Рішення № 38243305, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4364/14 14.04.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Техгології"

про стягнення 10131,41 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Хорошевська О.І. - представник за довіреністю від 03.03.14.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Техгології" заборгованості за Договором № 34-291013 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 29.10.2013 в розмірі 10131,41 грн., в тому числі 10100,70 грн. основного боргу, 1,92 грн. пені та 28,79 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів останнього, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати спірних робіт не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 порушено провадження по справі № 910/4364/14, розгляд справи призначено на 14.04.2014.

В судовому засіданні 14.04.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 21.03.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 18.03.2014, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 14.04.2014 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.04.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (позивачем), визначеним як Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" (відповідач), визначеним як Замовник, укладено Договір № 34-291013 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника так і спеціально замовлених Виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору.

Згідно з п. 1.2 договору перелік робіт з технічного обслуговування або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість послуг узгоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником шляхом внесення грошових коштів протягом 3 банківських днів після підписання Замовником акта виконаних робіт, на розрахунковий рахунок або до каси Виконавця (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 2.5 договору загальна ціна договору складається із загальної вартості послуг за весь період дії договору.

Відповідно до п. 5.4 договору сторони узгодили, послуги, передбачені розд. 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання між Замовником та Виконавцем акту приймання-передачі транспортного засобу.

Згідно з п. 7.2 договору за порушення строків розрахунків, передбачених розд. 2 цього договору, Замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період нарахування пені.

Строк дії договору погоджений сторонами у п. 9.1 договору і передбачає, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013, а в частині гарантій та невиконаних зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Згідно з актами приймання-передачі виконаних послуг 34-Y3322-011 від 18.11.2013 та 34-Y3324-011 від 21.11.2013, які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 10100,70 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем та прийнятих замовником (відповідачем) робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10100,70 грн. основного боргу, 1,92 грн. пені та 28,79 грн. 3% річних.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений Договір № 34-291013 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 29.10.2013, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків. Доказів укладання між сторонами інших договорів позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками. Зокрема, з боку відповідача наведені акти підписаний його представниками на підставі відповідних довіреностей серії ЯНП № 031056 від 18.11.2013, серії ЯНП № 031057 від 22.11.2013.

Таким чином, вищенаведені акти приймання-передачі виконаних робіт свідчать про належне виконання позивачем умов Договору № 34-291013 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 29.10.2013 та про надання останнім відповідачу послуг на загальну суму 10100,70 грн.

По матеріалам справи судом також встановлено, що акти виконаних робіт, відповідачем в строк, передбачений спірним Договором, не оплачений.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10100,70 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Що ж до стягнення пені, то господарський суд міста Києва дійшов висновку, що і ця заявлена позивачем вимога підлягає також задоволенню.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків розрахунків, передбачених розд. 2 цього договору, Замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період нарахування пені.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 22.11.2013 по 27.12.2013 на суму 6770,70 грн., та за період з 27.11.2013 по 27.12.2013 на суму 3330,00 грн. господарський суд міста Києва зауважує, що: згідно з названим пунктом 7.2 договору, відповідно до приписів статті 343 ГК України та статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідна сума не повинна перевищувати 199,81 грн.; проте позивачем заявлено до стягнення 1,92 грн. пені.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником ТОВ "АТЛ" не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, а тому стягненню з відповідача підлягає 1,92 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 28,79 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам вказаної статті. Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 28,79 грн. за весь період прострочення обґрунтовані, однак підлягають задоволенню в сумі 28,51 грн. за розрахунком суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; ідентифікаційний код 36376609 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; ідентифікаційний код 32312185) 10100,70 грн. (десять тисяч сто гривень 70 коп.) основного боргу, 1,92 грн. (одну гривню 92 коп.) пені, 28,51 грн. (двадцять вісім гривень 51 коп.) 3% річних та 1826,95 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 95 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 15.04.2014

Суддя Грєхова О.А.