Ухвала суду № 38245567, 02.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/300/14 Головуючий 1 інстанції: Аркатова К.В.

Справа суду 1-ї інстанції № 638/8785/13-К

Категорія: ч. 1,3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Соколенка В.Г., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220480000821 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, громадянина України, який працював на посаді директора ТОВ «Міжнародний консалтинг на рекрутінг», зареєстрованого в АДРЕСА_2, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень і призначено покарання: за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років.

В силу ст. 70 КК України, ОСОБА_4 остаточне призначено покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено в частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріального збитку 204685,45 грн. та 20000 грн. в рахунок моральної шкоди. Щодо стягнення інших витрат роз'яснено ОСОБА_1 її право на звернення в порядку цивільного судочинства.

Згідно вироку, ОСОБА_5, працюючи на посаді директора ТОВ «Міжнародний консалтинг та рекрутинг», маючи намір спрямований на незаконне отримання грошей, шляхом обману та зловживання довірою, діючи умисно, з корисних спонукань, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_1 не компетентна в питаннях оплати за навчання її сина в школі Hofmann (Барселона, Іспанія), з метою реалізації свого злочинного умислу, демонструє свою професійну діяльність, знаходячись в приміщенні офісу № 427, розташованого в будинку 42 по вулиці Тобольській в місті Харкові, 7 лютого 2011 року, уклав з ОСОБА_1 договір-доручення, гідно якого як фізична особа зобов'язався перевести гроші в сумі 209451 грн. на розрахунковий рахунок школи Hofmann (Барселона, Іспанія), де буде навчатися її син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_1. не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_5 в приміщенні офісу передала останньому вказану грошову суму, яку ОСОБА_5 зобов'язаний був у повному обсязі внести за навчання її сина у вищевказаній школі.

ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, достовірно знаючи, що взяті на себе договірні зобов'язання не виконає, приспавши пильність потерпілої і зловживаючи її довірою, заплатив гроші в розмірі 440 євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 1083,08 грн. за 100 євро, а всього 4765,55 грн., а решту грошей в сумі 204685,45 грн. привласнив, розпорядившись ними на свій розсуд.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_5 в середині лютого 2011 року, маючи намір спрямований на незаконне отримання грошей, шляхом обману та зловживання довірою, діючі навмисно, з корисних спонукань, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_1 не компетентна в питаннях оплати за навчання її сина в школі Hofmann (Барселона, Іспанія), маючи на руках електронний документ, що підтверджує внесення ним грошової суми в розмірі 440 євро від 10 лютого 2011 року, на розрахунковий рахунок вищевказаної школи, шляхом монтажу, з використанням комп'ютерної техніки, яка знаходилася в приміщенні його офісу 427, розташованого в будинку №42 по вул. Тобольській в місті Харкові, виготовив схожий документ, змінивши в ньому суму 440 євро на 18672 євро.

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів № 8749/8750 від 31.08.2012 в представленому для дослідження документі «HOFMANN VALERIY AFANASYEV Recido ... MATRICULA ...» від 10.02.2011, із зазначенням у ньому сумою оплати 18,672 Є, зміни шляхом підчистки, травлення, дописки знаків або домальовування штрихів не відбувались. Документ «HOFMANN VALERIY AFANASYEV Recido ... MATRICULA ...» від 10.02.2011 року, із зазначенням у ньому сумою оплати 18,672 Є, виготовлений шляхом монтажу з використанням комп'ютерної техніки. Для виготовлення документа «HOFMANN VALERIY AFANASYEV Recido ... MATRICULA ...» від 10.02.2011 року, із зазначенням у ньому сумою оплати 18,672 Є, шляхом монтажу використовувався оригінал документа «HOFMANN VALERIY AFANASYEV Recido ... MATRICULA ...» від 10.02.2011 року, із зазначенням у ньому сумою оплати 440 Є.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, (в редакції Кримінального кодексу України до внесення змін до статті 358 від 15.06.2011 року), тобто, складання та видача особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, з метою використання, інших офіційних документів, які складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити.

Також ОСОБА_5, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне утримання грошей, шляхом обману та зловживання довірою, діючі умисно, з корисних спонукань, вводячи в оману потерпілу ОСОБА_1, з метою підтвердження виконаних ним зобов'язань, в середині лютого 2011 року, передав останній виготовлений ним раніше, при вищевказаних обставинах, шляхом монтажу, з використанням комп'ютерної техніки, документ, в якому змінив суму 440 євро на 18,672 євро, що дозволило йому надалі розпорядитися грошима потерпілої на свій розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 358 (Кримінального кодексу України (в редакції Кримінального кодексу України до внесення змін до статті 358 від 15.06.2011 року), тобто, використання завідомо підробленого документа.

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок районного суду змінити та зазначити у резолютивній частині вироку про покладення судових витрат на обвинуваченого, які були пов'язані із проведенням судових експертиз. В своїх апеляційних доводах він зазначає, що під час досудового розслідування було проведено низку судових експертиз, а процесуальні витрати з приводу залучення експертів для проведення цих експертиз повинні бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави;

- обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження відносно нього у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення. Своє апеляційне прохання обвинувачений обґрунтовує тим, що інкриміновані кримінальні правопорушення він не вчиняв, а висновки суду, що викладенні в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам. Також в апеляційній скарзі він зазначає, що уклав із ОСОБА_1 договір-доручення, належним чином виконував усі покладенні на нього обов'язки та сплатив за навчання її сина кошти до вересня 2012 року. Крім того, ОСОБА_4 зазначає, що у нього не вилучали ніяких підроблених документів та він ніколи не мав ніякого програмного забезпечення для їх виготовлення;

- захисник ОСОБА_3, з урахуванням уточненого апеляційного прохання, просить вирок районного суду скасувати і закрити кримінальне провадження відносно його підзахисного у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. В обґрунтування своєї скарги він посилається на те, що при проведенні досудового розслідування, так і при розгляді справи в суді та на момент ухвалення вироку, не була доведена вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, тобто у вироку не вірно кваліфіковано дії та не було встановлено спосіб вчинення шахрайства а також суд не взяв до уваги докази, які істотно могли вплинути на його висновки. Крім того, захисник зазначає те, що в судовому засіданні були відхиленні клопотання сторони захисту для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, тобто суд не взяв до уваги дані, що містяться що містяться у довідці «Про Кредит Банку» . Також захисник посилається на те, що під час судового розгляду суд не дав ОСОБА_5 останнє слово, чим порушив право його підзахисного на захист, а оскаржуваний вирок містить істотні суперечності, що відповідно до ст.ст. 409, 411 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та просили закрити кримінальне провадження, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг сторони захисту та просив задовольнити лише його апеляційну скаргу, а також думку потерпілої та її представника щодо правильності призначеного обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням необхідності його ізоляції від суспільства, тобто з реальним відбуттям покарання, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Апеляційні доводи захисника стосовно того, що у вироку не вірно кваліфіковано та не було встановлено спосіб вчинення шахрайства - є необґрунтованими. Як вбачається з мотивувальної частині вироку, у ньому чітко вказано про те, що під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_4, маючи намір спрямований на незаконне отримання грошей, шляхом обману та зловживання довірою, діючи умисно, з корисних спонукань, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_1 не компетентна в питаннях оплати за навчання її сина в школі Hofmann (Барселона, Іспанія), з метою реалізації свого злочинного умислу, демонструючи свою професійну діяльність, знаходячись в приміщенні офісу № 427, розташованого в будинку 42 по вулиці Тобольській в місті Харкові, 7 лютого 2011 року уклав з ОСОБА_1 договір-доручення, згідно якого, як фізична особа, зобов'язався перевести гроші в сумі 209451 грн. на розрахунковий рахунок школи Hofmann (Барселона, Іспанія), де буде навчатися її син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4. В обґрунтування встановлених обставин суд навів у вироку низку доказів( том 6 арк. 191-196), які отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд дійшов об'єктивних висновків про наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, тобто стосовно вчинення ОСОБА_4 шахрайських діянь.

Аналізуючи зміст ст. 190 КК України, в тому числі диспозиції ч. 3 цієї статті, колегія суддів дійшла висновку, що твердження захисника та обвинуваченого про те, що диспозиція ч. 3 ст. 190 КК України не дозволяє одночасну кваліфікацію дій обвинуваченого щодо вчинення шахрайства шляхом обману та зловживання довірою - є безпідставними.

Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами захисника про те, що обвинуваченому під час судового розгляду в суді першої інстанції не надано останнє слово, бо таке твердження апелянтів, спростовується даними, що містяться на носії інформації, тобто на диску (т. 6 а.п. 198), та в журналі судового засідання, оскільки судовий розгляд, з дотриманням вимог ст. 103, 107, 108 КПК України, фіксувався технічними засобами, в тому числі на ньому зафіксовані судові дебати та останнє слово обвинуваченого у тій послідовності, як це відбувалося у судовому засіданні.

Посилання у апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого щодо часткової сплати ОСОБА_4 з 28 вересня 2011 року по 17 січня 2012 року вартості навчання ОСОБА_7 у школі, як на підставу невинуватості у вчиненні шахрайства - є необґрунтованим. Як об'єктивно, тобто шляхом безпосереднього дослідження доказів, встановлено судом першої інстанції та зазначено у вироку - потерпіла ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 гроші в сумі 20951 грн., які він був зобов'язаний, в тому числі з урахуванням умов угоди від 07 лютого 2011 року, в повному обсязі внести за навчання її сина на розрахунковий рахунок школи Hofmann. При цьому належить врахувати те, що ОСОБА_4, згідно домовленості з потерпілою, отримав на перед всю суму для сплати дворічного курсу навчання ОСОБА_7 і ця оплата повинна була бути виконана терміново, тобто до вересня 2011 року -, а саме до початку навчання, з тим щоб отримати 10 % знижку. Але ці дії згідно умов домовленості ОСОБА_4 не виконав. Зазначені обставини при апеляційному розгляді кримінального провадження підтвердила потерпіла та не оспорював ОСОБА_4, який зокрема пояснив про те, що дійсно отримав гроші в сумі 209451 грн. від потерпілої, однак частину суми - 440 євро, - сплачені ним попередньо як «мартікула», а інші суми перерахував до школи Hofmann лише у термін з 28 вересня 2011 року до 17 січня 2012 року, тобто в сумі 7840 євро згідно даних, що містяться у довідці «Про Кредит Банку», а взагалі решту отриманих грошей не повернув ОСОБА_1 по теперішній час, оскільки вважає потерпілу винною у здійсненні стосовно нього кримінального провадження. Разом з цим належить врахувати, що потерпіла при апеляційному розгляді вказувала на те, що самостійно надала кошти сину для повної оплати курсу навчання в школі Hofmann, посилаючись на лист цього навчального закладу, отриманий нею у грудні 2013 року, який разом з відповідним перекладом та поштовим конвертом досліджувався в суді апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 та її представника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними та об'єктивними висновки суду про те, що ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, достовірно знаючи, що взяті на себе договірні зобов'язання не виконає, приспавши пильність потерпілої і зловживаючи її довірою, заплатив гроші в розмірі 440 євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 1083,08 грн. за 100 євро, а всього 4765,55 грн., а решту грошей в сумі 204685,45 грн. привласнив, розпорядившись ними на свій розсуд.

Такі висновки суду ґрунтуються на низці доказів, зазначених у мотивувальній частині вироку, тобто фактичних даних, які походять з різних джерел та логічно узгоджуються одне з одним, а тому апеляційні доводи сторони захисту щодо суперечності доказів і непричетності ОСОБА_4 до шахрайства - мають суб'єктивний характер, є безпідставними та не спростовують висновки суду про винуватість обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах.

Колегія суддів не погоджується з доводами захисника про порушення права на захист ОСОБА_4, оскільки матеріали кримінального провадження містять данні про наявність і процесуальний допуск захисників обвинуваченого на всіх стадіях процесу: допуск адвоката ОСОБА_10 в якості захисника підозрюваного ОСОБА_4 постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петренко О.О. від 21 травня 2012 року (т. 2 а.п. 21-22); залучення адвоката ОСОБА_3 в якості захисника підозрюваного ОСОБА_4 постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петренко О.О. від 22 лютого 2013 року (т.3 а.п. 194), - а ступінь ефективності надання правової допомоги вказаними захисниками визначався особистим вибором обвинуваченого, який добровільно та на свій розсуд укладав з ними відповідні угоди.

Крім того, твердження у апеляційній скарзі захисника про те, що призначене ОСОБА_4 судом першої інстанції основне покарання за ч. 3ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені покарання, суд у повній мірі врахував вимоги кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67 КК України, а саме додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також врахував дані про особу обвинуваченого та відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання. При цьому належить врахувати, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, тобто судове рішення повинно виконувати функцію загальної та особистої превенції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, його негативних наслідків що настали для потерпілої після вчинення злочинних шахрайських дій, думки потерпілої ОСОБА_1 яка вважає, що покарання обвинувачений має відбувати реально з урахуванням його ставлення до вчинених протиправних діянь та небажанням усувати їх негативні наслідки, в сукупності з даними про особу винного, підстав для застосування норм ст.75 КК України або пом'якшення призначеного покарання не вбачається. Покарання за ч. 3ст. 190 КК України у виді позбавлення волі призначено ОСОБА_4 в межах санкції ч. 3ст. 190 КК України, тобто не є максимальним. Такий вид і міра покарання, на думку колегії суддів, буде достатньою для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів. За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про невиправдану суворість призначеного покарання є безпідставними.

Разом з цим, з даних кримінального провадження вбачається, що на час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку збігли строки давності, передбачені ст. 49 КК України, щодо кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України, який згідно даних обвинувального акту обвинувачується, а також його визнано винним, згідно оскаржуваного вироку суду, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та 3 ст. 358 в редакції КК України до внесення змін в цю статтю 15.06.2011 року. Станом до внесення змін в цю статтю КК України від 15.06.2011 року частина перша ст. 358 КК України передбачала : підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвічується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років; а частина треття ст. 358 КК України передбачала, використання завідомо підробленого документа -, що карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Згідно ст. 12 КК України, злочини, передбачені ч. 1 та 3 ст. 358 КК України (в редакції до внесення змін від 15.06.2011 року), класифікуються як злочини невеликої тяжкості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

З огляду на викладене, дотримуючись норм ст.ст. 285, 286, 288 КПК України, ОСОБА_4, який не ухилявся від слідства й суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, належить звільнити від покарання, призначеного за ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції до внесення змін від 15.06.2011 року), адже з дня (лютий 2011 року) закінчення цих злочинів невеликої тяжкості минули строки давності (три роки). Тому вирок в цій частині підлягає зміні в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України. При цьому належить врахувати наявність незгоди обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження з цієї підстави, розуміючи що це є нереабілітуючі обставини.

Апеляційні доводи прокурора щодо необхідності зміни вироку в частині стягнення з обвинуваченого витрат за проведені експертизи, на думку колегії суддів, не позбавленні правових та фактичних підстав.

Згідно ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються в тому числі з витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З даних кримінального провадження вбачається, що з залученням експертів проводилися судові експертизи і їх вартість документально підтверджена, а саме: судова експертиза комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 5664 від 19.07.2012 у розмірі 982,00 гривень (т. 2 а.п. 47-50); комплексна судова експертиза № 7601/7604 від 11.10.2012 у розмірі 4904,00 гривень (т. 2 а.п. 55-65); комплексна судова експертиза № 7603/7606 від 29.10.2012 у розмірі 3678,00 гривень (т. 2 а.п. 72-81); комплексна судова експертиза № 7602/7605 від 09.11.2012 у розмірі 4291,00 гривень (т. 2 а.п. 86-95); судово-криміналістична експертиза № 198 від 21.07.2012 у розмірі 793,80 гривень (т. 2 а.п. 239-243); судово-технічна експертиза № 8749/8750 від 31.08.2012 у розмірі 1718,50 гривень (т. 3 а.п. 54-58); судово-технічна експертиза № 8743 від 20.11.2012 у розмірі 3065,00 гривень (т. 3 а.п. 64-69).

Оскільки колегія суддів погоджується з ухваленням обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 КК України, а процесуальні витрати з приводу залучення експертів для проведення вищезазначених експертиз документально підтвердженні, то апеляційне прохання прокурора щодо стягнення на користь держави цих витрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню на загальну суму 19432 грн. 20 коп. За таких обставин, з мотивувальної частини вироку належить виключити висновок суду щодо віднесення судових витрат за проведення експертиз за рахунок держави, оскільки він не мотивований та не ґрунтується на законі.

На підставі викладеного та керуючись статтями : 404, 405, 407 ч.1 п. 2, 408 ч.1 п. 3, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_4 - змінити.

Звільнити ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України від покарання призначеного за ч. 1 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк один рік та за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк два роки.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Стягнути процесуальні витрати з ОСОБА_4 в дохід держави за залучення експертів для проведення судових експертиз на загальну суму 19432 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 20 коп.

Виключити з мотивувальної частини вироку висновки суду щодо віднесення судових витрат за проведення експертиз за рахунок держави.

У решті вирок щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала може бути безпосередньо оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_4 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді

______ ____ _____

Шабельніков С.К. Соколенко В.Г. Снігерьова Р.І.