Рішення № 38257411, 10.04.2014, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/709/13-ц

провадження №2/166/2/14

категорія: 26

РІШЕННЯ

іменем України

10 квітня 2014 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М.,

за участю секретаря - Заєць Н.П.,

прокурора - Кошелюк Я.В.,

представника позивача - Торбика О.С.,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Прокурор м.Луцька звернувся до суду в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивує тим, що 15 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3509, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 480 тисяч гривень зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 14 листопада 2017 року на споживчі потреби.

В забезпечення виконання кредитного зобов'язання позичальника між Банком та ОСОБА_4 15 листопада 2007 року укладено договір іпотеки, за умовами якого останньою передано в іпотеку належне їй приміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться на АДРЕСА_1.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 27 травня 2013 року становить 613777,67 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 446998 грн, за відсотками - 104314,43 грн, пеня - 62465,24 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачами боргового зобов`язання у встановлений ст.35 Закону України "Про іпотеку" 30-денний строк з дня отримання вимоги Банку від 04.04.13 про погашення боргу просить звернути стягнення на приміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з наданням права Банку на отримання в установах, підпримствах, організаціях, у тому числі в органах технічної інвентаризації, Державної реєстраційної служби України, нотаріату, документів, необхідних для продажу кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до Банку про визнання кредитного договору від 15.11.2007 №3509 недійсним. Позов мотивує тим, що зазначеного договору він не підписував, волевиявлення на укладення такого договору не виявляв, кредитних коштів не отримував, про існування кредитного договору дізнався із позовної заяви прокурора в інтересах Банку.

Ухвалою суду від 13.06.13 вимоги за зустрічним позовом об'єднано із вимогами за первісним позовом.

У судовому засіданні прокурор позов підтримала з підстав, зазначених у заяві, просить позов задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечила, пояснила, що відповідачам про укладення спірного кредитного договору було достеменно відомо. Так, представники Банку неодноразово, починаючи з 2010 року, зустрічалися із відповідачами з метою обговорення питання погашення кредитного боргу, про що, зокрема, свідчить протокол зустрічі від 20.07.2011. Крім цього, умови кредитного договору відповідачами частково виконувалися, а саме сплачено близько 33 тисяч гривень, здійснювалося погашення кредитної заборгованості за даним договором із рахунку ОСОБА_4

Зазначила, що твердження ОСОБА_2 про неукладення ним спірного договору є безпідставним, оскільки і йому, і ОСОБА_4 Банком надсилалися листи з вимогами погасити заборгованість, що мало місце, зокрема, 09 березня 2010 року, та з вимогою поновити договір страхування - 12 лютого 2009 року.

За таких обставин, враховуючи, що про наявність кредитного договору ОСОБА_2 було відомо ще 12 лютого 2009 року, просить застосувати строк позовної давності до зустрічної позовної вимоги.

Представник Банку позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив позов задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив, надав пояснення, аналогічні за змістом поясненням прокурора. Клопотав про застосування строків позовної давності до зустрічного позову ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що кредиту в Банку не отримував, жодних документів, у тому числі кредитного договору, не підписував, оскільки 15 листопада 2007 року знаходився на тривалому лікуванні в м.Луцьк. Зазначив, що будь-яких коштів для погашення заборгованості за даним договором не вносив, про існування іпотеки, предметом якої є кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», йому не відомо. Вважає, що копії паспорта та довідки про ідентифікаційний номер до спірного договору могли приєднати із інших кредитних договорів, які він укладав з Банком в минулому. Визнав, що працівники Банку повідомляли його про заборгованість за договором, у тому числі й в телефонному режимі, однак вважав, що мова йшла про інші договори.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, пояснила, що станом на 15 листопада 2007 року вона із ОСОБА_2 не проживала, про укладення кредитного договору від цієї дати їй нічого не відомо. Зазначила, що неодноразово належний їй кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» був предметом застави для забезпечення виконання кредитних договорів, укладених із Банком. Який саме кредитний договір забезпечувався іпотекою від 15.11.2007 року не пам`ятає, визнала, що підпис на згаданому договорі іпотеки належить їй.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що відповідач ОСОБА_2 кредитного договору, договору поруки, кредитної заявки, заяви на страхування обєкта іпотеки не підписував, коштів не отримував, кредиту не погашав, що свідчить про неукладення ним даного договору. Зазначила, що доказів про отримання відповідачами вимог Банку про необхідність погашення заборгованості позивачі не надали, тому вважає заяви прокурора і представника Банку про застосування строків позовної давності до зустрічної вимоги безпідставними. Просить у задоволенні позову прокурора в інтересах Банку відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Постановою КМ України від 21.05.1999 №876 засновником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, перетвореного у ВАТ «Дердавний ощаний банк України», є держава в особі Кабінету Міністрів України, при цьому 100 % акцій Банку перебуває у державній власності.

