Рішення № 38250658, 11.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2014 р.Справа № 916/289/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіна Я.В.

секретаря с/з Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Лавриненко О.В. згідно довіреності від 28.05.2013р.;

від відповідача: Дабіжа В.І. згідно довіреності від 13.02.2014р. за №01-11-120;

від третіх осіб: не з'явилися.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" (м. Одеса);

до відповідача: Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області (м. Іллічівськ, Одеська обл.);

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Іллічівської міської ради Одеської області (м. Іллічівськ, Одеської області); Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (м.Одеса); Управління Державної казначейської служби України у м. Іллічівську Одеської області (м.Іллічівськ, Одеська обл.);

про стягнення 652950,93 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

30.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області про стягнення 652950,93 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2014р. порушено провадження у справі № 916/289/14 за зазначеним позовом.

24.02.2014р. за вхідн.№2-760/14 до господарського суду Одеської області надійшло клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: Іллічівську міську раду Одеської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Іллічівську Одеської області.

Ухвалою суду від 24.02.2014р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Іллічівську міську раду Одеської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Іллічівську Одеської області.

24.02.2014р. за вхідн. №2-759/14 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження по справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої адміністративної справи №815/1167/14 в Одеському окружному адміністративному суді за позовом відповідача до третіх осіб.

24.03.2014р. до суду надійшло пояснення від Управління державної казначейської служби України у м. Іллічівську Одеської області, в якому просить приєднати до матеріалів справи та врахувати при розгляді справи платіжне доручення №573 від 12.02.2014р., яким сплачено борг в сумі 60480,00грн.

24.03.2014р. за вхідн. 2-1156/14 до суду надійшло клопотання позивача про зменшення позовних вимог, згідно якого останній просить стягнути із відповідача 632352,64грн., із яких: 579000,00грн. - основний борг, 7058,61грн. - індексу інфляції, 6412,32грн. - 3% річних та пені в сумі 39881,71грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог. Пояснив, що позивач не змінював в заяві про зменшення позовних вимог ні предмету, ні підстав позову, а нарахував пеню на підставі договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти прийняття заяви про зменшення позовних вимог в частині нарахування пені, тому що суд вже перейшов до розгляду справи по суті. Але пояснив, що якщо суд прийме заяву в цій частині, то просить зменшити розмір пені. Крім того, пояснив, що борг існує, але не розрахувався з позивачем відповідач не з вини останньоьго, бо платіжні доручення на перерахування коштів відповідачу були направлені вчасно до Державного казначейства, але Державне казначейство не перерахувало кошти позивачу.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 632352,64грн., із яких: 579000,00грн. - основний борг, 7058,61грн. - індексу інфляції, 6412,32грн. - 3% річних. Проте, відмовляє в прийнятті до розгляду заяви в частині стягнення пені в сумі 39881,71грн., оскільки суд вже перейшов до розгляду справи по суті, про що свідчать протоколи судових засідань по справі від 24.02.14. та 24.03.14.

Отже, суд розглядає справу в межах вимог, зазначених в заяві про зменшення позовних вимог в частині стягнення 632352,64грн., із яких: 579000,00грн. - основний борг, 7058,61грн. - індексу інфляції, 6412,32грн. - 3% річних.

Також з врахуванням вимог ст.79 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої адміністративної справи №815/1167/14 в Одеському окружному адміністративному суді за позовом відповідача до третіх осіб, тому що справи не пов'язані між собою ні за предметом, ні за підставами, у справах різні сторони. Тобто суд вважає, що справу №916/289/14 можливо розглянути до вирішення зазначеної адміністративної справи №815/1167/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" та Відділом освіти Іллічівської міської ради Одеської області укладено договір поставки № 364/-а.

Предметом договору є організація та умови постачання комп'ютерної техніки в загальноосвітні школи м. Іллічівська, що підпорядковані замовнику (п.1.1).

Згідно умов п.2.2 кількість і якість товару, що постачається, повина відповідати вимогам замовника, визначених в додатку №1 до договору (специфікація товару), який є невід'ємною частиною договору.

А відповідно до п.3.1 договору постачальник зобов'язується передати замовнику в погодженні строки комп'ютерну техніку, визначену в специфікації товару, на суму 639480,00грн., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник не може змінювати ціну на товар, крім випадків коригування ціни згідно чинного законодавства.

За умовами п. 4.1 договору товар, який отримав замовник підлягає оплаті, як правило на протязі 10 календарних днів з моменту його фактичного отримання, згідно підпису уповноважених осіб замовника в накладних передачі товару.

Відповідно п. 4.2 договору, оплата здійснюється в розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівково переказу коштів на поточний рахунок постачальника, який зазначений у реквізитах постачальника в договорі за рахунок коштів:

- спеціального фонду Ф-3 КФК 070101 КЕКВ 3110 у сумі - 138000,00грн.

- спеціального фонду Ф-7 КФК 070101 КЕКВ 3110 у сумі - 501480,00грн.

Згідно п. 4.5 договору днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає сплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника.

Строк поставки - вересень 2013р. (п. 5.1 договору).

Відповідно п. 8.1 договору у разі невиконання стороною обов'язків згідно з цим договором, вона несе відповідальність у порядку передбаченому діючим законодавством України і договором. Винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні спричинені їй збитки.

Згідно п. 6.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і буде діяти до 31.12.2013р.

На виконання умов договору №364/-а від 02.09.2013р., позивач поставив, а відповідач отримав згідно специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною РнБ-005434 від 19.09.2013р. на загальну суму 639480,00грн. і не заперечується відповідачем.

05.03.2014р. платіжним дорученням №573 відповідачем було сплачено частково отриманий товар в сумі 60480,00грн.

Таким чинном, борг відповідача перед позивачем становить 579000,00грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі станом на час розгляду справи, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 579000,00грн.

Таким чином, борг відповідача Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області перед позивачем становить 579000,00грн., і тому суд задовольняє позов у цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6412,32грн. та суму збитків від інфляції в розмірі 7058,61грн.

Умовами п.8.1 договору передбачено, що у разі невиконання стороною обов'язків згідно з цим договором, вона несе відповідальність у порядку передбаченому діючим законодавством України і договором. Винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні спричинені ій збитки.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що розрахунки позивача в частині нарахувань 3% річних та збитків від інфляції відповідають вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в сумі 6412,32грн. та збитків від інфляції в розмірі 7058,61грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості до суду не надав.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки доводи останнього спростовуються п. 4.5 договору, згідно якого днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає сплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника.

Слід зазначити, що така позиція і Вищого господарського суду України, викладена у п.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, згідно якого, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в межах заяви про зменшення позовних вимог, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області (вул. Хантадзе, 8-А, Іллічівськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 05406623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПРОУ 30646553):

- 579000,00грн. - основний борг,

- 7058,61грн. - інфляційні витрати,

- 6412,32грн. - 3% річних.

- 11849,41 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16 квітня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.