Постанова № 38253295, 10.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 910/22777/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: :Жар Д.В. - представник;

Від відповідача: Бережок С.І. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014

у справі № 910/22777/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Маріупольгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання типового договору №08/1870-13 на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) від 21.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" укладеним у редакції позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2014 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2014 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 910/22777/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження.

10.04.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 10.04.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 21.10.2013 листом №08-2244, позивач запропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) протягом 2014 року, надіславши проект відповідного договору.

Предметом Договору є газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу (споживачі покупця) на 2014 рік.

Як зазначає позивач, умови Договору ним були лише конкретизовані без зміни основного змісту та суті Типового договору.

Предметом Договору є газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу на 2014 рік. Позивачем присвоєно реєстраційний номер договору, визначено дату складання договору, у п. 2.1 Договору визначено обсяги природного газу, що планується передати за Договором, ціна газу на момент укладення Договору, відповідно до постанови НКРЕ від 31.10.2013 №1386 "Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів".

З Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 №11, вбачається, що укладенню договору газопостачальним підприємством зі споживачем передують укладення договорів купівлі-продажу природного газу із власниками природного газу у достатньому обсязі для виконання договірних зобов'язань перед споживачами та договорів про транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

З повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що лист з пропозицією укласти договір на купівлю-продаж природного газу отриманий відповідачем 24.10.2013.

Між тим, жодної відповіді на вказаний лист позивач від відповідача не отримав.

Стаття 179 Господарського кодексу України встановлює загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов'язання.

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пункт 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 Господарського кодексу України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідач у визначений законодавством двадцятиденний строк, не повернув позивачу підписаний примірник договору та не склав протокол розбіжностей, в разі наявності заперечень, тому враховуючи, що укладення договору на купівлю-продаж природного газу є обов'язковим, позивач звернувся до суду за захистом свого права з посиланням на норми статті 15 Цивільного кодексу України.

Стаття 187 Господарського кодексу України передбачає укладення господарських договорів за рішенням суду у разі, якщо спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" потреба в природному газі задовольняється населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) - з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що за приписами ст. 179 Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 № 11, встановлений імперативний обов'язок ліцензіата укладати договори на закупівлю газу у достатньому обсязі для виконання договірних зобов'язань перед споживачем.

Як вже зазначалось вище, позивачем надіслана відповідачеві пропозиція укласти договір купівлі-продажу природного газу. Відповідачем пропозиція залишена без відповіді, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

З тексту спірного договору вбачається, що запропоновані позивачем умови відповідають вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом", Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 849 від 5 липня 2012.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому ухвала є законною та обґрунтованою. Підстав для зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 по справі № 910/22777/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/22777/13 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко