Постанова № 38246966, 10.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. справа№ 911/4309/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Крищенко Л.В.

відповідача - Мочинський А.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новагрос»

на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2014 р.

у справі № 911/4309/13 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова»

до Приватного підприємства «Новагрос»

про стягнення 1475000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (далі - позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства «Новагрос» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 475 000,00 грн. за непоставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2014 р. позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Новагрос» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» 1 475 000,00 грн. цієї заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2014 р. у справі № 911/4309/13, Приватне підприємство «Новагрос» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що саме позивачем було порушено умови усної домовленості між сторонами про поставку насіння кукурудзи та соняшника, оскільки останній не вжив жодних дій для того, щоб отримати вказану продукцію, в той час як відповідач був готовий в будь-який час відвантажити оплачене СТОВ «Дружба-Нова» насіння соняшника та кукурудзи, що підтверджується Листом-вимогою від 09.12.2013 р., направленим на адресу позивача.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 р. було прийнято апеляційну скаргу до провадження, а розгляд справи № 911/4309/13 призначено на 11.03.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, а розгляд справи № 911/4309/13 призначено на 01.04.2014 р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р., у зв'язку з виходом головуючого судді Буравльова С.І. з відпустки, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладено на 10.04.2014 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.02.2013 р. Приватним підприємством «Новагрос» (далі - відповідач, постачальник) було виставлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (далі - позивач, одержувач) рахунок-фактуру № СФ-0000003 на оплату насіння кукурудзи Ріст в кількості 85 тон вартістю 1 275 000,00 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000004 на оплату насіння соняшника в кількості 10 тон вартістю 200 000,00 грн.

18.02.2013 р. позивач оплатив грошові кошти за насіння кукурудзи Ріст та насіння соняшника на загальну суму 1 475 000,00 грн., зокрема: платіжним дорученням від 18.02.2013р. № 5162 сплатив 1 275 000,00 грн. та платіжним дорученням від 18.02.2013р. № 5163 сплатив 200 000,00 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, товар (насіння кукурудзи Ріст та насіння соняшника) відповідачем позивачу відвантажений не був.

За правовим змістом сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст правочину поставки між сторонами по справі зафіксований у вищевказаних рахунках та платіжних дорученнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення з відповідача на користь позивача 1 475 000,00 грн. передоплати, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач станом на момент звернення позивача до суду не повідомив останнього про готовність товару в порядку ст. 664 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати виконаним обов'язок відповідача як продавця, та наявні правові підстави для повернення суми оплати.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту вказаних норм випливає висновок про те, що у випадку якщо договором передбачені умови про попередню оплату товару і угодою не встановлено строку його поставки, тому строк передачі товару має визначатись відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Крім того, порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплаченого товару породжує на стороні покупця дві правомочності, передбачені ч. 2 ст. 693 ЦК України, одну із яких покупець може використати на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено усний договір поставки, за яким не був встановлений строк передачі (поставки) товару, а тому постачальник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

04.11.2013 р. позивач звернувся до ПП «Новагрос» з єдиним Листом-вимогою № 04/11-01 про поставку сільськогосподарської продукції, а саме: насіння кукурудзи Ріст 85 тон загальною вартістю 1 275 000,00 грн., а також насіння соняшнику 10 тон загальною вартістю 200 000,00 грн., всього на суму 1 475 000,00 грн.

Однак, докази того, що відповідач (постачальник) вказану вимогу отримав, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, як вбачається з опису вкладення, Лист-вимогу позивач направив на адресу, де відповідач не знаходиться, що не дало можливості відповідачу ознайомитись з вимогою.

При цьому, вже 11.11.2013 р. СТОВ «Дружба-Нова» звернулося з позовом до ПП «Новагрос» про повернення суми передоплати, не чекаючи спливу семиденного строку для поставки товару з боку відповідача.

Оскільки вимогу позивача поставити товар не було вручено відповідачу, фактично дана вимога не є пред'явленою, строк передачі (поставки) товару не настав, позивач не скористався правом отримати товар, а тому останній не має права на даному етапі вимагати повернення суми передоплати за товар в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Крім того, відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про отримання оплаченого товару, зокрема, насіння соняшника в кількості 20 тон на суму 200 000,00 грн. і насіння кукурудзи Ріст в кількості 85 тон на суму 1 275 000,00 грн., що підтверджується Листом-вимогою від 09.12.2013 р., та Листом-вимогою від 14.01.2014 р.

Позивач вказаних вимог відповідача не виконав, оплаченого товару не отримав, а також відповіді на вказані Листи-вимоги не надав.

Також, колегія звертає увагу на те, що за весь час після здійснення оплати СТОВ «Дружба-Нова» жодного разу не зверталося до ПП «Новагрос» з проханням поставити насіння соняшника та кукурудзи.

Докази того, що позивач намагався отримати оплачений ним товар на підприємстві відповідача, а також того, що відповідачем здійснювалися перешкоди цьому, в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач станом на момент звернення позивача до суду не повідомив останнього про готовність товару в порядку ст. 664 ЦК України, оскільки відповідно до витягу складського журналу, наданого відповідачем до матеріалів справи, з моменту виставлення рахунків на оплату та до теперішнього часу у ПП «Новагрос» є в наявності насіння кукурудзи Ріст та насіння соняшника в необхідній кількості для поставки його позивачу.

Також, колегія звертає увагу на те, що позивачем не було вжито жодних дій щодо виконання свого обов'язку як покупця на підтвердження того, що СТОВ «Дружба-Нова» дійсно має намір отримати оплачений товар від ПП «Новагрос» за виставленою вимогою.

Таким чином, враховуючи те, що письмового договору поставки у формі єдиного документа між сторонами укладено не було та основних умов поставки, зокрема місця відвантаження або поставки, порядку приймання-передачі сторонами не визначено, а строк виконання зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України ще не настав, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ПП «Новагрос» передоплати у сумі 1 475 000,00 грн. в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Новагрос» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 15.01.2014 р. у справі № 911/4309/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новагрос» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 15.01.2014 р. у справі № 911/4309/13 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволені позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (17612, Чернігівська обл., Варвинський район, с. Озеряни, вул. 19 Березня,7, ідентифікаційний код 31333767) на користь Приватного підприємства «Новагрос» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Залізнична,10, ідентифікаційний код 32452832) 14 750,00 (чотирнадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 911/4309/13 повернути до господарського суду Київської області.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран