Рішення № 38243491, 14.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2014 Справа № 920/493/14Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/493/14

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ресурс», м. Суми,

до відповідача - Сумської районної ради Сумської області, м. Суми,

про стягнення 28749,30 грн.

за участю представників:

від позивача - Шелест М.В., довіреність б/н від 04.01.2014 року,

від відповідача - Тертишний М.І., довіреність б/н від 10.01.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 28749,30 грн., з них: 27543 грн. основний борг відповідно до договору підряду № 14-11/13 АР від 28.11.2013 року, укладеного між сторонами, 892,39 грн. пені, 203,74 грн. - 3 % річних, 110,17 грн. інфляційних; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги № 3/2014 від 13.03.2014 року.

Відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 20.12.2013 року платіжні документи на оплату вартості виконаних позивачем робіт з поточного ремонту покрівлі адміністративної будівлі відповідача на суму 27543,00 грн., ним своєчасно передані до Управління Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області, проте оплату органом казначейства здійснено 27.03.2014 році.

На підтвердження викладених відповідачем обставин, ним надано суду копію платіжного доручення № 117 від 27.03.2014 року та копію реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 174 від 20.12.2013 року, прийнятого 20.12.2013 року Управлінням Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області.

Позивач надав заяву б/н від 14.04.2014 року, в якій наполягає на стягненні з відповідача на свою користь 892,39 грн. пені, 203,74 грн. - 3 % річних, 110,17 грн. інфляційних, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду надані сторонами документи та долучає їх до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 року позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 14-11/13 АР, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу з поточного ремонту покрівлі адміністративної будівлі відповідача за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, 97, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити роботу.

Відповідно до пункту 3.1 даного договору, вартість робіт з поточного ремонту крівлі складає 27543 грн.

Також договором передбачено (п. 5.1), що замовник (відповідач) здійснює оплату виконаних робіт на користь підрядника (позивача) на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

20.12.2013 року між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 (форма КБ-2в) на загальну суму 27543 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2013 року (форма КБ-3).

02.04.2014 року відповідач перед позивачем виконав своє зобов'язання та перерахував на рахунок позивача, згідно платіжного доручення № 117 від 27.03.2014 року грошові кошти в розмірі 27543 грн., тобто вартість виконаних робіт за договором підряду № 14-11/13 АР від 28.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не оплатив своєчасно вартість виконаних позивачем підрядних робіт в передбаченому договором порядку, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 892,39 грн. пені, 203,74 грн. - 3 % річних, 110,17 грн. інфляційних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ним своєчасно передано платіжні документи на оплату вартості виконаних позивачем підрядних робіт до Управління Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області, і по незалежним від відповідача обставинам оплату за укладеним між сторонами договором підряду казначейською службою здійснено лише 02.04.2014 року.

Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною першою статті 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку сторонами погоджено при укладенні договору підряду № 14-11/13 АР від 28.11.2013 року, вартість робіт з поточного ремонту крівлі в розмірі 27543 грн. та у п. 5.1 договору передбачено, що замовник (відповідач) здійснює оплату виконаних робіт на користь підрядника (позивача) на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Тобто, умовами укладеного між сторонами договору не встановлено строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем підрядних будівельних робіт, а лише визначено перелік документів, на підставі яких здійснюється оплата виконаних робіт.

У відповідності до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, позивачем на виконання вимог названої правової норми, не пред'явлено відповідачеві відповідної вимоги про виконання ним обв'язку за укладеним між сторонами договором, а тому і строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості виконаних будівельних робіт в даному випадку не настав.

За таких обставин позивач 26.03.2014 року звернувся до господарського суду з позовною заявою б/н від 20.03.2014 року у той час, коли його права не були порушені відповідачем та не оспорювались ним.

Між тим, згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на те, на час звернення позивача з позовною заявою до господарського суду його права відповідачем не порушувались і не оспорювались, позовні вимоги позивача до відповідача є безпідставними та неправомірними.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З вищевикладеного випливає, що відповідачем на порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки сторонами не встановлено у договорі строку оплати робіт, а позивачем в свою чергу, не пред'явлено відповідачеві вимоги щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт, а тому в позові позивачеві має бути відмовлено повністю у зв'язку з безпідставністю та неправомірністю позовних вимог.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.04.2014 року.

Суддя П.І. Левченко