Невиконання відповідачами умов кредитного договору порушує інтереси держави та перешкоджає позивачу належним чином здійснювати покладені на нього функції, підриває авторитет Кабінету Міністрів України - засновника Банку, що здійснює державну політику в кредитно-фінансовій сфері.

Зазначені обставини відповідно до ст.45 ЦПК України є підставою для звернення прокурора з позовом та участі в судовому засіданні з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 15 листопада 2007 року між ВАТ - надалі ПАТ «Державний ощадний банк України» та іменованою як ОСОБА_2 особою укладено кредитний договір №3509, на підставі якого останній було надано грошові кошти в сумі 480000 грн зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 14 листопада 2017 року на споживчі потреби.

З метою отримання кредиту цією ж особою як позичальником було підписано 12 листопада 2007 року кредитну заявку, заяву на добровільне страхування майна, повідомлення про умови кредитування.

Задля забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 15 листопада 2007 року укладено іпотечний договір, реєстровий номер 2730, за умовами якого передано в іпотеку Банку належне ОСОБА_4 приміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться на АДРЕСА_1.

Належність предмета договору іпотеки ОСОБА_4 стверджено договором оренди майна з правом викупу, укладеним між ВАТ «Ратнівське РТП» та підприємцем ОСОБА_4 19.11.2002, рішенням господарського суду Волинської області №9/69-74 від 29.07.2003 та ухвалою господарського суду Волинської області №9/69-74 від 17.01.2005, які зареєстровані Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 06.04.2005 в книзі №1.

Про накладення заборони на приміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за вказаним договором іпотеки свідчить витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 15.11.2007 №15481878.

В силу ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із презумпцією правомірності правочину, що закріплена у ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Для чинності правочину необхідне додержання загальних вимог, встановлених ст.203 цього ж Кодексу, зокрема згідно із ч.3 вказаної статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання ж в момент вчинення правочину стороною (сторонами) зазначеної вимоги відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності такого правочину.

Згідно із висновком експерта від 25.09.13 №2346 за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у спірному кредитному договорі та заявах на переказ готівки виконані не ним, а іншою особою.

Про неналежність ОСОБА_2 підписів на договорі поруки від 15.11.2007 №3925, кредитній заявці, заяві на добровільне страхування та повідомленні про умови кредитування від 12.11.2007 свідчить висновок експерта від 27.02.14 №1205.

Як вбачається із витягу з кримінального провадження, 08 жовтня 2013 року до ЄРДР внесено відомості за фактом підробки невстановленою особою підпису в кредитному договорі 15 листопада 2007 року в смт.Ратне.

Із пояснень прокурора вбачається, що на даний час у даному кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування.

Згідно із ст.ст.57, 212, ч.1 - 3 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 67 КПК чи ст. 212 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Як уже установлено судом, кредитне зобов'язання ОСОБА_2 забезпечене майновою порукою ОСОБА_4, яка свого підпису в договорі іпотеки не оспорювала.

На виконання умов спірного договору вносилися грошові кошти, про що свідчать заяви на переказ готівки №5530619 від 30.04.2009, №5475619 від 30.04.2009, №5488619 від 30.04.2009, №5522619 від 30.04.2009, №1218624 від 05.05.2009, №10463268 від 03.11.2009, №11902367 від 29.12.2009, №11902367 від 29.12.2009, №3509 від 17.02.2010, №21134622 від 17.01.2011, №23861814 від 12.05.2011, №24252417 від 27.05.2011, №24328454 від 31.05.2011, №24833986 від 22.06.2011, №25687362 від 29.07.2011, №26413991 від 31.08.2011, №27088989 від 30.09.2011, №27774357 від 31.10.2011, №28506544 від 30.11.2011, №29534443 від 11.01.2012.

Крім цього, як вбачається із довідки Банку від 19.11.13 №516 із належного ФОП ОСОБА_4, майнового поручителя ОСОБА_2, рахунку здійснювалося погашення заборгованості за спірним кредитним договором, зокрема 31.03.09 в розмірі 4980 грн, 03.11.10 - 4372 грн, 08.12.10 та 10.01.11 - по 4374 грн, 26.01.11 - 4378 грн, 28.02.11 - 4372,18 грн, 28.03.11 - 4373,60 грн.

Згаданими доказами, що свідчать про часткове виконання договору, стверджується факт прийняття умов даного договору та отримання позики.

Про обізнаність ОСОБА_2 із фактом укладення на його ім`я спірного кредитного договору свідчить, зокрема, протокол зустрічі із позичальником від 20.07.11.

У судовому засіданні ОСОБА_2 ствердив, що пояснення у даному протоколі написано ним особисто під час зустрічі із працівником Банку ОСОБА_5, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язувався погасити 31 липня 2011 року 12 тисяч гривень та при реалізації іншого майна - до 31 серпня 2011 року погасити 73 тисячі гривень простроченої заборгованості.

Згадана ОСОБА_2 в протоколі зустрічі сума заборгованості - 73 тисячі грн. відповідає сумі заборгованості за спірним кредитним договором станом на 20.07.11, що стверджено довідкою Банку від 01.07.13 №258.

Крім цього, як вбачається із довідки Банку від 01.07.13 №259 між Банком та ОСОБА_2 укладалися кредитні договори 19 серпня 2005 року №1614 на суму 20 тисяч доларів США, який погашений 13 листопада 2007 року, та 06 липня 2006 року №2122 на суму 62 тисячі гривень, який погашений 16 листопада 2007 року, що свідчить про те, що на момент зустрічі працівника Банку ОСОБА_5 із ОСОБА_2 20 липня 2011 року існувало лише одне кредитне зобов'язання останнього, а саме за спірним кредитним договором.

Таким чином, твердження ОСОБА_2 про те, що зафіксовані у протоколі зустрічі пояснення він давав вимушено на вимогу Банку в обмін на повернення йому будинкової книги на будинок, що перебував у заставі Банку за іншим кредитним договором, є безпідставними, спрямованими на ухилення від цивільної відповідальності.

Цими ж доказами, що свідчать про існування станом на 20.07.11 заборгованості ОСОБА_2 перед Банком в сумі 73 тисячі гривень та відсутність інших, окрім спірного, кредитних договорів між сторонами, спростовуються твердження представника відповідача про те, що даний протокол зустрічі з ОСОБА_2 не стосується кредитного договору від 15.11.07 №3509. З цих підстав не має правового значення і посилання представника відповідача на те, що вказівка на номер і дату кредитного договору вчинена працівником Банку ОСОБА_5 на протоколі зустрічі уже після написання пояснення ОСОБА_2, що, власне, визнав у судовому засіданні і сам ОСОБА_5, допитаний як свідок.

Факт наявності заборгованості за кредитом, позичальником за яким є ОСОБА_2, визнала ОСОБА_4, про що свідчить протокол зустрічі останньої з представником Банку від 31.03.10.

На адресу ОСОБА_2 12 лютого 2009 року за №105 надіслано вимогу Банку про поновлення до 20 лютого 2009 року договору страхування предмету застави згідно з кредитним договором №3509 від 15.11.07. Про надіслання вказаної вимоги рекомендованим листом свідчить квитанція відділення поштового зв`язку смт.Ратне ЦПЗ №3 від 12.02.09.

