Постанова № 38259068, 15.04.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7218/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Борцова С.І.

за участю сторін:

від позивача: Астанков О.О. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Богорел С.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеської міської ради до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства фірми «ТОПАЗ» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Одеська міська рада звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства фірми «ТОПАЗ» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 та скасування державної реєстрації. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.06.2013 року, Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД14212171717 від 21.09.2012 року, Приватному підприємству фірмі «ТОПАЗ» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №4573300 та проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою щодо нежитлового приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а, однак, у зв'язку з тим, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року по справі №815/6020/13-а скасовано реєстрацію вказаної декларації №ОД14212171717 від 21.09.2012 року, позивач вважає свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 та проведення державної реєстрації даного свідоцтва такими, що підлягають скасуванню, оскільки видача свідоцтва та реєстрація права власності здійснені відповідачем в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та без дотримання вимог Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових заперечень не надала, в попередньому судовому засіданні проти заявленого адміністративного позову заперечувала та пояснила, що під час видачі свідоцтва та проведення державної реєстрації даного свідоцтва діяла відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та з дотримання вимог Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року.

Представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував, письмових пояснень не надав, в судовому засіданні зазначив, що свідоцтво видано на підставі декларації та договору оренди окремого індивідуального визначеного майна - твердого покриття №1/2393 від 01.02.2011 року (а.с.172), а тому підстави для його скасування та скасування державної реєстрації права власності відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

05.06.2013 року Приватним підприємством «ТОПАЗ» до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а (а.с.77).

07.06.2013 року, на підставі поданих документів (а.с.75-129), зокрема, декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21.09.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД14212171717, державним реєстратором Приваловою Є.Є. прийнято рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №4573300 та проведено державну реєстрацію права власності за ПП «Топаз» на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а (а.с.130-131).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Ст. 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки;право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ст.5 Закону, у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Згідно ст.8 Закону, орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Статтею 9 Закону передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначаються ст. 15 Закону в наступному порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п. 5, 7 Порядку документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п.-п. 42-44 Порядку, державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Державний реєстратор використовує бланк свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зразок та опис якого встановлює Мін'юст.

Державний реєстратор оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно в двох примірниках, підписує і засвідчує їх печаткою, один з яких орган державної реєстрації прав видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові разом з витягом з Державного реєстру прав, а другий долучає до реєстраційної справи.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на таке майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно.

Державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо новозбудованого або реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою (крім випадків проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення).

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку з видачею свідоцтва про право власності на таке майно проводиться за наявності державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п.46 Порядку, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Як встановлено судом, рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №4573300 та проведення державної реєстрації права власності за ПП «Топаз» на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а, прийнято державним реєстратором на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21.09.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД14212171717.

16.09.2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6020/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року, позов Одеської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, третя особа - Приватне підприємство Фірма "Топаз" про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації задоволено повністю, скасовано реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області декларації від 21.09.2012 року № ОД14212171717 про готовність об'єкта, розташованого у м. Одесі по скв. Старобазарному, 1а, до експлуатації (а.с.144-151).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.26. Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно технічного паспорту та декларації про готовність об'єкту до експлуатації даний об'єкт нежилого приміщення є реконструйованою одноповерховою будівлею, розташованою на земельній ділянці 166 кв. м, хоча документів щодо наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою, Приватним підприємством фірмою «ТОПАЗ» під час реєстрації права власності не надано.

Враховуючи наведені законодавчі положення та зміст оскаржуваного свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд приходить до висновку, що визначені державним реєстратором підстави для видачі свідоцтва про право власності та підстави державної реєстрації права власності не відповідають як дійсним обставинам так і підставам, з існуванням яких законодавець пов'язує можливість державної реєстрації права на нерухоме майно, оскільки реєстрація декларації від 21.09.2012 року № ОД14212171717 про готовність об'єкта, розташованого у м. Одесі по скв. Старобазарному, 1а, до експлуатації, скасована, а Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 9 індексний номер 4573300) та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ПП «Топаз» (щодо нежитлового приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а), з урахуванням встановлених обставин, підлягає скасуванню, отже вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеської міської ради до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства фірми «ТОПАЗ» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 та скасування державної реєстрації - задовольнити повністю.

Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 9 індексний номер 4573300).

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Топаз» (щодо нежитлового приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 15 квітня 2014 року.

Суддя П.П.Марин