Постанова № 38241592, 01.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року місто Київ № 810/1031/14

15.59

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача:- ОСОБА_1, відповідача:- Падун Є.В., Вязьмітінова Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_4 (представник - адвокат ОСОБА_5)доКиївської митниці Міндоходівпровизнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4 (представник - адвокат ОСОБА_5), звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.

В позовних вимогах позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати накази Київської митниці Міндоходів від 27.01.2014 № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4» та від 30.01.2014 № 55-о «Про внесення змін до наказу Київської митниці Міндоходів від 27.01.2014 № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4»;

визнати дії чи бездіяльність Київської митниці Міндоходів неправомірними у зв'язку з протиправним звільненням, тобто без видачі наказу про звільнення та/або без розірвання трудового договору;

визнати недійсним запис в трудовій книжці під номером 27, а саме: 27.01.2014 звільнений за неналежне виконання посадових обов'язків, пункт 2 статті 147 КЗпП Нак. КММ № 49-о від 27.01.2014;

зобов'язати Київську митницю Міндоходів поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль - аеропорт» Київської митниці Міндоходів;

зобов'язати Київську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 246, 74 гривень з 28.01.2014 по день ухвалення постанови суду;

допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 246, 74 гривень з 28.01.2014 на один місяць;

застосувати право суду зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було звільнено з митних органів з грубим порушенням вимог чинного законодавства без обґрунтованих та належних на те підстав.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_4 працював у Київській митниці Міндоходів з 30.01.1996 по 27.01.2014. З 01.11.2013 обіймав посаду головного державного інспектору відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль-аеропорт». За час служби в митних органах отримував заохочення у вигляді подяки, цінного подарунка, нагородження почесною грамотою. Дані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці.

27.01.2014 наказом Київської митниці Міндоходів № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4» (зі змінами, внесеними наказом від 30.01.2014 № 55-о) позивача було звільнено з Київської митниці Міндоходів за неналежне виконання посадових обов'язків на підставі пункту 2 статті 147 Кодексу законів про працю України. (далі - КЗпП України).

Зі змісту оскаржуваного позивачем наказу від 27.01.2014 № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4» вбачається, що відповідно до наказу Київської митниці Міндоходів від 31.12.2013 № 299 «Про проведення службової перевірки» (зі змінами) з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки ймовірного підроблення особистих митних забезпечень під час здійснення митних формальностей щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України у пункті пропуску через державний кордон України «Бориспіль», було проведено службову перевірку.

Підставою для проведення службової перевірки стала інформація, викладена в службовій записці заступника начальника Київської митниці Міндоходів - ОСОБА_6 від 31.12.2013 № 06.1-49/4/04-5947 щодо ознак, які свідчать про ймовірність підроблення (відмінність кольору та насиченості фарби, візуальні відмінності форми) штампу ПМК, проставленого на авіанакладній, комісією співставлено відбитки від 30.12.2013 печатки ПМК № 245 на авіанакладній 235-3404-6320 та каргоманіфестах за 30.12.2013, за результатами чого інформація викладена у службовій записці заступника начальника Київської митниці Міндоходів. Відповідач зазначив, що наявність відбитку штампу ПМК на товаросупровідних документах (у даному випадку авіаційній накладній) не свідчить про завершення митного оформлення товарів у відповідний митний режим і не є підставою для видачі товарів зі складів тимчасового зберігання (далі - СТЗ).

За результатами проведеної службової перевірки оформлено відповідну доповідну записку від 23.01.2014 № 06.1-51/2/537.

Під час перевірки встановлено, що контроль за розміщенням, тимчасовим зберіганням, а також за видачею товарів з СТЗ, розташованого в межах пункту пропуску через державний кордон України «Бориспіль» з 29.11.2010 здійснювався у відповідності до законодавства та нормативно-правових актів України.

Відповідно до наказу Київської митниці Міндоходів від 29.11.2010 № 814 про тимчасовий порядок розміщення, зберігання на складах тимчасового зберігання та видачі товарів, що переміщуються через митний кордон України в пункті пропуску «Бориспіль», встановлено, що операції з вивантаженням товарів з борту повітряного судна (далі - ПС) та їх перевезення на СТЗ здійснюється з дозволу та під контролем посадових осіб відділу митного оформлення № 12 митниці (на даний час відділ митного оформлення № 6 митного посту «Бориспіль-аеропорт») з урахуванням вимог Порядку здійснення митного контролю повітряних транспортних засобів перевізника і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою КМУ від 24.12.2003 № 1989 (зі змінами) та Інструкцією про організацію митного контрою та митного оформлення повітряних суден перевізників і товарів, що переміщуються цими суднами, затвердженого наказом Держмитслужби України від 06.04.2004 № 240, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2004 за № 522/9121 (зі змінами).

При вивантажені товарів з борту ПС для переміщення їх на СТЗ, посадовою особою, яка дала дозвіл на вивантаження товарів з борту ПС, каргоманіфест, авіанакладні та товаросупровідні документи завіряються відбитком штампа «Під митним контролем» цієї посадової особи.

