Рішення № 38248920, 26.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/395/14 Справа № 0418/7189/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Доповідач - Волошин М.П.Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Крикун А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В позовній заяві посилався на те, що 17.11.2009 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем «КРАЗ-256Б1» д/н НОМЕР_4, здійснюючи на жорстокому зчепленні буксировку технічно несправного автомобіля «КРАЗ-256Б» д/н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_5 на 106 км + 250 м автошляху Запоріжжя-Донецьк в с.Орли Покровського району Дніпропетровської області здійснив зупинку керованого ним автомобілю «КРАЗ-256Б1» та буксируваного автомобілю «КРАЗ-256Б», при цьому не контролювали технічний стан автомобілю «КРАЗ-256Б», який в темну пору доби не був чітко виділений на проїзній частині, оскільки через несправність задніх габаритних огнів на ньому не були включені світлові прилади - габаритні огні та аварійна світлова сигналізація. Внаслідок чого, 17.11.2009 року о 04-00 г. відбулось зіткнення передньої частиною тягача сідельного MAN F2000 д/н НОМЕР_2, який буксирував полупричеп-топливоцистерну «AUREPA» д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, з задньою частиною буксируваного автомобіля «КРАЗ-256Б». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, як власнику тягача сідельного MAN F2000 д/н НОМЕР_2, було завдано матеріальну шкоди на суму 945922 грн. 80 коп. Також зазначив, що внаслідок скоєння злочину, він переніс сильне моральне та психологічне потрясіння, що призвело до стресу, моральну шкоду позивач оцінює в сумі 12000 грн. З урахуванням викладеного, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2, як власника транспортного засобу «КРАЗ-256Б1» д/н НОМЕР_4, на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 945922 грн. 80 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 грн., а також судові витрати по справі.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 170 822 грн. 81 коп., судовий збір в сумі 3219 грн., а всього 174041 грн. 81 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Зобов'язано ОСОБА_3 після відшкодування визначеної шкоди ОСОБА_2, передати останньому пошкоджений транспортний засіб сідловий тягач MAN F2000, 1996 року випуску, колір білий, НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданого 12 листопада 2002 року МРЕВ1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, поклавши на ОСОБА_2 всі витрати, пов'язані з переоформленням права власності на вказаний транспортний засіб.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 листопада 2009 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем «КРАЗ-256Б1» д/н НОМЕР_4, здійснюючи на жорстокому зчепленні буксировку технічно несправного автомобіля «КРАЗ-256Б» д/н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_5 на 106 км + 250 м автошляху Запоріжжя-Донецьк в с.Орли Покровського району Дніпропетровської області здійснив зупинку керованого ним автомобілю «КРАЗ-256Б1» та буксируваного автомобілю «КРАЗ-256Б», при цьому не контролювали технічний стан автомобілю «КРАЗ-256Б», який в темну пору доби не був чітко виділений на проїзній частині, оскільки через несправність задніх габаритних огнів на ньому не були включені світлові прилади - габаритні огні та аварійна світлова сигналізація.

Внаслідок чого, 17 листопада 2009 року о 04-00 г. відбулось зіткнення передньої частиною тягача сідельного MAN F2000 д/н НОМЕР_2, який буксирував полупричеп-топливоцистерну «AUREPA» д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, з задньою частиною буксируваного автомобіля «КРАЗ-256Б». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям заподіяно механічні пошкодження.

Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2011 року кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України закрито, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п «є» ст. 1 Закону України «Про амністію».

В кримінальному переслідуванні водія ОСОБА_5 в зв'язку зі смертю останнього на підставі п.8 ст.6 КПК України постановою слідчого від 14 січня 2011 року відмовлено.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до ст. 21 Закону № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами у справі, зокрема, відповідачем, на момент дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність застрахована в установленому законом порядку не була.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил дорожнього руху України).

Судом першої інстанції встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди не відповідач - ОСОБА_2, а третя особа - ОСОБА_4, на законних підставах використовував транспортний засіб - автомобіль «КРАЗ-256Б1» д/н НОМЕР_4.

Тому, оскільки ОСОБА_4 на законних підставах використовував транспортний засіб - автомобіль «КРАЗ-256Б1» д/н НОМЕР_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди, предметом розгляду справи є відшкодування шкоди, завданої в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням вимог ст.1187 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Зважаючи на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до належного відповідача.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, з наступною відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: