Ухвала суду № 38256956, 15.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р.Справа № 820/10876/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2014р. по справі № 820/10876/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги"

до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Российкие железные дороги", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив суд скасувати постанову № 510157 від 27.08.2013 про накладення штрафу, справу про відповідальність перевізника за здійснення міжнародних пасажирських перевезень - припинити.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ВАТ "Российские железные дороги" є неналежним суб'єктом адміністративного правопорушення. Вказує, що ВАТ "Российские железные дороги" є іноземним господарюючим суб'єктом і в нього відсутні ліцензії Міністерства транспорту України, а тому не є перевізником на території України та, як наслідок, не має встановлених для перевізника прав та обов'язків. Також, оскільки позивач з 01.04.2010 року не здійснює діяльність по дальньому перевезенню пасажирів, то відповідно не може розглядатися в якості організації - власника рухомого составу. Додатково вказує, що відповідачем, під час притягнення позивача до відповідальності, було допущено процесуальні порушення, а саме протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень не має підпису уповноваженого представника позивача. Враховуючи наведене, позивач вважає, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач допустив порушення вимог діючого законодавства, неповно з'ясував обставини справи та як наслідок, неправомірно притягнув позивача до відповідальності.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.08.2013 року в пункті контролю "Харків-пасажирський" під час здійснення прикордонного контролю потягу № 192 "Керч-Москва" в вагоні №6 прикордонним нарядом Харківського прикордонного загону було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка намагалася перетнути державний кордон України за медичною книжкою №17917544, яка не дає права на перетин державного кордону, у зв'язку з чим, начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків" майором Тимофеєвим О.В., був складений протокол про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень №510157 від 14.08.2013 року (а.с. 58-59).

На підставі протоколу про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510157 від 14.08.2013 року ТВО начальника Харківського прикордонного загону полковником Бурдейним І.М. 27.08.2013 року була прийнята постанова № 510157 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Российкие железные дороги" накладено штраф у розмірі 17000,0 грн. (а.с. 69-70).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи перевізником, в порушення вимог діючого законодавства не виконав покладеного на нього обов'язку щодо перевірки наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, а тому оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" та постанови КМ України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 № 457, міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Згідно Переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2005 року № 457/438/270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2005 р. за №710/10990, залізничний пункт контролю через державний кордон України "Харків-пасажирський" має категорію міжнародного.

На підставі п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про прикордонний контроль", перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт діяльність із перевезення пасажирів чи (та) вантажів через державний кордон.

Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про залізничний транспорт", під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. Відмова перевізника від договору міжнародного залізничного перевезення пасажира, який на його вимогу не пред'явив документи, зазначені в частині другій цієї статті, не тягне за собою обов'язок перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв'язку з цим шкоду.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, зазначених у частині другій цієї статті, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Згідно вимог Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1034 від 08.08.2007 року) визначено перелік документів громадян Російської Федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, а саме п. 1 "Паспорт громадянина Російської Федерації".

Матеріали справи свідчать, що на момент перетину державного кордону України у громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 були відсутні документи, що дають їй право на перетинання державного кордону України, а саме, замість паспорту громадянина Російської Федерації було пред'явлено на паспортний контроль особисту медичну книжку № 17917544 від 09.11.2011 року.

За таких обставин, співробітниками прикордонного загону складено протокол про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510157 від 14.08.2013 року. Другий екземпляр протоколу про правопорушення, повязане віз здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510157, в якому вказано про дату, місце та час розгляду справи про правопорушення - вручено представникові перевізника ОСОБА_5 ( а.с. 58-59, 60)

Факт відсутності у гр. ОСОБА_2 на час перетину кордону необхідних документів додатково підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями вказаної особи та представником перевізника - ОСОБА_5 (а.с. 65, 66)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, будучи перевізником, в порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" не виконав обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира - громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а саме в Російську Федерацію.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", (підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Враховуючи відсутність у громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 належних документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, колегія суддів дійшла висновку обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, якою на ВАТ "Российкие железные дороги" накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до позивача положень Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до преамбули вказаного Закону, його прийнято відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Тобто вказаний Закон був прийнятий на підставі відповідних міжнародно-правових актів.

Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією; де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

Таким чином будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Отже, вказані норми передбачають, що відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави, що передбачено міжнародними нормами вищезазначених документів, в тому числі при перевезенні по суші.

Враховуючи наведене, що позивач, незалежно від місця своєї реєстрації як юридичної особи та наявності ліцензій на перевезення, виданої уповноваженими органами України, є перевізником та відповідні здійснює перевезення пасажирів через державний кордон України, тобто здійснює міжнародні пасажирські перевезення за міжнародним сполученням. А відтак, зобов'язаний дотримуватись вимог діючого законодавства, у т.ч. щодо обов'язкової перевірки наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення вищезазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року по справі № 820/10876/13-а відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2014р. по справі № 820/10876/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.