Постанова № 38259007, 17.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року № 810/7047/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лапія С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 звернулось до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 №2655/000211705/102.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправним.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими. Також просить розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 зареєстроване як юридична особа 14.11.2007, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

У період з 14.11.2013 по 20.11.2013 посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено виїзну позапланову перевірку КП Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6 щодо правильності обчислення та своєчасності внесення сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.09.2011 по 13.09.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.09.2011 по 14.09.2013.

За наслідками перевірки складено Акт від 27.11.2013 № 2142/17-5/19420911/70, згідно висновків якого підприємством порушено п. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу гр. ОСОБА_1 не сплачено єдиного соціального внеску на загальну суму 18 888,98 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове рішення-повідомлення від 12.12.2013 №2655/0000211705/102, яким КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 визначено грошове зобов'язання у сумі 23 611,23 грн. з яких 18 888,98 грн. - основного платежу та 4 722,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску провадиться платниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких нараховують (обчислюють) або підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309.

Згідно вказаного Порядку звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування формується відповідальною особою страхувальника на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Нарахування зарплати здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків, наказів, документів про присвоєння вчених звань та наукових ступенів тощо.

Типові форми первинних документів з обліку розрахунків із заробітної плати затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 № 144.

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць. При почасовій оплаті праці підставою для нарахування зарплати є табель обліку використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13), який складають в окремих підрозділах установи і за підписом керівника підрозділу та особи, уповноваженої вести облік виходу на роботу працівників, подають до бухгалтерії. Працівник бухгалтерії, відповідальний за нарахування зарплати, перевіряє табель як з точки зору правильності його оформлення, так і за змістом: склад осіб, внесених до табеля; погодження з відповідними документами дат відпустки, хвороби, відрядження, зарахування, звільнення, роботи у святкові та неробочі дні, у нічні зміни тощо. Перевіряється також правильність підрахунку кількості відпрацьованих годин (днів) кожним працівником та кількості невиходів на роботу з різних причин. Нарахування зарплати за відпрацьований час може здійснюватися безпосередньо в табелі або в розрахунковій (розрахунково-платіжній) відомості, виходячи з кількості відпрацьованих днів (годин) та встановленого місячного окладу (погодинної ставки оплати).

Оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.

При складанні трудової угоди кожному працівнику встановлюється розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством. Розміри надбавок обґрунтовуються відповідними розрахунками, підтверджуються необхідними документами та оформляються наказами керівника установи, Це і є підставою для бухгалтерії при нарахуванні надбавок. Згідно з наказом на підставі табелю відпрацьованого часу провадиться додаткова оплата і за роботу в святкові та неробочі дні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, не залежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагород фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, підставою для нарахування єдиного внеску є бухгалтерські документи.

У той же час, суд звертає увагу на те, що гр. ОСОБА_1 заробітна плата за період з 01.09.2011 по 04.02.2013 позивачем не нараховувалась, і кошти виплачувались на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 04.02.2013 (а.с. 15 - 17) та у порядку його примусового виконання органом державної виконавчої служби.

Згідно ст. 124 Конституції України рішення суду, ухвалене іменем України є обов'язковим до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню уразі їх невиконання у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку власник або уповноважений орган ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Отже, виплата підприємством особі на виконання рішення суду коштів в якості заробітної плати за час вимушеного прогулу не може вважатись виплатою заробітної плати, нарахованої за виконану роботу. Відповідно, з таких коштів не підлягають утримання та перерахування до державного бюджету соціальні внески.

Як встановлено судом, позивачем на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 04.02.2013 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38999931 від 25.07.2013 року перераховано 06.07.2013 на розрахунковий рахунок Міського відділу ДВС БЦ МРУЮ кошти у сумі 48 789,63 грн.

У випадку примусового виконання рішення суду щодо стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу державний виконавець здійснює необхідні заходи зі своєчасного і повного виконання судового рішення у спосіб та порядку, визначеного виконавчим документом і рішенням суду. При цьому утримання податків, зборів та інших платежів із сум стягнутої заробітної плати працівника Законом України «Про виконавче провадження» станом на 06.08.2013р. не передбачено.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12,1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При винесенні рішення від 04.02.2013 Білоцерківським міськрайонним судом у резолютивній частині не було зазначено розрахунку, враховуючи або не враховуючи утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Згідно письмових роз'яснень Міністерства юстиції України, наданих у листі від 18.04.2006 № 20-35-60, утримання податків та соціальних внесків із стягнутої середньої заробітної плати працівника, яку останній отримує при примусовому виконанні рішення суду, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Так 11.08.2013 набрали чинності зміни до даного закону, згідно яких у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за період виконання нижче оплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, із відрахуванням податку на доходи та єдиного внеску із сум, що підлягають виплаті стягувачу (ч. 8 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»).

Проте згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою кошти, виплачені підприємством за час вимушеного прогулу за рішенням суду, не визначені як вид виплат, на які не нараховується єдиний соціальний внесок, та віднесено до таких виплат компенсацію моральної шкоди працівникам, що виплачується за рішенням суду.

При цьому суд зазначає, що постановою Правління Пенсійного Фонду України від 27.09.2010 № 21-5 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми заробітної плати, виплачені підприємством за час вимушеного прогулу, не відносяться до виду виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Згідно пп. 3.1.1 даної постанови база нарахування та розміри єдиного внеску визначаються у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до пп. 4.3.5. Інструкції № 21-5 види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачені Інструкцією зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004, затвердженою наказом Держкомстату України та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Необхідно звернути увагу, що Пенсійний фонд у пп. 4.3.5. Інструкції № 21-5 зазначив тільки види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У той же час компенсаційні виплати - це відшкодування витрат, понесе них працівником у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Відповідно до чинного законодавства до них належать:

компенсація витрат, що пов'язані з відрядженням (ст. 121 КЗпП);

компенсація за зношування інструментів, які належать працівнику (ст. 125 КЗпП);

компенсації при переїзді на роботу до іншої місцевості (ст. 120 КЗпП).

Тобто, до бази виплат, на які відбувається нарахування єдиного внеску не відносяться суми заробітної плати виплачені підприємством на виконання рішення суду за час вимушеного прогулу.

Пенсійним фондом України у листі від 21.10.2011 № 21737/03-20 «Щодо нарахування ЄСВ на зарплату, стягнуту за рішенням суду на користь працівника» зазначено, що у випадках примусового виконання рішень суду щодо стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання судового рішення у спосіб та у порядку, визначені виконавчим документом, а отже, і рішенням суду.

При цьому утримання податків, зборів та інших платежів із сум стягнутої заробітної плати працівника Законом України «Про виконавче провадження» до 11.08.2013 передбачено не було.

Таким чином, і суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, не є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 182,70 грн. (платіжні доручення від 19.12.2013 № 2586 та від 16.01.2014 № 756), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області від 12.12.2013 №2655/000211705/102.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 (ідентифікаційний код 19420911) судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лапій С.М.

Копія вірна

Суддя Лапій С.М.

Секретар Пшик Ю.А.