Ухвала суду № 38259092, 16.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року справа №812/272/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Ханова Р.Ф., Яманко В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/272/14 за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання постанови від 14.11.2013 № 12388651 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/272/14 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання постанови від 14.11.2013 № 12388651 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю. (арк.справи 52-55)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. (арк.справи 60-64).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області перебуває виконавче провадження №12388651, з виконання виконавчого листа №2а-3266/08, виданого 06 березня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_3 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року.

У ході проведення виконавчих дій 13 листопада 2013 року за вихідним номером 4679/04.4/38 в порядку статей 11 та 36 Закону України «Про виконавче провадження» до Луганського окружного адміністративного суду направлено заяву щодо встановлення іншого способу та порядку виконання виконавчого листа від 06.03.2009 №2а-3266/08 (арк.справи 34, 35-36,37).

14 листопада 2013 року, керуючись п.1 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про встановлення іншого способу та порядку виконання виконавчого листа від 06.03.2009 №2а-3266/08 по суті. (арк.справи 39)

30 січня 2014 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшла ухвала суду від 23.01.2014 по справі №2а-3266/08. Заява про встановлення іншого способу та порядку виконання виконавчого листа від 06.03.2009 №2а-3266/08 Луганським окружним адміністративним судом задоволено. (арк.справи 45-47).

30 січня 2014 року в порядку ч.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження №12388651 (арк.справи 48).

Керуючись п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 30 січня 2014 року відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (арк.справи 49).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частино 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, законодавче встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких дії повинні бути вчинені на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом "Про виконавче провадження"; бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконною постанови відповідача від 14.11.2013 про зупинення виконавчого провадження №12388651, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до пункту 3.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом №512/5 Міністерства юстиції України від 02.04.2012 (далі - Інструкція) за наявності обставин, передбачених статтею 38 Закону, державний виконавець має винести постанову про зупинення виконавчого провадження. У такому випадку державний виконавець у постанові про зупинення виконавчого провадження обов'язково обґрунтовує необхідність такого зупинення з посиланням на фактичні обставини справи, які дійсно унеможливлюють подальше проведення виконавчих дій або можуть призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться.

Частина 5 зазначеної статті визначає, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Як було встановлено в судовому засіданні в суді першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в порядку статей 11 та 36 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданої заяви Управлінням державної виконавчої служби ГУЮ у Луганській області від 13 листопада 2013 року про встановлення зміни способу та порядку виконання судового рішення (за вихідним номером 4679/04.4/38) 14 листопада 2013 року відповідно до п.1 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про встановлення іншого способу та порядку виконання виконавчого листа від 06.03.2009 №2а-3266/08 по суті.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Луганській області використовував надані йому права відповідно до закону і не допустив у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів позивача, тому постанова про зупинення провадження від 14.11.2013 є законною та обґрунтованою.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, а саме провести виконавчі дії по виконанню провадження №12388651 та зобов'язати Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Луганській області накласти штраф на посадових осіб Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації за не виконання вимог державного виконавця по ВП №12388651, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх задоволенні з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог статті 2 Закону № 606 обов'язок примусового виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відтак, вирішення питання про виконання передбачених статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчих дій, зокрема, накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлення нового строку виконання, відповідно до зазначеного Закону віднесено виключно до компетенції органів Державної виконавчої служби, та не віднесено до компетенції адміністративного суду. Суд не може підміняти суб'єкта, який уповноважений приймати рішення з вказаного питання.

Крім того, представником відповідача надано докази, щодо прийняття 30 січня 2014 року постанови про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання ВП №12388651, у зв'язку з надходженням на їх адресу ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 у справі №2а-3266/08/1270 про встановлення способу та порядку виконання постанови суду від 24.12.2008.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджету або державних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому порядку Кабінету Міністрів України.

06 лютого 2013 року набрав чинності постанова КМУ №45 від 30.01.2013 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрі України від 03.08.2011 №845», якою змінено редакцію Постанови КМУ №845 від 03.08.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення рішень суду.

Керуючись п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 30 січня 2014 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав шляхом визнання незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо не проведення виконавчих дій по ВП №12388651, колегія суддів звертає увагу, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Встановлено, що державним виконавцем вживалися передбачені чинним законодавством заходи, які спрямовані на виконання постанови позивача щодо стягнення на користь ОСОБА_3 з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, а відтак у суду відсутні підстави для визнання незаконною бездіяльності відповідача, оскільки такої бездіяльності не встановлено. Відповідачем вживалися дії, спрямовані на виконання судового рішення, втім, в силу об'єктивних обставин, стягнення на користь позивача у справі на даний час ще не здійснені.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/272/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по адміністративній справі № 812/272/14 - залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді Р.Ф. Ханова

В.Г. Яманко