Вирок № 38252548, 17.03.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1444/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року Колегія суддів Залізничного районного суду м. Львова у складі:

головуючого судді - Галайко Н.М.

суддів Іванюк І.Д.

Постигач О.Б.

при секретарі - Колошкін П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150010000149 від 29.01.2013р. відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_1; без освіти, цигана, гр. України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,

сторони кримінального провадження:

сторона обвинувачення

прокурор Дідовський М.Ю.

Потерпіла ОСОБА_3

Потерпіла ОСОБА_4

сторона захисту

Обвинувачений ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_5

інші учасники

Свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_10

Експерт ОСОБА_11

встановила:

16.02.2012 р. близько 20:30 години, ОСОБА_2 знаходився з добровільної згоди ОСОБА_3 у її квартирі АДРЕСА_2, в якій також перебували ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, де розпивали спиртні напої.

Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2, використовуючи малозначний привід щодо розпивання спиртних напоїв, почав ображати ОСОБА_4 нецензурними словами, в результаті чого між ними виник конфлікт під час якого ОСОБА_2 дерев'яною ніжкою від стола умисно наніс ОСОБА_4 множинні удари в ділянку життєво важливого органу - голову, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої тім'яної кістки склепіння черепа, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи №126/12 від 21.03.2012 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Крім цього, у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, яке відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, забою головного мозку легкого ступеня, забійної рани голови, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а також синяків, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав лише в частині нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, пояснивши, що 16.02.2012 року знаходився у квартирі за адресою АДРЕСА_2, де розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_4,та ОСОБА_3 Під час розпивання алкогольних напоїв вони конфліктували. У вечері 16.02.2012 року обвинувачений вирушив разом із батьком та братом на Залізничний вокзал для того, щоб поїхати додому. По дорозі обвинувачений пригадав, що забув у квартирі за вищезгаданою адресою свою гітару. Після того, як він повернувся на квартиру, у нього виник конфлікт із потерпілою ОСОБА_3 Під час конфлікту потерпіла ОСОБА_3 ображала нецензурними словами ОСОБА_2 Обвинувачений наніс ОСОБА_3 декілька ударів дерев'яною ніжкою від стола, яка лежала на підлозі. За потерпілу ОСОБА_3 заступилася потерпіла ОСОБА_4, яка намагалася зупинити обвинуваченого. Однак, обвинувачений наніс останній декілька ударів за допомогою ніжки від стола. Після цього ОСОБА_3 викликала швидку допомогу, обвинувачений почекав поки вона приїде та пішов на Залізничний вокзал м. Львова, де був затриманий працівниками міліції. У вчиненні кримінального правопорушення розкаюється, просить суд суворо його не карати. Додатково ОСОБА_2 пояснив, що не має жодної освіти та не вміє писати та читати.

Попри часткове визнання вини підсудним ОСОБА_2 у вчиненні зазначених вище злочинів його вина доведена зібраними у справі доказами, зокрема:

поясненнями потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2. Обвинувачений разом із родичами заробляє на життя тим, що грає на музичних інструментах. До моменту вчинення злочину жодних конфліктів у них не виникало. У вечері 16.02.2012 року ОСОБА_2 разом із батьком та братом пішли на залізничний вокзал м. Львова для того, щоб поїхати додому. Однак, невдовзі після того, як вони вийшли з приміщення ОСОБА_2 повернувся назад по свою гітару. Потерпіла ОСОБА_3 відчинила йому двері, проте, не захотіла віддати гітару, оскільки обвинувачений вже перебував у стані алкогольного сп'яніння. Під час конфлікту потерпіла замахнулася на ОСОБА_2 пательнею, в свою чергу обвинувачений підняв ніжку від стола, яка лежала на підлозі та наніс потерпілій ОСОБА_3 декілька ударів. Потерпіла ОСОБА_4 заступилася за ОСОБА_3, внаслідок чого отримала декілька ударів ніжкою від стола.

поясненнями потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою АДРЕСА_2. Що конкретно трапилося в ніч на 16.02.2012 року вона не може пригадати. У вечері вона почула в сусідній кімнаті сварку. Після того, як вона увійшла в кімнату побачила, що між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 виник конфлікт. Після того, як вона заступилася за потерпілу ОСОБА_3, ОСОБА_2 наніс їй декілька ударів, після чого вона втратила свідомість. Більше нічого пригадати не може.

поясненнями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений доводиться йому братом. 16.02.2012 року він знаходився у квартирі ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2. У вечері він разом з батьком та братом вирушили на залізничний вокзал, щоб поїхати додому. По дорозі на залізничний вокзал його брат - ОСОБА_2 повернувся назад до квартири за вищезгаданою адресою, щоб забрати гітару. Що саме відбулося після цього у квартирі йому не відомо. Алкогольних напоїв в цей вечір він не вживав. Додатково свідок зазначив, що є не писемним, а тому йому не відомо, які саме покази він підписував під час досудового слідства.

поясненнями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений доводиться його сином. Разом із синами вони заробляють на життя тим, що грають на музичних інструментах на території залізниці. Декілька разів вони зупинялися на ніч за додаткову плату у Львові, за адресою АДРЕСА_2. 16.02.2014 року він разом із синами - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 знаходилися на квартирі за вищезгаданою адресою та збиралися вечером їхати додому у Закарпатську область. Свідок пояснив, що в цей день він швидше ліг спати у своїй кімнаті, оскільки довго працював і сильно втомився. Після відпочинку він разом і синами втрьох вирушили на залізничний вокзал. Однак, по дорозі на вокзал обвинувачений - ОСОБА_2 пригадав, що забув свою гітару у квартирі, де проживають потерпілі і повернувся по неї. Після того, як обвинувачений повернувся на вокзал з гітарою, він пояснив батькові, що у нього виник конфлікт з потерпілими і він декілька разів їх вдарив. Як саме обвинувачений їх побив йому не відомо. Чи вживав алкогольні напої в цей вечір ОСОБА_2 йому також не відомо. Крім цього, свідок зазначив, що є не писемним, а тому йому не відомо, які саме покази він підписував під час досудового слідства.

поясненнями свідка ОСОБА_8, яка у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою АДРЕСА_3 та є сусідкою потерпілих. Що саме відбувалося 16.02.2012 року у квартирі потерпілої їй важко пригадати, оскільки минуло вже достатньо часу. Про те, що у сусідній квартирі відбувся якийсь конфлікт вона дізналася лише після того, як з нею поговорили правоохоронці щодо з'ясування обставин злочину.

поясненнями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою АДРЕСА_2 та є сусідом потерпілих. Щодо подій, які трапилися 16.02.2012 року у будинку за його місцем проживання нічого пояснити не може, оскільки жодного шуму чи підозрілих звуків у цей вечір він не чув.

поясненнями експерта ОСОБА_11, який у судовому засіданні пояснив, що за допомогою проведених судово-медичних експертиз не можливо встановити точну кількість нанесених ударів гр.. ОСОБА_4 та гр.. ОСОБА_3 Заподіяні ушкодження гр.. ОСОБА_4 при сукупності певних обставин могли б спричинити смерть, однак, у зв'язку з тим, що після нанесення тілесних ушкоджень гр.. ОСОБА_4 могла вчиняти активні дії, що стверджується тим, що при поступленні в лікарню потерпіла ОСОБА_4 знаходилася у свідомості, настання смерті є виключеним.

висновком судово-медичної експертизи № 126/12, згідно якого у гр.. ОСОБА_4 виявлено наступні пошкодження: перелом лівої тім'яної кістки склепіння черепа, перелом кута нижньої щелепи зліва, забої головного мозку легкого ступеня, забійна рана лівої лобно-тім'яної ділянки голови, подряпини на обличчі зліва, садна лівої брівної ділянки, на шкірі верхньої губи в центрі, синяк в лівій вилично-скроневій та щічній ділянці, крововилив в білкову оболонку лівого ока, які утворилися від неодноразового контакту з тупим твердим предметом, могли бути спричинені 16.02.2013 року від ударів тупим твердим предметами, не характерні для одноразового вільного падіння на площину з висоти власного росту, які відносяться: вдавлений перелом лівої тім'яної склепіння черепа - до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент причинення; перелом нижньої щелепи зліва - до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я; забій головного мозку легкого ступеня, забійна рана голови - до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я; синяки - до легкого тілесного ушкодження; забійна рана лівої лобно-тім'яної ділянки голови та вдавлений перелом тім'яної кістки склепіння черепа зліва могли бути наслідком удару дерев'яним бруском ; синяки на обличчі зліва, перелом нижньої щелепи зліва могли бути наслідком удару по обличчю зліва рукою або ногою; подряпини та садна утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею по дотичній відносно поверхні шкіри.(ТОМ 2, а.с. 6-12)

висновком судово-медичної експертизи № 322 згідно якого у гр. ОСОБА_3 виявлено синці на лівій половині обличчя з переходом на шию зліва, на лівій вушній раковині і завушній ділянці, на спині, рану на волосяній частині голови, садно в ділянці правого променево-зап'ястного суглобу, які утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути 16 лютого 2012 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження. (ТОМ 2, а.с. 25-27).

висновком судово-імунологічної експертизи № 145/2012-ІМ, з якої вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемалютиніном ати-В і сопутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО і супутним антигеном Н. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО. В слідах на джинсах, на штанах спортивних, на светрі, на безрукавці, на трусах - речах потерпілої ОСОБА_4, знайдена кров людини і антигени А і Н ізосерологічної системи АВО, які можуть походити від любої особи з групою крові А з ізогематолютиніном анти-В і сопутнім антигеном Н, ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_4 (ТОМ 2, а.с.113-131)

висновком судово-імунологічної експертизи № 141/2012-ІМ, з якого вбачається, що в слідах на куску лінолеума, на 3-х марлевих тампонах, на шапці, на наволоці, на халаті, - речах вилучених при огляді події знайдена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В з сопутнім антигеном Н, яка може походити від потерпілої ОСОБА_4 (ТОМ 2, а.с. 181-199).

висновком дактилоскопічної експертизи №4/142 від 12.02.2012 року згідно якого два сліди пальців рук та один слід долоні від копійовані на відрізках прозорої липкої стрічки №1, №2, №3 розмірами сторін 44х24 мм, 41х24 мм, 60х24 мм залишені відповідно великим пальцем правої руки, вказівним пальцем лівої руки та долонею правої руки гр.. ОСОБА_2 (ТОМ 2, а.с. 232-250)

висновком комплексної стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 68 ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічними захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту не перебував. (ТОМ 2, а.с. 264-271).

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 КК України, тобто як замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів та за ч.4 ст.296 КК України, тобто як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкодження.

Таку кваліфікацію дій підсудного суд вважає не вірною, виходячи із наступного:

Обвинувачуючи ОСОБА_2 у вчиненні замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів сторона обвинувачення посилалася на показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також із висновку експертизи про те, що у гр.. ОСОБА_4 виявлено пошкодження які відносяться - до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент причинення;

Проте, аналізуючи ці докази, слід прийти до висновку, що сторона обвинувачення дала їм неправильну оцінку.

Допитані у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожна окремо, послідовно наполягали на тому, що дії ОСОБА_2 хоча і мали загрозливий характер, проте вони не сприймали їх, як виявлення наміру позбавити когось життя.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать, що потерпіла ОСОБА_3 сама спровокувала конфлікт, а в результаті і подальше вчинення обвинуваченим злочинних дій. Ця обставина, а також дані про подальші після заподіяння ушкодження події вказують на те, що умисел ОСОБА_2 не був спрямований на позбавлення потерпілої життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно із частиною другою ст. 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча і свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їх необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки ( пункт 22 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи".) За відсутності доказів про те, що особа бажала смерті, її дії слід кваліфікувати за наслідками, що настали фактично постанова - правова позиція Верховного Суду України (постанова 5-32кс12 від 31 січня 2013 року - джерело РВСУ № 1-2013/а. 66-69).

У даній справі, в якій захистом заперечується правильність правозастосування, встановлено, що ОСОБА_2 став учасником конфлікту, який спровокувала потерпіла ОСОБА_3, з якою він був раніше знайомий, конфлікт виник спонтанно, на побутовому ґрунті.

Даних, які б підтверджували, що ОСОБА_2 діяв з умислом на умисне позбавлення життя потерпілої ОСОБА_3 і не довів свій злочинний намір до кінця з незалежних від нього причин у справі немає і в обвинувальному акті не наведено.

Оцінюючи сукупність зазначених фактичних обставин, колегія суддів не може погодитися з кримінально правовою оцінкою таких дій обвинуваченого, як замах на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_4, оскільки така позиція сторони обвинувачення суперечить змісту статей 15 та 115 КК України.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2 повинен нести кримінальну відповідальність не за закінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів, а за наслідки, що фактично настали від його дії, тобто за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки органи досудового розслідування і суд безспірно установили, що ОСОБА_2 під час конфлікту з ОСОБА_4 заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а тому колегія суддів перекваліфіковує ці дії з ч. 2 ст. 17, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України

Об'єктивно, повно та всебічно дослідивши докази у справі в їх сукупності судом встановлено, що жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкодження стороною обвинувачення не зібрано, тому у колегії суддів виникає сумнів щодо факту вчинення 16.02. 2012 року ОСОБА_2 таких дій.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із наведеного слідує, що стороною обвинувачення не доведено перед судом факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

За злочинне діяння вчинене ОСОБА_2 останній підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу підсудного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного.

ОСОБА_2 - вину у вчиненні злочину визнав частково, сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину, ця обставина враховується судом, як така, що пом'якшує покарання підсудного.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання, особу винного, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілих, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Речові докази по справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по кримінальному провадженню за проведення дактилоскопічної експертизи складають 470 гривень (ТОМ 2, а.с. 233), які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При вирішенні позову прокурора суд враховує, що на підставі ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, а тому витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова в розмірі 5428,58 грн.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 294 КК України - виправдати.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з дня його затримання - 17.02.2012 року.

Цивільні позови задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова - 5428,58 грн. витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУМВСУ у Львівській області витрати на проведення дактилоскопічної експертизи № 4/142 від 12.03.2012 року в розмірі 470 грн. 40 коп. (ТОМ 2, а.с. 233) в дохід держави.

Речові докази по справі, а саме: пакет з відбитками слідів пальців рук, дерев'яний брусок, два дерев'яних уламки, кусок лінолеуму, три марлеві тампони зі змивами РБК, шапку, наволочку, халат, джинси світло синього кольору, штани спортивні темно-синього кольору, светр синього кольору, безрукавку зеленого кольору, труси жіночі рожевого кольору, дублянку чорного кольору, простирадло білого кольору, куртку зі шкіри чорного кольору, спортивний светр чорного кольору, джинсові штани темно-синього кольору, одну пару кросівок чорно-сірого кольору, конверт із змивами обох китиць рук ОСОБА_2 - знищити. (ТОМ 3, а.с. 43-46)

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом 30 днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя: Галайко Н.М.

Суддя Іванюк І.Д.

Постигач О.Б.