Крім цього, 09 березня 2010 року ОСОБА_2, як позичальнику, та ОСОБА_4, як майновому поручителю, надіслано листи Банку з вимогою погасити до 20 березня 2010 року заборгованість за спірним кредитним договором, що стверджено двома поштовими квитанціями від 09.03.10.

Посилання представника на те, що у даних вимогах згадана як предмет іпотеки трьохкімнатна квартира на АДРЕСА_1 не є об`єктом обтяження за спірним договором, що, на думку суду, з огляду на тотожність адреси місця знаходження кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» є опискою, а також посилання на підписання даної вимоги неуповноваженою особою Банку, оскільки підпис не належить керуючому ОСОБА_6, є безпідставними.

За встановлених судом обставин, оцінюючи докази у сукупності, враховуючи обізнаність ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про факт укладення договору, беручи до уваги часткове погашення кредиту, що свідчить про прийняття умов спірного договору , суд вважає кредитний договір від 15.11.07 №3509 дійсним.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

ОСОБА_2 всупереч ст.1049 ЦК України, що передбачає повернення позикодавцеві позики у строк та в порядку, що встановлені договором, взяті на себе зобов'язання не виконує, тому згідно із ст.625 ЦК України несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом установлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання перед Банком належним чином не виконував, що стверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості за договором, з якого вбачається, що станом на 27 травня 2013 року у позичальника перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 613777, 67 грн, в тому числі 446998, 65 грн, - тіло кредиту, 104314,43 грн заборгованості за відсотками, 62465,24 грн пені.

Розрахунок суми боргу проведений відповідно до умов договору.

На даний час відповідачем борг по кредитному договору не сплачений, а тому суд визнає його зобов'язання за даним договором невиконаними.

Відповідно до ч.1 ст.33, ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору встановленої форми із зазначенням строку, протягом якого боржнику слід усунути порушення і який не повинен бути меншим ніж тридцять днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою передумовою для початку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки передбачено і п.4.2.2 Договору іпотеки.

У матеріалах справи містяться претензії адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 04.04.13 року, що згідно із повідомленнями про вручення отримані ними 16 квітня цього ж року, про необхідність сплати заборгованості по кредиту та попереджено про намір Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення цієї вимоги.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права і положень договору іпотеки, суд приходить до висновку про наявність у даному випадку у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, що виразилося у неповерненні кредитних коштів згідно з умовами договору та призвело до утворення заборгованості і порушення прав позивача як кредитора.

Згідно із ст.41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

За таких обставин початковою ціною продажу предмета іпотеки суд вважає ціну, визначену на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на предмет іпотеки, однак на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Задовольняючи позовні вимоги, суд стягує із відповідачів на користь держави в рівних частинах судовий збір.

Керуючись ст..ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 203, 215, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 39, 41, 43 Закону України "Про іпотеку",

в и р і ш и в :

Позов прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за укладеним між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 кредитним договором №3509 від 15 листопада 2007 року в сумі 613777 (шістсот тринадцять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 67 коп, в тому числі 446998 (чотириста сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 65 коп - тіло кредиту, 104314 (сто чотири тисячі триста чотирнадцять) гривень 43 коп заборгованості за відсотками, 62465 (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 24 копійки пені, на підставі договору іпотеки від 15 листопада 2007 року, реєстровий №2730, звернути стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах будівлі кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 311,3 м.кв., що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на предмет іпотеки, однак на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Волинського обласного управління права на отримання в установах, підпримствах, організаціях, у тому числі в органах технічної інвентаризації, Державної реєстраційної служби України, нотаріату, документів, необхідних для продажу кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь держави по 3068 (три тисячі шістдесят вісім) гривень 88 коп судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційних скарг, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час його проголошення, - з дня отримання копії рішення.

Головуючий - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун