Рішення № 38250469, 10.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2014 Справа № 5006/13/56/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів: Сич Ю.В., Філімонової О.Ю., при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макролоджик", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІСЕЛЬ", м. Донецьк

про: стягнення заборгованості в розмірі 409302грн.68коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макролоджик", м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ", м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 409302грн.68коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за видатковими накладними за період з 18.05.2011р. по 29.11.2011р. здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція не була сплачена в повному обсязі.

Супровідним листом від 12.06.2012р. позивач надав для залучення до матеріалів справи, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків та довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера, згідно із якими за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 409302грн.68коп.

Ухвалою суду від 10.07.2012р. строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України був продовжений до 07.08.2012р.

23.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макролоджик», м. Київ про визнання правочину з поставки товару за наказом-накладною № V437T16780 від 18.05.2011р. недійсним, в прийнятті якого ухвалою суду від 23.07.2012р. було відмовлено.

Ухвалою від 25.07.2012р. суд зупинив провадження по справі у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.07.2012р.

05.12.2012р. провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 17.12.2012р. суд зупинив провадження по справі у зв'язку з необхідністю надіслання матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Розпорядженням голови господарського суду від 30.05.2013р. призначений колегіальний розгляд справи, а саме у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів: Сич Ю.В. та судді Філімонова О.Ю.

Ухвалою від 30.05.2013р. було поновлено та справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 20.06.2013р. суд зупинив провадження по справі до винесення судом ухвали за результатами попереднього засідання в процесі розгляду пов'язаної з нею справи про банкрутство № 5006/38/41б/2012.

У зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження по справі були усунуті, ухвалою суду від 18.03.2014р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 10.04.2014р.

Представники сторін в судове засідання 10.04.2014р. не з'явилися, факт обізнаності про час та дату судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Позивач вимоги ухвали суду від 18.03.2014р. не виконав.

10.04.2014р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по справі з посиланням на ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 04.11.2012р.), п. 4 ст. 17 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 11.08.2013р.), ст. 80 ГПК України.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ "Макролоджик" у встановлений тридцятиденний термін не звернувся до господарського суду з вимогами до боржника в межах справи №5006/38/41б/2012 про банкрутство ТОВ «ТРІСЕЛЬ», ухвалою суду за результатами попереднього судового засідання від 18.02.2014р. у справі № 5006/38/41б/2012 було затверджено реєстр вимог кредиторів відповідача та зазначено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, вважаються погашеними.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представників сторін. Явка представників сторін ухвалою суду від 18.03.2014р. судом не була визнана обов'язковою.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань пояснення представників сторін, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство Маркетингових Досліджень АМІ", м.Донецьк (ідентифікаційний код 13539835) змінило назву на ТОВ " ТРІСЕЛЬ" (ідентифікаційний код 13539835) без зміни організаційно-правової форми юридичної особи.

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 409302грн.68коп. за отриманий ним від позивача по накладним № V437Т16780 від 18.05.2011р., № V437Т16826 від 27.05.2011р., № V437Т16857 від 06.06.2011р., № V437Т16968 від 06.07.2011р., № V437Т17005 від 13.07.2011р., № V437Т17146 від 10.08.2011р., № V437Т17250/1/1 від 14.09.2011р., № V437Т17374 від 28.09.2011р., № V437Т17375 від 28.09.2011р., № V437Т17380 від 28.09.2011р., № V437Т17381 від 28.09.2011р., № V437Т17400 від 30.09.2011р., № V437Т17544 від 03.11.2011р., № V437Т17545 від 03.11.2011р., № V4372Т2769 від 29.11.2011р. товар.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно з нормами ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Господарський судом встановлено, що позивач за домовленістю з відповідачем поставив, а повноважені особи відповідача за наявними в матеріалах справи довіреностями отримали без будь-яких заперечень та зауважень товар на загальну суму 462140грн.46коп., що підтверджується наступними накладними: № V437Т16780 від 18.05.2011р., № V437Т16826 від 27.05.2011р., № V437Т16857 від 06.06.2011р., № V437Т16968 від 06.07.2011р., № V437Т17005 від 13.07.2011р., № V437Т17146 від 10.08.2011р., № V437Т17250/1/1 від 14.09.2011р., № V437Т17374 від 28.09.2011р., № V437Т17375 від 28.09.2011р., № V437Т17380 від 28.09.2011р., № V437Т17381 від 28.09.2011р., № V437Т17400 від 30.09.2011р., № V437Т17544 від 03.11.2011р., № V437Т17545 від 03.11.2011р., № V4372Т2769 від 29.11.2011р.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару. Зокрема, у спірних накладних покупець своїм підписом підтвердив факт отримання разом з продукцією оригіналу рахунку-фактури та гарантійного талону.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

У відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач посилається на здійснення відповідачем протягом вересня 2011р. по лютий 2012р. часткової оплати вартості отриманого товару в сумі 145000грн.00коп. В якості підстави оплати відповідач посилається на рахунок № V437Т17250 від 31.08.2011р., який був виставлений позивачем на загальну суму 152138грн.22коп. для оплати товару, поставленого за приказ-накладними № V437Т17250/1/1 від 14.09.2011р. та № V437Т17250 від 14.09.2011р. на суму 92162грн.22коп.

Із представленого позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 05.06.2012р. за підписом генерального директора та бухгалтера та пояснень позивача, наданих під час судових засідань, вбачається, що сплачена відповідачем сума відповідно до призначення платежу була врахована позивачем в рахунок оплати товару за накладною № V437Т17250 від 14.09.2011р. на суму 92162грн.22коп., внаслідок чого борг за цією накладною був повністю погашений, залишок від сплаченої відповідачем суми в розмірі 7138грн.22коп. відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ "Макролоджик", м. Київ врахований позивачем в рахунок оплати вартості товару, отриманого за накладною V437Т17250/1/1 від 14.09.2011р., внаслідок чого за цією накладною непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 7138грн.22коп.

Решта спірних поставок взагалі не була оплачена відповідачем, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 409302грн.68коп.

Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів узгодження сторонами конкретного строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Позиція позивача у позові стосовно встановлення строку виконання відповідачем грошового зобов'язання в рахунках-фактурах протягом двох банківських днів є хибною, оскільки визначений в рахунках-фактурах строк оплати отриманого товару носить односторонній характер і по своєї суті є пропозицію позивача відповідачу оплатити рахунок за поставлений товар протягом запропонованого проміжку часу, а не двосторонньою домовленістю сторін.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Оскільки стаття 530 вказаного Кодексу не визначає форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо. Аналогічна правова позиція викладена у листі ВГСУ від 17.11.2009р. № 05-05/276/608.

Дослідивши наявні в матеріалах справи спірні видаткові накладні, судом встановлено, що одночасно з поставкою товару представнику відповідача були передані рахунки-фактури на кожну партію поставленого товару, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця безпосередньо на кожній спірній накладній.

Таким чином, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури прийматися судом в якості вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки найменування продукції, вартість товару, вказані в рахунках-фактурах співпадають з товаром, який був поставлений за спірними накладними.

Отже, враховуючи, що рахунки-фактури були отримані відповідачем разом з товаром ще в 2011 році, то станом на день звернення позивача до суду (відповідно до поштового конверту позивач направив позов до суду 17.05.2012р.) семиденний строк виконання зобов'язання з оплати товару для відповідача наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи є також докази звернення позивача до відповідача з претензією № 03/01-2 від 20.03.2012р. сплатити суму боргу за спірними поставками, докази направлення якої 22.03.2012р. наявні в матеріалах справи.

Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 409302грн.68коп. не було виконане, протилежне не доведено відповідачем.

Однак суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. по справі №5006/38/41б/2012. порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІСЕЛЬ", м. Донецьк.

В силу п.1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, який вступив в дію 19.01.2013р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІСЕЛЬ", м. Донецьк порушена 22.11.2012р., тобто до набрання чинності зазначеним законом.

З огляду на зазначене, суд при розгляді справи керується нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції згідно із Законом України від 30 червня 1999 року N 784-XIV, з урахуванням внесених до нього змін.

Згідно ч. 1 ст. 5 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В газеті "Урядовий кур'єр" №242 (4886) від 29.12.2012р. опубліковано оголошення про порушення справи №5006/38/41б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІСЕЛЬ", м. Донецьк.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. за результатами попереднього судового засідання, після публікації даного оголошення до суду з письмовими заявами з вимогами до боржника у визначений ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Макролоджик", м. Київ не звернулося, протилежне не доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ухвали суду від 18.02.2014р. по справі №5006/38/41б/2012 затверджений реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІСЕЛЬ", м. Донецьк, разом з цим суд визнав, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, слід вважати погашеними.

Вказана ухвала суду по справі про банкрутство набрала законної сили.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Закон про банкрутство дає визначення терміну погашені вимоги кредиторів, а саме це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;

За приписами ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

В пункті 8.12 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5\1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначається, що даний строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, вимоги позивача вважаються погашеними, а зобов'язання відповідача припиненим відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Клопотання відповідача в частині припинення провадження у справі задоволенню не підлягає за відсутністю викладених у ст. 80 ГПК України підстав для цього. Суд відзначає, що перелік підстав припинення провадження у справі є вичерпним, тобто суд не має права припиняти провадження у справі з підстав, не зазначених у ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Посилання відповідача в обґрунтування клопотання про припинення провадження у справі на п.4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом до уваги не приймаються, оскільки дана норма підлягає застосуванню у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, у даному випадку докази звернення позивача із заявою до боржника у справі про банкрутство в матеріалах справи відсутні.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34, 36, 46, 75, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Макролоджик", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІСЕЛЬ", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 409302грн.68коп. - відмовити.

У судовому засіданні 10.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2014р.

Головуючий суддя Ю.В. Макарова

Суддя Ю.В. Сич

Суддя О.Ю. Філімонова