Рішення № 38256392, 09.04.2014, Вишгородський районний суд Київської області

09.04.2014 Справа № 363/3230/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,при секретарі Сакаді О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя

та позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку майна, що знаходиться в спільній сумісній власності,

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що за час шлюбу з відповідачем протягом 2009-2013 років за спільні кошти ними придбано квартиру АДРЕСА_1, автомобіль «Мерседес Бенц Віто 109» д.н.з. НОМЕР_1, кухонний гарнітур, варочну поверхню Pyramida, духову шафу Pyramida, холодильник Electrolux, кондиціонер LG та телевізор LG. У зв'язку з виникненням спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя порушує питання про його поділ та просить визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, оскільки з нею проживає їхня малолітня дитина, а за відповідачем право власності на решту спільного сумісного майна.

Третя особа ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що квартиру АДРЕСА_1 придбано в тому числі за її кошти, які вона позичила сину ОСОБА_4, а тому порушує питання про визнання за нею права власності на частину вказаної квартири, що відповідає грошовому еквіваленту в сумі 344 тис. грн.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з викладених в ньому підстав та наполягала на його задоволенні.

Пояснила, що після укладання шлюбу вони з чоловіком проживали в квартирі АДРЕСА_2, яку придбала мати чоловіка (третя особа по справі) та в якій за спільні кошти вони зробили капітальний ремонт. Після народження дитини вказану квартиру третя особа продала. За виручені кошти та за кошти, які дала їй її матір в сумі близько 20 тис. доларів США разом з чоловіком придбали спірну квартиру. Оскільки з нею проживає дитина просить залишити їй більшу частину квартири. Проти задоволення зустрічного позову заперечила.

Представник відповідача первісний позов визнала частково. Проти визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину спірної квартири, автомобіль та інше перераховане майно заперечила. Підтримала задоволення зустрічної позовної заяви.

Третя особа ОСОБА_5 проти задоволення первісної позовної заяви заперечила. Просила задовольнити зустрічний позов з викладених в ньому підстав. Оскільки вона давала на придбання квартири 344 000 грн. просить визнати за нею право власності на частину квартири, що дорівнює цій сумі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Зі справи встановлено, що подружжя ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 24 квітня 2009 року.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 19 листопада 2009 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року шлюб між ними розірвано.

На даний час між сторонами існує спір щодо порядку поділу спільного сумісного майна.

Згідно договору купівлі-продажу від 14 квітня 2010 року третьою особою по справі ОСОБА_5 придбано квартиру АДРЕСА_2.

Згідно договору купівлі-продажу 07 квітня 2012 року вказану квартиру продано за 151 тис. грн., які в подальшому згідно пояснень сторін витрачені на придбання спірної квартири.

Зі справи встановлено, що за час шлюбу сторонами набуто спільне сумісне майно - квартира АДРЕСА_1 та автомобіль «Мерседенс Бенц Віто 109» д.н.з. НОМЕР_1.

Будь-які належні, достатні і допустимі докази про наявність іншого спільного сумісного майна подружжя зазначеного в позові суду не представлено, а тому воно не може бути враховано при поділі.

Придбання квартири АДРЕСА_1 підтверджується договором купівлі-продажу від 11 квітня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі під №923.

Згідно цього договору квартиру подружжя придбало за 340 000 грн. Договір оформлено на відповідача.

Згідно технічного паспорту від 27 липня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб-автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_1, 2004 року випуску.

Свідок ОСОБА_8 - мати позивачки, в суді показала, що після народження дитини у подружжя виникла потреба у збільшення житлової площі, а тому вона, на прохання дочки, надала останній 23 тис. доларів США на придбання спірної квартири, які 10 квітня 2012 року зняла зі свого депозитного рахунку, що підтверджується випискою з депозитного рахунку в ПАТ КБ «Приват Банк».

Відтак установлено, що спірну квартиру придбано за 340 000 грн., а кошти на її придбання надавалися як відповідачем (151 000 грн., які він отримав від своєї матері, після продажу квартири АДРЕСА_2), так і позивачкою (23 тис. доларів США, які вона отримала від своєї матері, що зняла їх з депозитного рахунку).

За таких обставин суд доходить висновку, що спірну квартиру придбано подружжям за спільні кошти для сім'ї, з метою спільного проживання.

Доводи сторін про інші суми продажу і придбання квартир, зокрема посилання зустрічної позовної заяви про продаж квартири третьої особи за 344 000 грн. і надання цих коштів для придбання власної квартири подружжям, суд відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на змісті нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а тому в силу вимог ст. ст. 218, 632, 639, 657 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги.

Подані суду розписки про отримання грошових коштів відповідачем не спростовують встановлених судом обставин про придбання подружжям у спільну сумісну власність вказаного вище майна.

До того ж, незважаючи на походження коштів, вказане майно в силу вимог ст. 60 СК України є таким, що набуто за час шлюбу, а отже є спільним сумісним майном подружжя.

Як передбачено ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На підстав ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Встановлено, що спірні квартира та машина є неподільними речами, частки подружжя в яких є рівними.

Сам по собі факт проживання дитини з позивачкою не є підставою для збільшення її частки в спільному майні в розумінні вимог ч. 3 ст. 70 СК України.

Достатніх обставин для збільшення частки позивачки у квартирі згідно ч. 3 ст. 70 СК України в суді не доведено.

Квартира та автомобіль є неподільними речами, а тому виділення автомобіля у власність одного з подружжя не відповідатиме принципу рівності часток, що призведе до порушення прав кожного з них.

Таким чином суд визнає ідеальні частки в праві власності подружжя в цьому майні, по ? частині кожному з огляду на засади рівності часток та відсутність підстав для його поділу в натурі.

За таких обставин первісна позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то доводи третьої особи стосовно того, що на придбання квартири нею надано більшість коштів в сумі 344 000 грн., які вона отримала від продажу своєї квартири АДРЕСА_2 спростовується нотаріально посвідченим договором її купівлі - продажу від 07 квітня 2012 року, згідно якого вартість квартири складає 151 000 грн.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено можливості визнання права власності на майно, якщо особа давала кошти на його придбання іншій особі, так само як і визнання права власності на частку в спільному майні в грошовому еквіваленті.

Набуття права власності на нерухоме майно з підстав викладених у зустрічному позові Законом не передбачено.

Як встановлено по справі, спірну квартиру придбано на спільні кошти подружжя під час їх перебування в шлюбі, яка є їх спільною сумісною власністю, що виключає можливість визнання права власності на це майно за іншими особами.

Таким чином зустрічний позов є необґрунтованим, таким, що на вимогах Закону не ґрунтується та задоволенню не підлягає, оскільки порушених прав третьої особи, що заявляє самостійні вимоги судом не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_1 та на автомобіль «Мерседес Віто 109» д.н.з. НОМЕР_1 по 1/2 частині кожному.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя