Постанова № 38256736, 09.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року № 813/1440/14

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Іванейко Я.Я., Коня А.В., Лаврика А.Р.

відповідача Мазана О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках в банках, -

встановив:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

Посилається на те, що за відповідачем рахується заборгованість по податках та платежах перед бюджетом в сумі 8 214 017,04 грн за період з 01.01.2014 року по 11.02.2014 року. Вказану заборгованість становлять нараховані контролюючим органом суми коштів за вчинені порушення, встановлені в ході перевірок. Позивачем вживались заходи щодо погашення відповідачем податкової заборгованості, однак вони не мали позитивних наслідків. У зв'язку з чим, позивач для забезпечення погашення відповідачем податкового боргу, керуючись п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України звернувся до суду із позовною заявою про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

В судовому засіданні представники позивача, позовні вимоги підтримали повністю, з обґрунтувань викладених у позовній заяві, а тому просять позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що податковим органом до адміністративного позову не додано рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, що є порушенням вимог п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків та ст.21 Податкового кодексу України. Також, позивачем в підтвердження відсутності майна відповідача надано відповіді з Головного управління Держземагенства у Львівській області, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та Львівського ВРЕВ ДАІ. Однак, не враховано тієї обставини, що дві відповіді про наявність/відсутність майна датовані ще жовтнем 2012 року, а з позовом позивач звернувся лише в лютому 2014 року та не підтверджує тієї обставини, що починаючи з жовтня 2012 року до моменту звернення в суд, відповідач не здійснив придбання того чи іншого майна. Крім цього, згадані відповіді не спростовують факт відсутності іншого майна в відповідача, тобто основних засобів, які обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та не підлягають спеціальному обліку чи реєстрації у відповідних органах. Факт відсутності інших основних засобів може бути підтверджений лише даними бухгалтерського чи податкового обліку підприємства, однак таких даних позивачем не надано. Відтак, оскільки п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України наділяє органи державної податкової служби правом на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у випадку відсутності будь-якого іншого майна, таким чином податковим органом не доведено факт відсутності майна у відповідача. Також, зазначив, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. В даному випадку, позовна вимога містить прохання накладення арешту на всі кошти наявні в банківських рахунках, а не в межах суми боргу відповідача, що в свою чергу суперечить самому характеру адміністративного арешту коштів як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. А тому вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» взяте на облік в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з 16.03.1998 року за № 25229063, що підтверджується довідкою позивача від 10.02.2014 року № 1413071400567.

Відповідно до ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст.41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби.

Відповідно до п.14.1.156 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як видно з довідки позивача № 13-07-20-0020 від 12.02.2014 року відповідач за період з 01.01.2014 року по 11.02.2014 року має податковий борг по податках та платежах в розмірі 8 214 017,04 грн, а саме по податку на прибуток в сумі 6 298 879,50 грн та по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1 915 137,54 грн.

Крім цього, зазначена заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи узгодженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивачем надано дві відповіді про відсутність майна, які датовані ще жовтнем 2012 року, спростовуються долученими представниками позивача в судовому засіданні листами Головного управління Держземагенства у Львівській області № 8-13-0.4-565/2-14 від 24.01.2014 року, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Львів та Пустомитівського району № 880 від 27.01.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта № 20082089 від 07.04.2014 року, з яких видно, що за платником податку не зареєстровано жодного нерухомого майна (приміщення, будівлі, споруди тощо), транспортних засобів та земельних ділянок.

Строки сплати податкового зобов'язання визначені статтею 57 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 57.3. цієї статті 57 у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження контролюючого органу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» № 1085 від 31.08.2012 року.

Згідно з п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі-арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до абз.2 підп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган має право звернутися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи те, що у відповідача відсутнє будь-яке майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, суд вважає підставними вимоги органу державної податкової служби про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках в банках, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця», що знаходяться на рахунках в банках в межах суми податкового боргу в розмірі 8 214 017 (вісім мільйонів двісті чотирнадцять тисяч сімнадцять) грн 04 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.