Постанова № 38253308, 10.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 910/969/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р.

у справі № 910/969/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Український страховий стандарт»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Українська страхова група»

про стягнення 4 240, 44 грн.

В судовому засіданні 10.04.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 4 240, 44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного страхування транспортного засобу № 0114-0115-2825 від 27.08.2011р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/969/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» 3 907, 61 грн. страхового відшкодування та 1 683, 60 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 3 907, 61 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове, яким у позові відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято без з'ясування фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, позивачем пропущено річний строк з дати ДТП на звернення з заявою до відповідача, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 18.03.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. для розгляду справи № 910/969/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.04.2014р.

31.03.2014р. до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 10.04.2014р., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки представника позивача суду не відомі.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась, зважаючи на заяву апелянта про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_2 (страхувальник за договором) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 0114-0115-2825, відповідно до якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпоряджанням автомобілем «Ssang Yong», д. н. НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ № 8961609 про ДТП, 13.02.2012р. по вул. Н. Хрещатинській, 3 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ssang Yong», д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Peugeot», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 23.03.2012р. у справі № 2607/2632/2012 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно рахунку-фактури № 909 від 13.02.2012р., виставленого ІП «АІС Автодом Столиця», вартість ремонтних робіт та деталей, необхідних для ремонту автомобіля «Ssang Yong», д. н. НОМЕР_1, склала 4 240, 44 грн.

Згідно Звіту № 175 від 23.02.2012р. про оцінку автомобіля «Ssang Yong Rexton RX 270 XD», д. н. НОМЕР_1, складеного Суб'єктом оціночної діяльності - СПД - фізичною особою ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ssang Yong», д. н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 4 417, 61 грн.

Страховим актом № 159-91/12 від 10.05.2012р. позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 4 240, 00 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу № 0114-0115-2825 від 27.08.2011р., на підставі страхового акту № 159-91/12 від 10.05.2012р. (а. с. 15-16), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 27.04.2012р. (а. с. 51), заяви вигодонобувача від 05.03.2012р. про виплату страхувальнику страхового відшкодування (а. с. 53) позивач здійснив виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику в розмірі 4 240, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 256 від 15.06.2012р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 55).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Peugeot», д. н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно Полісу № АА/6876768 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 65). Термін дії полісу з 02.11.2011р. до 01.11.2012р.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0, 00 грн. (нуль).

Вина особи, яка керувала автомобілем «Peugeot», д. н. НОМЕР_2, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

Доказів неправомірності керування зазначеним автомобілем ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 0114-0115-2825 від 27.08.2011р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

26.03.2013р. за вих. № 813 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 240, 44 грн., яка отримана відповідачем 30.03.2013р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 58).

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом вих. № 03/2702 від 29.04.2013р. відмовив позивачу у виплаті спірного страхового відшкодування з посиланням на те, що з моменту ДТП минуло більше року, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чим також обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги.

Однак, такі твердження апелянта (відповідача) не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП за участю автомобіля «Ssang Yong», д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Peugeot», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася 13.02.2012р.

Страхове відшкодування за договором КАСКО у розмірі 4 240, 44 грн. позивачем було виплачено 15.06.2012р. згідно платіжного доручення № 256.

26.03.2013р. за вих. № 813 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 240, 44 грн. (а. с. 56-57).

При цьому позивач подає відповідачеві не заяву про страхове відшкодування, а вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу, з наданням усіх документів, на підтвердження її розміру та підстав виплати.

Отже, позивач, як страховик за договором КАСКО, може скористатись своїм правом щодо звернення з регресною вимогою до відповідача, як особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, лише після виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику, а не з дати ДТП.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач, як страховик за договором КАСКО, отримує право вимоги потерпілої особи після виплати їй страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися з претензією про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, а тому, на думку колегії суддів, приписи п. 37.1.4 ч. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного строку на звернення з заявою про страхове відшкодування не розповсюджуються на спірні правовідносини між двома страховими компаніями про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Оскільки направлення заяви на виплату страхового відшкодування не є обов'язковою вимогою для відшкодування відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу, позивач своє право на отримання страхового відшкодування в порядку регресу може реалізувати шляхом подачі позову до суду протягом трирічного строку у відповідності до ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов частково в розмірі 3 907, 61 грн., місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що позивачем було виплачено своєму страхувальнику 4 240, 44 грн. страхового відшкодування, що є меншою сумою ніж вартість матеріального збитку по Звіту № 175 від 23.02.2012р. (4 417, 61 грн.), тобто до позивача перейшло право вимоги на 4 240, 44 грн., а Полісом № АА/6876768 передбачено франшизу в розмірі 0, 00 грн., а не 510, 00 грн., як помилково вважає суд.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», 4 240, 44 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням франшизи в розмірі 0, 00 грн., передбаченої Полісом № АА/6876768).

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За обставин викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з підстав, викладених в ній, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/969/14, прийняте з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, порушенням норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню та у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/969/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/969/14 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (юридична адреса: 04073, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Балтійська, 20, фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5А, код ЄДРПОУ 22229921) 4 240, 44 грн. страхового відшкодування, 1 827, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/969/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.04.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко