Ухвала суду № 38251778, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10700/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсною і скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсною і скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкову консультацію Міністерства доходів і зборів України від 16.04.2013 №329/М/99-99-17-02-01-14. Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Міністерство доходів і зборів України подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі ст. 52 ПК звернувся до Міндоходів із заявою від 14.03.2013 про надання податкової консультації з питання практичного застосування норм податкового законодавства при визначенні порядку оподаткування отриманих від працедавця - Посольства Австрійської Республіки в Україні доходів у вигляді заробітної плати з урахуванням прийнятих судових рішень, копії яких були додані до звернення.

Листом від 16.04.2013 №329/М/99-99-17-02-01-14 відповідачем надана відповідь, в якій з посиланням на пп.пп. 14.1.55, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, п. 170.11 ст. 170 ПК було роз'яснено, що будь-які доходи, отримані за межами України, у т.ч. від посольства у вигляді заробітної плати, у розумінні норм ПК є іноземними доходами та оподатковуються за правилами п. 170.11 ст. 170 ПК.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Зміст податкової консультації стосується порядку оподаткування заробітної плати фізичної особи - резидента, працюючого у посольстві іноземної держави в Україні.

Пунктом 14.1 ст. 14 ПК визначено наступні поняття:

доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній фор-мах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56);

дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у т.ч., але не виключно, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору (пп. є) пп. 14.1 54);

дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий рези-дентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у т.ч. корпоративних прав, цінних паперів, тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних митним органам (пп. 14.1.55).

Отже, як вбачається, заробітна плата відповідно до умов трудового договору за роботу перекладачем у Посольстві Австрійської Республіки є доходом з джерелом його походження з України, за визначенням, наведеним у пп. є) пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Крім того, такий дохід одержано позивачем на митній території України.

Аналогічні обставини встановлені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2009 №2а-3586/09/2670, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2012 №2а-18682/11/2670, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2012, у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2012 №2а-3321/12/2670, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012.

Таким чином, наведене відповідачем роз'яснення не відповідає вимогам пп. є) пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у зв'язку з чим оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню згідно з п. 53.3 ст. 53 ПК України. Крім того, надаючи спірну податкову консультацію, відповідач не врахував обставин, встановлених вищевказаними судовими рішеннями, копії яких надавалися позивачем до заяви.

Невідповідність оскаржуваної податкової консультації наведеним вимогам ПК України, вказує й на порушення прав та інтересів позивача, як платника податків, передбачених зокрема пп. 17.1.1 і пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Заперечення представника відповідача на те, що заробітна плата позивача не є заробітною платою, а також про те, що Посольство Австрійської Республіки в Україні є анклавом, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на відповідних нормах податкового законодавства.

Заперечення відповідача про відсутність у позивача порушеного права з огляду на те, що податкова консультація не має для нього обов'язкового характеру, суд відхилив правильно, оскільки характер консультації не звільняє податковий орган від належного виконання своїх функцій і додержання вимог податкового законодавства при наданні платнику допомоги (роз'яснень, консультацій), які останній вправі одержати. Крім цього, оскарження платником податків наданих контролюючими органами роз'яснень, є їх правом передбаченим пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 та п. 53.3 ст. 53 ПК України.

Водночас вимога про зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію задоволенню не підлягає, оскільки згідно із абз. 2 п. 53.3 ст. 53 ПК України визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на скасування судом оскаржуваної податкової консультації відповідача, останній в силу закону повинен надати позивачу нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, тому додаткове судове визначення цього не потребується.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Міністерства доходів і зборів України - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.