Ухвала суду № 38241632, 10.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р. Справа № 814/4238/13-а

Категорія: 8.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» (далі по тексту - ТОВ "ЄКС", Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - ДПІ, контролюючий орган, відповідач) з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000222200 Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 296382,50грн. (основний платіж - 237106,00грн. та штрафна санкція - 59276,50грн.).

Суд першої інстанції своєю постановою від 07 листопада 2013 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 17.06.2013року №0000222200.

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.05.2013 року по 28.05.2013 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „СТРОЙ-ЛЮКС" за лютий, березень, квітень, вересень 2012 року та ПП „ПРОМКОМПЛЕКТ" за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт від 28.05.2013р. №215/22-340/34010619 (надалі - Акт).

На підставі акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000222200, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 296382,50грн. (основний платіж - 237106,00грн. та штрафна санкція - 59276,50грн.).

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, слід виходити з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України "платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну". При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Згідно приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту з ПДВ не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем первинні документи - підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів та виконання робіт від безпосередніх контрагентів. Видані позивачеві контрагентами податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальники були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Про реальність виконання господарських операцій свідчать фактичні дані, які містяться в первинних та інших документах.

Так, згідно договору поставки №1212/1 від 12.12.2011 року ТОВ "ЄКС" придбало у ТОВ "Строй-люкс" товарно-матеріальні цінності на суму 80697,79грн. відповідно до специфікацій до угоди. Фактичне виконання умов договору (господарських операцій) підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Товарно-матеріальні цінності придбані за договором №1212/1 були використані ТОВ "ЄКС" в господарській діяльності, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних робіт від 14 грудня 2011 року, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних робіт від 15 грудня 2011 року, розрахунок загально виробничих витрат до локального кошторису, відомістю витрачених ресурсів витрат підрядника.

За договором №2002/12 від 20.02.2012 року ТОВ "ЄКС" придбало у ТОВ "Строй-люкс" роботи: оренда крана; транспортні послуги доставки; доставка бетону. На виконання договору було складено акт №ОУ-0000008 прийняття робіт, сформовано податкову накладну на суму. Послуги було оплачено платіжним дорученням від 24.02.2012 року №111.

Згідно договору №2102/12 від 20.02.2012 року ТОВ "ЄКС" придбало у ТОВ "Строй-люкс" товар згідно специфікації №1 до угоди на суму 49321,87грн.. Внаслідок правочину було сформовано видаткову накладну №РН-0000115 від 21.02.2012 року та сформовано податкову накладну.

На підставі договору №2102/12 від 20.02.2012 року ТОВ "ЄКС" придбало у ТОВ "Строй-люкс" товар: згідно специфікації №2 на суму 59817,60грн. (видаткова накладна №РН-0000116 від 21.02.2012 року, податкова накладна від №16 21.02.2012 року; згідно специфікації №5 на суму 49559,90грн. (видаткова накладна №РН-0000149 від 28.04.2012 року, податкова накладна №12 від 28.04.2012 року; згідно специфікації №6 на суму 51881,95грн. (видаткова накладна №РН-0000150 від 28.04.2012 року, податкова накладна №13 від 28.04.2012 року. Платіжним дорученням № 111 від 24.02.2012 підтверджено оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Згідно видаткової накладної від 21 березня 2012 року №РН-0000130 ТОВ "ЄКС" придбало у ТОВ "СТРОЙ-ЛЮКС" водонапірну башту вартістю 88000грн., оплату проведено відповідно до платіжного доручення від 21.03.2012 року №186 на суму 88000грн. За результатами господарської операції сформовано податкову накладну від 21.03.2013 року за №1.

Згідно договору поставки №1 від 07.12.2011 року ТОВ "ЄКС" продало водонапірну башту ММБФ "Центр соціальних програм", про що було складено Акт приймання-передачі матеріальних цінностей №1 та виписана накладна від 17.04.2012 року №СФ-000002 на суму 90000грн., оплату по угоді здійснено відповідно до платіжного доручення від 09.12.2011 року №852 та платіжного доручення від 17.04.2012 №1056.

На підставі договору №01-163/12 від 01.06.2012 ТОВ "ЄКС" придбало у ПП "ПРОМКОМПЛЕКТ Україна" будівельні матеріали на суму 184800грн. На підтвердження виконання договору контрагентом видано: видаткову накладну №23 від 01.06.2012 року, податкову накладну №23 від 01.06.2012 року, податкову накладну №24 від 01.06.2012 року; видаткову накладну №29 від 04.06.2012 року, податкову накладну №29 від 04.06.2012 року, видаткову накладну №30 від 04.06.2012 року, податкову накладну №23 від 04.06.2012 року.

За умовами договору поставки №01-063/12/01 від 01.06.2012 ТОВ "ЄКС" придбало у ПП "Промкомплект Україна" будівельні матеріали на суму 279177,83грн.. за наслідками господарських операцій контрагентом було видано: видаткову накладну № 14 від 01.06.2012 року, податкову накладну від 01.06.2012 №14, видаткову накладна №15 від 01.06.2012 року, податкову накладну від 01.06.2012 №15, видаткову накладну №16 від 01.06.2012 року на суму 59727,90грн., податкову накладну від 01.06.2012 №16, видаткову накладну №17 від 01.06.2012 року, податкову накладну від 01.06.2012 №17, видаткову накладну №25 від 01.06.2012 року, податкову накладну від 01.06.2012 №25.

На підставі договору №2002/12 від 20.02.2012 року ТОВ "ЄКС" придбало у ТОВ "Строй-люкс" послуги (доставка бетону, транспортні послуги). За наслідками вчинення господарських операцій виписані податкові накладні, складено акт прийняття робіт.

Таким чином, висновки контролюючого органу про нікчемність угод та безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення-придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів, послуг та робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Крім того, інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагентів за юридичною адресою не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що господарські операції позивача були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, а тому відсутнє порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини контрагентів позивача із підприємствами, з якими ТОВ "ЄКС" не мав жодних стосунків, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не надала жодного доказу протиправних дій позивача у стосунках із контрагентами та їх постачальників.

Крім того, за подальші дії або бездіяльність контрагентів, позивач не несе відповідальність. Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії, Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за

наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності"

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи».

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан