Ухвала суду № 38258088, 08.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/388/14 Справа № 173/2330/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Шевченко О. Ю. Доповідач - Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Васецької В.В.,

суддів - Стуковенкової Т.Г., Капелюхи В.М.,

при секретарі - Звягіній Е.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали кримінального провадження № 12013040430001249 за апеляційними скаргами прокурора Горб Л.С., адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що мешкає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року, за участю прокурора Ярової О.А., захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4

В апеляціях:

- адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК України, та призначити йому покарання з випробуванням. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник вказує на наявність доказів, що підтверджують відсутність умислу в обвинуваченого, які не були об'єктивно досліджені судом першої інстанції. Разом з тим, адвокат зазначає, що судом необґрунтовано, за відсутності відповідних підстав, визнано як обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння;

- прокурор, не оскаржуючи призначене засудженому покарання, просить вирок суду скасувати, через істотне порушення кримінально-процесуального закону, та ухвалити новий, яким змінити мотивувальну частину вироку. На його думку, суд не в достатній мірі вмотивував у вироку знаходження ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, а також не спростував показання останнього щодо здійснення вбивства при перевищенні меж необхідної оборони;

- обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та перекваліфікувати його дії на статтю КК України, пов'язану із вчиненням злочину при необхідній обороні, у стані афекту та больового шоку. В обґрунтування заявлених вимог, обвинувачений вказує на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності умислу у його діях.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження подані не були.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи прокурором, який підтримував державне обвинувачення в суді апеляційної інстанції, було подано відмову від апеляції, що надійшла від прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги прокурора, перевірці підлягають тільки доводи, викладені в апеляціях обвинуваченого та його адвоката.

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Крім того, за результатами розгляду кримінального провадження, визначено долю речових доказів, вирішено стягнути з обвинуваченого на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України у Дніпропетровській області витрати за проведення експертизи в сумі 244 грн. 50 коп., а також продовжено строк раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні інкримінованого йому діяння за наступних обставин.

ОСОБА_3 27 червня 2013 року, близько 23.00 години, знаходячись на території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5, її рідним братом ОСОБА_6 та знайомим ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та в стані сильної агресії на фоні сварки з ОСОБА_6 на ґрунті розподілу спадщини між останнім та його співмешканкою ОСОБА_5, взяв зі столу ніж та, маючи намір направлений на позбавлення життя ОСОБА_6, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх подальшого настання, утримуючи вищевказаний ніж в своїй правій руці, ззаду, підійшов до ОСОБА_6 який сидів за столом, та умисно, цілеспрямовано наніс останньому не менше двох ріжучих ударів ножем в область горла, від яких ОСОБА_6 впав на землю та відразу помер.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляції, міркування прокурора та думку потерпілого, які не підтримали апеляції обвинуваченого та його захисника і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляції обвинуваченого та його захисника підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим.

Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.

Так, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду показаннями потерпілого ОСОБА_4, який вказав на те, що 27 червня 2013 року його батько поїхав до м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а вночі міліція його повідомили про вбивство батька, а також показаннями свідків: ОСОБА_8, яка вказала на те, що її брат ОСОБА_3 27 червня 2013 року вживав спиртні напої; ОСОБА_5, яка зазначила, що 27 червня 2013 року вона разом з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вживала спиртні напої, була очевидцем смерті свого брата, однак не бачила особу, яка завдала йому смертельні тілесні ушкодження; ОСОБА_7, який пояснив, що 27 червня 2013 року він чітко бачив як обвинувачений ОСОБА_3 раптово та безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які спричинили смерть останнього, та покинув місце скоєння злочину.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується й наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: висновком експерта № 129-Е від 28 червня 2013 року, яким встановлено, що смерть потерпілого настала від проникаючого різаного поранення шиї плоским колючо-ріжучим предметом, з ушкодженням трахеї та правої зовнішньої сонної артерії, яке ускладнилось гострою кровотечею, явищами шоку та знаходиться в прямому причинному зв'язку з причиною смерті (т. 1 арк.п. 14-18); протоколом огляду місця події від 28 червня 2013 року, згідно з яким на території домоволодіння № 43 по вул. Горького м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області виявлено труп з пораненням м'якої тканини шкіри та хрящів горловини довжиною близько 20 см (т. 1 арк.п. 7-11); висновком експерта № 03/01-37 від 31 липня 2013 року, яким встановлено, що вилучені з місця події сліди пальців рук належать обвинуваченому ОСОБА_3 (т. 1, арк.п. 58-63); протоколом огляду від 28 червня 2013 року, в ході якого на речах ОСОБА_3 виявлені плями темно бурого кольору, які нагадують кров (т. 1 арк.п. 20-21); висновком експерта № 563 від 22 липня 2013 року, яким встановлено, що виявлена кров може належати ОСОБА_6 (т. 1 арк.п. 68-71); протоколом слідчого експерименту від 17 липня 2013 року, в ході проведення якого обвинувачений ОСОБА_3 вказав на місце та механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (т. 1 арк. п. 92-95); висновком експерта № 129-Е-Д від 14 серпня 2013 року, з згідно з яким виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися за тих обставин, які зазначені в протоколі слідчого експерименту (т. 1 арк.п. 125-127).

Аналізуючи зазначені докази у своїй сукупності, колегія суддів не вбачає підстав сумніватись у їх належності та допустимості і вважає такі докази достатніми для доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочинного діяння.

Разом з тим, надавши правову оцінку доводам обвинуваченого та його захисника щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість, виходячи з наступних підстав.

Не погоджуючись з наданою органами досудового розслідування та визнаною судом правильною кваліфікацією інкримінованого ОСОБА_3 діяння, обвинувачений та його захисник вказує на те, що тілесні ушкодження були завдані потерпілому внаслідок необхідної оборони.

Так, виходячи з показань ОСОБА_3, між ним та потерпілим ОСОБА_6 виникла сварка з приводу будинку, в якому проживала його співмешканка ОСОБА_5, в ході якої останній завдав йому удар у голову, який спричинив втрату ним свідомості. Прийшовши до тями, він зайшов до будинку, переодягнувся та повернувся до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 Підійшовши до столу, ОСОБА_6 смикнув його за руку, а він схопив зі столу ножа, махнув ним та пішов.

Однак, як вбачається з показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5, між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 протягом часу, з якого вони перебували разом 27 червня 2013 року жодних сварок не виникало. При цьому, обидва свідка вказали на раптове та безпричинне нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Таким чином, беручи до уваги те, що надані обвинуваченим показання є суперечливими та не узгоджуються з іншими наявними в матеріалах провадження доказами, колегія суддів не вбачає підстав визнати такі показання обґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Поряд цим, не дає підстав сумніватися у необґрунтованості доводів обвинуваченого й те, що останній до органів внутрішніх справ не звертався, кримінальне провадження за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень не порушувалось та, відповідно, досудове розслідування не проводилось.

За таких обставин, вважати надані суду відомості достатніми для кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 118 КК України, а саме умисне вбивство при перевищенні необхідної оборони, за умови, що позиція обвинуваченого щодо наявності причин його обмовити зазначеними свідками не знайшла свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає та розцінює доводи обвинуваченого та його захисника критично.

Разом з тим, в ході перевірки обґрунтованості прийнятого за результатами розгляду кримінального провадження рішення судом першої інстанції, колегіє суддів встановлено порушення вимог кримінально-процесуального закону в частині розподілу процесуальних витрат.

Так, при постановлені вироку, судом вирішено питання про відшкодування з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України у Дніпропетровській області витрати за проведення експертизи в сумі 244 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 01 липня 1996 р., науково - дослідницькі установи судової експертизи проводять судову експертизу по кримінальним справам і справам про адміністративні правопорушення за рахунок засобів, передбачених у державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз.

Виходячи з того, що відповідні суми підлягають відшкодуванню на користь держави, судом першої інстанції необґрунтовано вирішено питання про їх стягнення на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України у Дніпропетровській області.

Згідно зі ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог. Якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 9, ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляції адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Змінити в порядку п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 щодо стягнення з нього на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України у Дніпропетровській області витрати за проведення експертизи в сумі 244 грн. 50 коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 244 грн. 50 коп.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду :

Васецька В.В. Стуковенкова Т.Г. Капелюха В.М.