.2012 року, № 530 від 18.06.2012 року тощо;

- копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» постачало позивачу обумовлений договором товар: № 89 від 25.03.2012 року, № 256 від 11.04.2012 року, № 300 від 13.04.2012 року, № 490 від 20.04.2012 року, № 623 від 22.05.2012 року, № 669 від 24.05.2012 року, № 530 від 18.06.2012 року тощо;

- картка 281, відповідно до якої придбаний позивачем товар оприбутковано на складі;

- податкові накладні: № 89 від 25.03.2012 року, № 256 від 11.04.2012 року, № 300 від 13.04.2012 року, № 490 від 20.04.2012 року, № 623 від 22.05.2012 року, № 669 від 24.05.2012 року, - № 530 від 18.06.2012 року тощо.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії платіжних доручень, картка рахунку 631 по ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.03.2012 року між позивачем (Покупець) та контрагентом ТОВ «Мармур ЛТД» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 05.03.2012 року № 1П-Мар2012, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується на термін дії договору виготовляти та систематично поставляти Покупцю, обсяг виготовленого товару, визначеного цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату. Загальна сума договору визначається як сума поставок партій Товару, згідно з видатковими накладними. Постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) в редакції Інкотермс 2010 року, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що виплавають із умов цього Договору.

Згідно специфікації - Додатку № 1 до договору - ТОВ «Мармур ЛТД» постачало позивачу мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договору від 05.03.2012 року № 1П-Мар2012 позивачем долучено до матеріалів справи:

- копії видаткових накладних: № 109 від 27.03.2012 року, № 112 від 05.04.2012 року, № 281 від 12.04.2012 року, № 371 від 17.04.2012 року, № 582 від 21.05.2012 року, № 659 від 23.05.2012 року тощо;

- копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ «Мармур ЛТД» постачало позивачу обумовлений договором товар: № 109 від 27.03.2012 року, № 112 від 05.04.2012 року, № 281 від 12.04.2012 року, № 371 від 17.04.2012 року, № 582 від 21.05.2012 року, № 659 від 23.05.2012 року тощо;

- картка 281, з якої вбачається, що придбаний позивачем товар оприбутковано на складі;

- податкові накладні: № 109 від 27.03.2012 року, № 112 від 05.04.2012 року, № 281 від 12.04.2012 року, № 371 від 17.04.2012 року, № 582 від 21.05.2012 року, № 659 від 23.05.2012 року тощо;

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії платіжних доручень, картка рахунку 631 по ТОВ «Мармур ЛТД», надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Окрім того, з метою підтвердження реальності укладеного договору позивачем було надано документи, що підтверджуються подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме матеріалами справи підтверджено, що в подальшому придбаний у ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» товар (мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП) був реалізований ТОВ «Західна трубопровідна компанія» на підставі договору поставки від 03.03.2012 року № 12-3б (видаткові та податкові накладні, копії квитанцій на підтвердження оплати товару, картка рахунку 361 містяться у матеріалах справи).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції також вірно наголошено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Варто наголосити, що єдиною підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача на Акт від 13.11.2012 року № 7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року», відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та ПДВ при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, які підпадають під визначення згідно з Податковим кодексом України та Акт від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року», в якому зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року, які підпадають під визначення ст. ст. 134, 185 Податкового кодексу України.

З даного приводу варто також зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М