Постанова № 38247972, 15.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ 810/1209/14

17:55

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача – не з’явились,

від відповідача – не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ»

про тимчасову заборону (зупинення) діяльності

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» про тимчасову заборону (зупинення) діяльності (з урахуванням уточнення позовних вимог від 15.04.2014):

- щодо експлуатації стаціонарних джерел викидів повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ», що знаходиться за адресами: вул. Дорожна, 10, с. Українка, Криничанський район, Дніпропетровська область і вул. Дніпропетровська, 108, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область до усунення виявлених порушень;

- щодо утворення і розміщення відходів без ліміту утворення та розміщення відходів Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ», що знаходиться за адресами: вул. Дорожна, 10, с. Українка, Криничанський район, Дніпропетровська область і вул. Дніпропетровська, 108, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область до усунення виявлених порушень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході планової перевірки ТОВ «БЕЛ ОІЛ», встановлено, що інвентаризація стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проведена. Відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, відсутні ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013-2014. Дозвіл на розміщення відходів на 2013-2014 не отримано що є порушенням ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 7, 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Як стверджує позивач, у зв’язку з тим, що виявлені факти є порушенням природоохоронного законодавства, діяльність щодо експлуатації джерел утворення викидів забруднюючих речовин ТОВ «БЕЛ ОІЛ», що знаходиться за адресами: вул. Дорожна, 10, с. Українка, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл., вул. Дніпропетровська, 108, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.; юридична адреса: вул. Київська, 25, м. Обухів, Київська обл., 08700, забороняється законом і підлягає безумовній тимчасовій забороні (зупиненню).

Відповідач подав до суду письмові заперечення від 24.03.2014 вих. № 208/24 на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідачем в даний час вживаються всі необхідні заходи щодо усунення виявлених порушень. Крім того, відповідач вказує, що оскільки об’єкт АЗС не є промисловим виробництвом або якимось крупно масштабним заводом, а отже здійснення викидів забруднюючих речовин відбувається не самим об’єктом АЗС в цілому, а лише дихальними клапанами, які спрацьовують під час зміни температурного режиму, відповідно до якого змінюється температура пального в підземних резервуарах. Відтак, дані прилади при накопиченні надлишкового тиску, який утворюється при випаровуваннях в резервуарах, здійснюють автоматичний викид надлишкових випаровувань до нормального рівня.

Відносно позовних вимог про тимчасову заборону (зупинення) діяльності відповідача, пов’язаної з утворенням та розміщенням відходів, відповідач зазначив, що підприємством укладено відповідні договори на вивезення побутових відходів, а також подальшу утилізацію.

В ході судового розгляду представник відповідача підтримав доводи заперечень на позов, зазначив, що підприємством вживаються заходи на усунення тих порушень, які виявлені в ході перевірки.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 11.04.2014 про розгляд справи без участі представників позивача.

Крім того, позивач надав суду додаткові пояснення від 11.04.2014 з урахуванням заперечень на позов, в яких зазначив, що викладені у запереченнях обставини не свідчать про те, що підприємство не повинно мати документи дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря та відходів.

В судовому засіданні 15.04.2014 була оголошена перерва, про що представник відповідача був повідомлений під розписку. В судове засідання після оголошеної судом перерви представник відповідача не з’явився.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до направлення на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» від 10.01.2014 № 4-60-9-3, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами і небезпечними хімічними речовинами на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за адресами: вул. Дорожна, 10, с. Українка, Криничанськй район, Дніпропетровська область, вул. Дніпропетровська, 108, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область.

Як встановлено судом та вбачається із заперечень на позов і доданих до заперечень документів, за даними адресами знаходяться автозаправні станції (далі –АЗС).

В Акті перевірки зазначено, що згідно Статуту ТОВ «БЕЛ ОІЛ» предметом діяльності підприємства є оптова, роздрібна, комісійна торгівля нафтою та нафтопродуктами; оптова торгівля газом. Згідно з довідкою АА № 631229 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД ТОВ «БЕЛ ОІЛ» є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; обслуговування напоями.

Згідно з Актом перевірки, під час перевірки ТОВ «БЕЛ ОІЛ» встановлено, що звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві не проведений, відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог статті 10, статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Крім того, в ході перевірки встановлено, що інвентаризація джерел утворення відходів на підприємстві не проведена. Ліміти на утворення і розміщення відходів виробництва і дозвіл на розміщення відходів на 2013 - 2014 підприємством не отримано. Первинний облік утворення і руху відходів на підприємстві по формі № 1- ВТ згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 342 від 07.07.2008 не здійснюється, у зв'язку з чим, проаналізувати утворення і рух відходів на підприємстві неможливо. Податкова декларація екологічного податку в частині утворення і розміщення відходів не заповнюється.

Таким чином, ТОВ «БЕЛ ОІЛ» порушуються вимоги ст. ст. 17, 26, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. ст. 3, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

З результатами перевірки складено Акт перевірки, який підписаний уповноваженою особою відповідача без зауважень або заперечень та державними інспекторами, які проводили перевірку.

На підставі Акта перевірки позивачем складено припис про усунення виявлених порушень від 04.02.2014 № 4-954-9-3, який вручений уповноваженій особі відповідача та в судовому порядку не оскаржений.

Відповідно до вказаного припису відповідачу приписано: надати до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області документи, які не було надано під час перевірки – термін виконання до 17.02.2014; розробити звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря – термін виконання до 01.05.2014; діяльність підприємства, пов’язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря – постійно; забезпечити взяття на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря – термін виконання до 01.03.2014; забезпечення на підприємстві складання статзвітності за формами по формі 2-ТП-повітря, 2-ТП водгосп, 1-ВТ відходи – постійно; розробити балансові норми водоспоживання і водовідведення на одницю продукції – термін виконання до 01.05.2014; провести інвентаризацію джерел утворення відходів на підприємстві – термін виконання до 01.05.2014; діяльність пов’язану з утворенням та розміщенням відходів виробництва, здійснювати за наявності ліміту – постійно; отримати дозвіл на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними відходами – термін виконання до 01.05.2014; здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів – постійно; здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання відходів – постійно; розробити план організації у сфері поводження з відходами - термін виконання до 01.05.2014; організувати ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться зберігаються, оброблюються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються на об’єкті за встановленою формою 1-ВТ по підрозділам підприємства – постійно.

Частиною 5 статті 4 Закону України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” встановлено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Зі змісту статті 20-2 Закону України від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

З урахуванням того, що виявлені обставини свідчать про порушення відповідачем природоохоронного законодавства, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 5 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» встановлює, що у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Відповідно до статті 10 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Згідно з частиною п’ятою статті 11 закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, виходячи з аналізу чинного законодавства, експлуатація відповідачем АЗС можлива лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як вже зазначалось вище, відповідно до абзацу 5 статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", обов'язком підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря є здійснення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Порядок ведення державного обліку в галузі охорони здоров'я, визначений «Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001р. № 1655.

Відповідно до пункту 1 Порядку, він визначає єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів (далі - об'єкти, які справляють шкідливий вплив).

Державний облік включає: взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив; ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах.

Взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держкомстатом.

Для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів. (п.п.3, 4, Порядку).

Таким чином, суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства, підприємство повинно проводити інвентаризацію видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, шляхом складання та подання звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві до органів статистики, згідно форм затверджених наказом Державного комітету статистики України № 233 від 21.06.2010 «Про затвердження форм державних статистичних спостережень із лісового господарства й охорони навколишнього природнього середовища».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до статті 7 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; с) мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Нормативи у сфері поводження з відходами, розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до «Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», затвердженого Постановою Кабінетів міністрів України від 03.08.1998 № 1218, визначено: ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий Мінприроди, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями (п.2); ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику (п. 3); ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику (п.4); ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів (п.5).

Відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів (п.20).

Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснює Держекоінспекція та її територіальні органи (п.21).

З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються (пункт «а» статті 32 Закону України «Про відходи»).

Таким чином, як Законом України «Про відходи», так і Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» чітко встановлено обов’язок отримання суб’єктом господарювання ліміту на утворення та розміщення відходів.

Суд при розгляді даної справи також враховує положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», відповідно до якої АЗС є об’єктами, що становлять підвищену екологічну небезпеку (п. 21), отже, наявність відповідного дозволу та виконання наведених вище вимог є обов’язковим.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду, і дану обставину не спростував представник відповідача, у відповідача відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та ліміти на утворення та розміщення відходів, що, у свою чергу, підтверджує порушення відповідачем вимог чинного законодавства, як на час проведення перевірки, так і на час судового розгляду.

Надані відповідачем заперечення та додані до заперечення документи, також не спростовують доводів позовної заяви та не містять необхідних доказів, які б це підтверджували.

Доводи наведені позивачем в Акті перевірки та висновки викладені в ньому щодо порушень вимог природоохоронного законодавства відповідачем в ході судового розгляду не спростовані.

Твердження представника відповідача відносно того, що по деяким з пунктів припису від 04.02.2014, який прийнято відносно підприємства, не сплинув термін виконання, не приймаються судом до уваги, оскільки у приписі зазначено, що діяльність підприємства, пов’язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря постійно. Так само як і діяльність пов’язану з утворенням та розміщенням відходів виробництва, здійснювати за наявності ліміту постійно. Крім того, суд звертає увагу, що припис – це обов’язкова до виконання письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання, яка по суті не припиняє саме порушення, що триває.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з частини 5 статті 4 вказаного Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до статті 12 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 № 2751-XII (надалі – Порядок від 29.10.1992 № 2751) визначає правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Виходячи з положень пункту 2 Порядку від 29.10.1992 № 2751 діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути, зокрема: обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання; тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання; припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання. При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 Порядку від 29.10.1992 № 2751 діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема, використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, відповідачем в ході судового розгляду не спростовано доводів позивача, які викладені у позовній заяві.

Отже, враховуючи те, що діяльність ТОВ «БЕЛ ОІЛ», як на час проведення перевірки, так і на час судового розгляду здійснюється без дозвільних документів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки позивач був звільнений судом від сплати судового збору та не поніс витрат пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність щодо експлуатації стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 37361279; юридична адреса: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 25) на автозаправних станціях за адресами: вул. Дорожна, 10, с. Українка, Криничанський район, Дніпропетровська область; вул. Дніпропетровська, 108, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область до усунення виявлених порушень.

3. Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність щодо утворення та розміщення відходів без ліміту на утворення і розміщення відходів Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 37361279; юридична адреса: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 25) на автозаправних станціях за адресами: вул. Дорожна, 10, с. Українка, Криничанський район, Дніпропетровська область; вул. Дніпропетровська, 108, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область до усунення виявлених порушень.

4. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.