Ухвала суду № 38248487, 03.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-52/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.Провадження № 22-ц/780/6430/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 26 03.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Власенко О.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" про визнання договору поруки припиненим, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" про визнання припиненим договору поруки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 112795050000.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 262 430 дол. США 00 центів, а особа зобов'язується повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27.12.2028 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,4 % річних.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів. Днем сплати ануїтетних вважається 27 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж.

Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 2 935 дол. США 00 центів.

Пунктом 8.1. кредитного договору у випадку порушення зобов'язання боржником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено кредитним договором на суму прострочених процентів Позивач має право, починаючи з 32 календарного дня з дати виникнення прострочених процентів нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Позивач зазначав, що сума заборгованості боржника становить: кредитна заборгованість 2 046 879,14 грн., заборгованість по процентам - 336 535,21 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 38 590,57 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 3 978, 83 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання боржника за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 170909 від 27.12.2007 року. Також з метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 170659 від 27.12.2007 року.

Відповідно до умов договору поруки поручителі зобов'язались відповідати перед Банком за виконання боржником його зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитним коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідальність боржника та поручителів є солідарною.

Позивач просив, суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором 2 425 983 грн. 75 коп. та судовий збір.

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки неукладеним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що спірний договір поруки № 170909 від 27.12.2007 року не має жодних ознак індивідуалізації позивача за зустрічним позовом, крім його імені та ідентифікаційного номеру платника податків. Вказаний в даному договорі ідентифікаційний код не відповідає імені ОСОБА_3

Позивач зазначав, що вказаний договір є неукладений з ознак недотримання вимог ст. 638 ЦК України, порушення вимоги щодо належності сторін договору, у зв'язку з відсутністю ознак ідентифікації сторони, а також порушення належної форми, необхідної для даного договору щодо зазначення необхідних реквізитів.

Позивач ОСОБА_3 просив, визнати договір поруки №170909 від 27 грудня 2007 року неукладеним.

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.02.2008 року кредитором було внесено зміну до істотних умов кредитного договору, зокрема було змінено системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу. Що в свою чергу означає, що у випадку порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема належного виконання умов кредитного договору, а саме у випадку прострочення платежу за кредитним договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшення вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

ОСОБА_4 зазначав, що зміни до кредитного договору були внесені шляхом повідомлення в якому вказувалось, що продовження Позичальником користування кредитом за кредитним договором вважається вираженням Позичальником згоди стосовно умов викладених в даному повідомленні щодо порядку нарахування процентів на прострочену суму основного боргу.

ОСОБА_4 зазначав, що ніяким чином не було повідомлено про внесення таких змін, про яких він дізнався від позичальника.

ОСОБА_4 вказував, що 22.02.2008 року ПАТ «УкрСиббанк» були внесені істотні зміни до кредитного договору, яким значно збільшився обсяг його відповідальності.

Позивач ОСОБА_4 просив, визнати договір поруки №170659 від 27.12.2007р. украдений між ним та ПАТ „УкрСиббанк" припиненим.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2012 року у якості правонаступника АТ «УкрСиббанк» було залучено ТОВ «Кей-Колект» у зв'язку із укладенням 12.12.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу № 1 за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_2 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11279505000 від 27.02.2007 року та у ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі договорів поруки № 170909 від 27.12.2007 року.

В судовому засіданні 19.02.13 р. за заявою ОСОБА_3 його зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки неукладеним було залишено без розгляду.

Однак, ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.02.2008 року кредитором було внесено зміну до істотних умов кредитного договору, зокрема було змінено системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу. Що в свою чергу означає, що у випадку порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема належного виконання умов кредитного договору, а саме у випадку прострочення платежу за кредитним договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшення вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

Позивач ОСОБА_3 зазначав, що зміни до кредитного договору були внесені шляхом повідомлення в якому вказувалось, що продовження позичальником користування кредитом за кредитним договором вважається вираженням позичальником згоди стосовно умов викладених в даному повідомленні щодо порядку нарахування процентів на прострочену суму основного боргу.

Позивач ОСОБА_3 зазначав, що його ніяким чином не було повідомлено про внесення таких змін, про яких він дізнався від позичальника.

Позивач зазначав, що „УкрСиббанк" 22.02.2008 року були внесені істотні зміни до кредитного договору, яким значно збільшився обсяг відповідальності позивача.

Позивач ОСОБА_3 просив, визнати припиненим договір поруки № 170909 від 27.12.2007 року, який укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року позовні вимоги ТОВ „Кей Колект" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 112795050000 від 27.12.2007 року в розмірі 2 425 983 грн. 75 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на ІТЗ -120 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення його зустрічних позовних вимог та визнати договір поруки №170909 від 27 грудня 2007 року укладений між ним та ПАТ „УкрСиббанк"припиненим.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення його зустрічних позовних вимог.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилалась на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 27.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 112795050000.

Відповідно до умов кредитного договору, ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 262 430 дол. США 00 центів, а особа зобов'язується повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27.12.2028 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,4 % річних.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів. Днем сплати ануїтетних вважається 27 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний сплатити ануїтет ний платіж.

Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 2 935 дол. США 00 центів.

Пунктом 8.1. кредитного договору у випадку порушення зобов'язання боржником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено кредитним договором на суму прострочених процентів Позивач має право, починаючи з 32 календарного дня з дати виникнення прострочених процентів нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Сума заборгованості боржника перед ПАТ «УкрСиббанк» становить: кредитна заборгованість 2 046879,14 грн., заборгованість по процентам - 336 535,21 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 38 590,57 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 3 978, 83 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

З метою забезпечення виконання зобов'язання боржника за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 170909 від 27.12.2007 року.

В подальшому, з метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 170659 від 27.12.2007 року.

Відповідно до умов договору поруки поручителі зобов'язались відповідати перед Банком за виконання боржником його зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитним коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідальність боржника та поручителів є солідарною.

Згідно із до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ „Кей Колект", оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам Цивільного кодексу України та умовам кредитного договору належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Як видно з вищезазначеного, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення процентної ставки навіть за згодою банку й боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19.12.2011 року №6-67цс11, винесеній в порядку глави 3 розділу V ЦПК України).

22.02.2008 року банк запровадив нову систему нарахування процентів, відповідно до якої, у випадку прострочення платежу за кредитним договором ПАТ "УкрСиббанк" з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховує на прострочену суму основного боргу підвищені проценти у розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення прострочення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст.16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Суд першої інстанції, вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки, відповідно до ст. 16 ЦК України способу захисту як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено. Не передбачає такого способу й укладені між сторонами договори поруки.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ „Кей Колект" та відмові в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: