Постанова № 38252621, 15.04.2014, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/659/14-к провадження 1-кп/619/147/14

ВИРОК

іменем України

15 квітня 2014 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складі:головуючого суддіНечипоренко І.М.за участю:секретаря судового засіданняМєщан І.О. прокурораЧернова О.О. потерпілих представника потерпілого захисника обвинуваченогоОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№12013220280001848) по обвинуваченню:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Чугуїв, громадянина України, українця, маючого

середню-спеціальну освіту, не одруженого, працюючого ПрАТ

«АТП» водієм, який проживає та зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1, раніше не

судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

установив:

19.09.2013 року близько 12.25год. ОСОБА_8, керував технічно справним автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER 200», державний номерний знак НОМЕР_1, та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» на території Дергачівського району Харківської області зі сторони м. Києва в напрямку м. Довжанського.

Під час руху по вказаній дорозі зі швидкістю 100км/год, ОСОБА_8, наближаючись до 476 км + 300 м, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 9.2 «б», 10 1, 12.6 «ґ» та 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, та виїхавши на смугу зустрічного руху, скоїв зіткнення з автомобілем «VOLKS WAGEN-TRANSORTER», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, після чого продовжуючи рух зіткнувся з автомобілем «RENAULT LOGAN VAN», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який рухався позаду автомобіля «VOLKSWAGEN-TRANSORTER» в попутному напрямку.

Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів потерпілим заподіяні наступні тілесні ушкодження: водію ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 296-ОКБ/13 від 09.10.2013 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді гострої відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у формі забиття головного мозку зі здавленням епідуральною гематомою правої тім'яно-скроневої області, набряку головного мозку дислокації головного мозку, осколкового перелому правої скронево-тім'яної області, рвано-забитої рани потилично-тім'яної області з великою підшкірною гематомою; водію ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 1162 -А/13 від 10.10.2013 заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді зачиненого травматичного вивиху головки лівої стегнової кістки.

Згідно висновків транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 956/13 від 23.12.2013 порушення п.п. 10.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху України ОСОБА_8, які знаходяться у причинному зв'язку з технічної точки зору з подією та наслідками, та підтверджується висновком автотехнічної експертизи № 956/13 від 23.12.2013, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом перевищив допустиму за межами населеного пункту швидкість 90 км/год, перед зміною свого напрямку руху вліво для виконання маневру обгону, не переконався в безпеці та у тому, що смуга на яку він виїжджає вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не надав попереджувальний сигнал світловим покажчиком повороту, та виїхавши на зустрічну смугу допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN-TRANSORTER» під керуванням ОСОБА_4, з послідуючим зіткненням з автомобілем «RENAULT LOGAN VAN» під керуванням ОСОБА_5, що спричинило вищевказані суспільно небезпечні наслідки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочину, так, як це зазначено вище.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч.4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу та доказів, що стосуються цивільного позову в частині моральної шкоди.

Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні вище зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_8 суд враховує щире каяття, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнається обставиною, яка пом'якшує його покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_8 встановлено, що він раніше не судимий, працює водієм, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, під час вчинення кримінального правопорушення знаходився у тверезому стані, що підтверджено випискою із амбулаторної карти № 8052/9.17009 КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК».

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який згідно статті 12 КК України являється тяжким злочином, необережним за формою вини. Крім того, суд враховує часткове, в сумі 8000,00грн., відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_4, що було ним визнано в судовому засіданні. Також, суд враховує роз'яснення п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини

проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в яких зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити винному ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховуючи думку потерпілих та той факт, що ОСОБА_8 під час вчинення ДТП не знаходився у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає можливим не застосовувати до нього додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи пом'якшуючу покарання обставину в сукупності з даними про особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину, при цьому, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_8 відсутні, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання і приходить до висновку про звільнення від відбування основного покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період випробувального терміну суд покладає на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині стягнення майнової шкоди суд залишає без розгляду за заявою цивільних позивачів.

Разом з тим, суд в результаті злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 причинена моральна шкода у вигляді перенесених фізичного болю та страждань, яких вони зазнали у зв'язку з ушкодженням здоров'я, страждань та психологічних переживань з приводу ушкодження належних їм автомобілів. З урахуванням викладеного, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань, тривалості негативних наслідків, внаслідок чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимушені звертатися до суду за захистом порушеного права, крім того, ОСОБА_4 внаслідок ДТП став інвалідом другої групи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню на користь ОСОБА_4 в сумі 100000,00грн. на користь ОСОБА_5 в сумі 30000,00грн.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Враховуючи, що з обвинуваченого підлягає стягненню моральна шкода на користь потерпілих, суд вважає необхідним звернути порівну суму застави на користь потерпілих.

Процесуальні витрати суд покладає на ОСОБА_8

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині стягнення майнової шкоди залишити без розгляду за заявами цивільних позивачів.

Цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000,00грн. (сто тисяч гривень).

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 30000,00грн. (тридцять тисяч гривень).

Запобіжний захід - застава, до набрання вироком законної сили залишити незмінним.

В рахунок стягнення моральної шкоди, відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі 12228,72грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 72 копійки), яка внесена ОСОБА_8 згідно квитанції 53/1 від 31.01.2014 року в касу філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» м. Харків (отримувач: Териториальне управління ДСА в Харківській області, код отримувача: 26281249, р/р 37318008000164 МФО:851011) звернути на користь ОСОБА_4.

В рахунок стягнення моральної шкоди, відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі 12228,72грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 72 копійки), яка внесена ОСОБА_8 згідно квитанції 53/1 від 31.01.2014 року в касу філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» м. Харків (отримувач: Териториальне управління ДСА в Харківській області, код отримувача: 26281249, р/р 37318008000164 МФО:851011) звернути на користь ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_8 процесуальні витрати за проведення експертиз на користь держави в сумі 3281,80грн. (три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 80 копійок).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя І.М. Нечипоренко