Вирок № 38243184, 16.04.2014, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1238/13-к

В И Р О К

Іменем України

16 квітня 2014 року м. Люботин Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого Зінченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

прокурора Кас'яненко Р.В.,

потерпілої ОСОБА_1, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області кримінальне провадження № 12013220430004641 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ялта, Кримської області, УРСР, громадянина України, росіянина, маючого вищу освіту, одруженого, офіційно працюючого машиністом різальних машин в Українській державній академії залізничного транспорту, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 18 вересня 2013 року близько 17-00 години, знаходячись на межі домоволодінь НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, маючи прямий злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, в ході побутової сварки, наніс один удар правою рукою, в якій тримав яблуко, в область носа потерпілій ОСОБА_1, спричинивши їй, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2745-ая/13 від 19.09.2013 року, сінець в області спинки носа та дві невеликі ділянки синців м'яких тканин в правій та лівій підочноямкових областях, які утворилися в результаті травматичної дії (удара) тупим твердим предметом, тобто легкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 виним себе не визнав та пояснив, що 18.09.2013р. близько 17:00 знаходився вдома. Коли вийшов на подвір'я його онука сказала, що сусідка кидає яблука на їхню ділянку. Підійшовши до огорожі, обвинувачений побачив ОСОБА_1, яка перекидувала яблука на ділянку обвинуваченого та почала лаятись на нього. Після цього відбулась сварка між обвинуваченим та потерпіло. та обвинувачений почав кидати яблука назад на ділянку потерпілої. При цьому, обвинувачений не виключає, що одне із яблук могло потрапити до обличчя потерпілої. Вони знаходились на такій відстані, що обвинувачений не міг дістати до потерпілої рукою.

Разом із тим, суд вважає пояснення обвинуваченого обраною лінією захисту та спробою уникнути кримінальної відповідальності, а його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується зібраними у справі доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, потерпіла в судовому засіданні пояснила, що на протязі приблизно двох останніх років у неї з ОСОБА_2 склались неприязні відносини та часто стаються сварки. 18.09.2013р. близько 16:45 потерпіла побачила як біля порогу її будинку лежать кілька яблук, а обвинувачений кинув кілька яблук через огорожу на її подвір'я. Потерпіла зібрала яблука та перекинула їх до подвір'я обвинуваченого, після чого останній, висловлюючись нецензурною лайкою, безпричинно, несподівано наніс потерпілій один удар правою рукою, тримаючи в ній яблуко, в область носа, від чого у ОСОБА_1 пішла носом кров. Після цього потерпіла пішла додому, а трохи пізніше пішла розповісти про те, що трапилось, голові квартального комітету.

Згідно пояснень ОСОБА_3, яка є головою квартального комітету, де проживають обвинувачений та потерпіла, допитаної в судовому засіданні в якості свідка, 18.09.2013р. до неї прийшла ОСОБА_1 та повідомила про те, що її вдарив яблуком ОСОБА_2 Істотних пошкоджень свідок на потерпілій не побачила, однак пояснила, що коли вони спілкувались у потерпілої під носом була кров.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що проживає по сусідству з обвинуваченим та потерпілою. 18.09.2013р. ОСОБА_1 прийшла до нього та попросила бути свідком того, що її побив ОСОБА_2 Свідок відмовився, мотивуючи це тим, що не бачив самого конфлікту. Тілесних ушкоджень свідок на потерпілій не побачив. Потерпіла в той день йому сказала, що ОСОБА_2 кинув у неї яблуком та поцілив в око.

Разом із тим, потерпіла ОСОБА_1 спростувала твердження свідка про те, що вона сказала, що ОСОБА_2 кинув яблуко, та зазначила, що як тоді, так і тепер наполягає, що обвинувачений умисно наніс їй удар в обличчя рукою, в якій тримав яблуко.

В ході слідчого експерименту, проведеного 30.09.2013р. та зафіксованого в протоколі із фототаблицею (а.с. 49-51), потерпіла ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні наданим у судовому засіданні, а також продемонструвала спосіб нанесення їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Згідно висновку експерта № 2745-ая/13 від 19.09.2013р. у потерпілої ОСОБА_1 мало місце сінець в області спинки носа та дві невеликі ділянки синців м'яких тканин в правій та лівій підочноямкових областях, які утворилися в результаті травматичної дії (удару) тупим твердим предметом та могли бути спричинені у строк, який вказаний потерпілою. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження. Виникнення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_1 в строк та при умовах, на які вона посилається, не виключається.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено винність ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині.

Натомість стороною захисту не надано суду належних, допустимих та безспірних доказів невинуватості обвинуваченого. Суд відхиляє пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що потерпіла казала, що обвинувачений кинув яблуко та поцілив в обличчя, оскільки ОСОБА_1 спростувала ці пояснення в судовому засіданні, а також вони не відповідають поясненням потерпілої наданим під час досудового розслідування. Суд також відхиляє пояснення обвинуваченого про те, що під час конфлікту вони знаходились на великій відстані один від одного, оскільки ці пояснення не мають підтвердження доказами, а фотографії, надані обвинуваченим не можуть бути прийняті судом в якості безспірного доказу, оскільки вони відображають стан огорожі на час розгляду справи, а не на час вчинення злочину.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням особистості ОСОБА_2 судом встановлено, що обвинувачений має вищу освіту, раніше не судимий, одружений, працює машиністом різальних машин в Українській державній академії залізничного транспорту, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває.

Обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання для обвинуваченого, суд не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_2, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, викладені вище, призначає обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, в якому остання просить стягнути з обвинуваченого 500 грн. матеріальної та 8000 грн. моральної шкоди.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що положення ст. 60 ЦПК України не суперечить загальним засадам кримінального судочинства та відповідає його засаді змагальності.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка спричинила шкоду, пошкодженням здоров'я фізичній особі, повинна відшкодувати потерпілому в тому числі витрати, пов'язані з необхідністю лікування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розглянувши заявлений цивільний позов та додані до нього документи, суд вважає, що потерпілою доведено понесення витрат на придбання ліків у розмірі 144,57 грн., що підтверджується доданими до позову квитанціями.

Квитанції на суму 250 грн. та 70 грн. не можуть бути прийняті судом як матеріальна шкода, завдана неправомірними діями обвинуваченого, оскільки підставою платежу в них зазначено «добровільна благодійна пожертва».

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд, аналізуючи матеріали справи, враховуючи характер дій обвинуваченого, стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її житті, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_2 не застосовувались.

Процесуальних витрат та речових доказів по справі немає.

Керуючись ст. 369, 371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 144 (сто сорок чотири) грн. 57 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

В задоволенні решти вимог цивільного позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.В. Зінченко