З 28.08.2012 по 31.12.2014 митні формальності щодо товарів, які переміщуються в межах пункту пропуску через державний кордон України «Бориспіль», а також процедури щодо розміщення, тимчасового зберігання, видачі товарів із СТЗ, розташованих в межах пункту пропуску через митний кордон України «Бориспіль» здійснювалось посадовими особами ВМО № 5 і ВМО № 6 митного поста «Бориспіль-аеропорт» з урахуванням вимог Митного кодексу України, Типової технологічної схеми здійснення митного контролю повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 та інших нормативних актів.

Факт розміщення товарів і прийняття їх на зберігання власником СТЗ відображається уповноваженою особою СТЗ шляхом зазначення на авіанакладній номера складського приміщення, в якому розміщено товари (вантажі), й номера місця в цьому складському приміщенні, а також проставлення відбитку особистого номерного штампа уповноваженої особи СТЗ й особистого підпису. Після завершення процедур товари реєструються, а товаросупровідні документи та авіанакладні передаються черговому відділу митного оформлення № 11 (на даний час відділ митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль-аеропорт) для контролю в митниці.

В ході перевірки, Київською митницею Міндоходів направлено листи на адресу утримувачів СТЗ ДП МА «Бориспіль» (від 11.01.2014 № 06.1-46/2/16-130) та ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»» (від 17.01.2014 № 06.1-47/2/15-371) стосовно надання копії документів, які стали підставою для вивезення за межі складу товарів, отриманих за 534 авіанакладними. ДП МА «Бориспіль» комісії надано в терміновому порядку документи по 30-и авіаційних накладних, на підставі аналізу яких з здійснено вибіркову перевірку.

Складом комісії було визначено період для проведення перевірочних заходів, за даними, що знаходяться у програмно-інформаційному комплексі «Інспектор 2006» відділом митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів через СТЗ ДП МА «Бориспіль» оброблено авіаційних накладних на вантажі у різних митних режимах за період - 2011 рік - 17 477 за даними «Інспектор 2006» - 371 факт), 2012 рік - 23 182 (за даними «Інспектор 2006» - 473 факти), за 2013 рік - 27 594 (за результатами «Інспектор 2006» - 452 факти).

Отже, як вбачається з матеріалів перевірки, інформація вказаного періоду є недостовірною та призводить до неможливості повної звірки та унеможливлює ведення дієвого контролю за дотриманням чинного законодавства представниками утримувача СТЗ з боку органу доходів і зборів.

В період з 2011 по 2013 роки контроль за діяльність СТЗ ДП МА «Бориспіль» у відповідності до посадових інструкцій у ВМО № 5 (ВМО № 11КОМ) та згідно розподілу функціональних обов'язків, затверджених начальником ВМО № 5 (ВМО №11) Кримповським В.Г., покладався, зокрема, на ОСОБА_4

У вказаний період, як вказує відповідач, згідно посадової інструкції, контроль за переміщення товарів та діяльністю СТЗ, в межах пункту пропуску через митний кордон України «Бориспіль» покладався на ОСОБА_4

В ході службової перевірки виявилось, що ОСОБА_4 порушено вимоги порядку заповнення звітності в частині достовірності внесення інформації результатів руху товарів на складі тимчасового збереження відповідно до вимог Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, а саме: порушення зі сторони ОСОБА_4, посадової особи відділу митного оформлення №5 митного посту «Бориспіль-аеропорт», відповідно до функціональних обов'язків якої входить контроль за діяльністю СТЗ, вимог пункту 8.5 Положення в частині перевірки звіту, поданого власником СТЗ. Було встановлено, що в період з 2011-2013 років контроль за СТЗ покладався на ОСОБА_4

Відповідач зазначив, що при співставленні даних архіву оброблених вхідних документів, виявлено розбіжності в кількості оброблених вхідних-вихідних товаросупровідних документів (авіаційних накладних), а саме невідповідність їх кількості - відсутність значної кількості авіаційних накладних на вантажі, по яким проведені митні формальності з фіксацією результатів проведення митних формальностей на паперовому примірнику авіаційної накладної, що залишається як підстава для випуску вантажу зі складу тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль».

Вказане свідчить, що неналежний контроль за діяльністю СТЗ ДП МА «Бориспіль» з боку ОСОБА_4 привів до надання можливості переміщення товарів без здійснення митного оформлення, тобто з порушенням вимог чинного законодавства протягом 2011-2013 років.

Таким чином, відповідачем встановлено, що ОСОБА_4, головний державний інспектор відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів у період перебування на посаді головного інспектора та головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів порушив пункти 2.1, 2.10, 2.11, 2.12, 2.23, 2.25, 2.37, 2.40 посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів, затвердженої в.о. начальника митниці 27.05.2013, з якою ОСОБА_4 ознайомився 01.06.2013, а також несе відповідальність згідно пунктів 4.1, 4.10, 4.13, 4.15 та порушив пункти 2.1, 2.3, 2.10, 2.11, 2.20, 2.22, 2.34, 2.37 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів, затвердженої начальником митниці 01.11.2013, з якою ОСОБА_4 ознайомився 01.11.2013, а також несе відповідальність згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.9, 4.11, 4.13.

Вказані порушення, як вказує відповідач в оскаржуваному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, свідчать про недбале ставлення до виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків, визначених посадовою інструкцією, що дискредитує Київську обласну митницю Міндоходів як державний орган, в якому він працює.

Додатково відповідачем зазначено, що Київською митницею Міндоходів направлено матеріали службової перевірки до прокуратури Київської області та управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Київській області, стосовно наявності в діях невстановлених осіб ознак злочину, передбачених статтями 358, 212 Кримінального кодексу України.

У зв'язку зі встановленими обставинами під час проведення службової перевірки, позивача було звільнено за неналежне виконання посадових обов'язків, про що винесено наказ Київської митниці Міндоходів від 27.01.2014 № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4».

У зв'язку з технічними помилками (невірно вказані періоди роботи позивача) в наказ були внесені зміни наказом від 30.01.2014 № 55-о.

Вважаючи такі дії і рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних норм законодавчих актів.

В частині недотримання порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з підстав не проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Взаємовідносини по проведенню перевірок в митних органах врегульовані положеннями Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 № 918, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.02.2011 № 154/18892.

Ця Інструкція визначає приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування (службової перевірки) в митній службі України, документування й оформлення його результатів, прийняття за ним рішення, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування (службової перевірки) у справи, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України (далі - посадові особи) під час їх проведення (пункт 1.1 Інструкції).

Слід звернути увагу, що положеннями пунктів 1.2, 1.4, 2.1, 2.4, 7.1, 7.2 вищезазначеної Інструкції передбачено зокрема наступне.

Службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів (дане положення довільному тлумаченню не підлягає.

Службова перевірка - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування дотримання посадовими особами під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, з'ясування наявності підстав для проведення службового розслідування або встановлення обставин вчинення незначного дисциплінарного чи іншого правопорушення.

Суб'єкт службового розслідування (службової перевірки) - посадова особа, дії або бездіяльність якої стали підставою для проведення службового розслідування (службової перевірки) або досліджуються під час його (її) проведення.

З'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», Дисциплінарного статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.

Підставами для проведення службового розслідування є факти (ознаки):

а) невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на митну службу України завдань та функцій або створило загрозу здоров'ю, життю людей, призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку або заподіяння шкоди громадянам (їх об'єднанню), державі, підприємству, установі, організації чи порушення їх прав та законних інтересів.

Службове розслідування не проводиться, якщо факт правопорушення, причини та умови, що сприяли його вчиненню, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини у повній мірі встановлено під час службової перевірки, ревізії, інвентаризації, а посадова особа, винна у скоєнні правопорушення, не підлягатиме звільненню відповідно до Дисциплінарного статуту (оскільки Дисциплінарний статут втратив чинність, в даному випадку застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України).

У разі вчинення посадовою особою незначного дисциплінарного чи іншого правопорушення або відсутності достатніх підстав для проведення службового розслідування за наявності приводів, визначених у пункті 2.3 розділу II цієї Інструкції, може проводитись службова перевірка у порядку, встановленому цією Інструкцією.

Метою службової перевірки є з'ясування дотримання посадовими особами під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, з'ясування наявності підстав для проведення службового розслідування або встановлення обставин вчинення незначного дисциплінарного чи іншого правопорушення.

Суд вважає, що з наданих суду документів вбачається факт проведення саме службової перевірки, а не службового розслідування. Крім того, згідно мети зазначеного наказу відповідача, не вбачається, що його метою було з'ясування наявності підстав для проведення службового розслідування або встановлення обставин вчинення незначного дисциплінарного чи іншого правопорушення, а повна, всебічна та об'єктивна перевірка ймовірного підроблення особистих митних забезпечень під час здійснення митних формальностей.

Слід зазначити, що відповідачем не наведено жодного аргументу, що ним проводилось службове розслідування. Крім того, метою службового розслідування не може бути перевірка ймовірного підроблення особистих митних забезпечень, а повинно бути з'ясування обставин щодо конкретної посадової особи вчинення дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності).

З огляду на вищевикладене, відповідач перед звільненням позивача зобов'язаний був провести службове розслідування.

Таким чином, висновки, за результатами перевірки, яка проводилася на підставі наказу Київської митниці Міндоходів від 31.12.2013 № 299 не можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача у вигляді звільнення, оскільки позивач не був суб'єктом перевірки згідно змісту мети службової перевірки та не був суб'єктом службового розслідування. Відповідні результати перевірки могли стати підставою лише для проведення ретельного службового розслідування.

Таким чином, відповідачем було порушено процедуру порядку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Слід звернути увагу, що за результатами проведення службового розслідування відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, має бути складений акт службового розслідування, а не доповідна записка. Саме відповідний акт є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а не доповідна записка.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять акта службового розслідування.

Представники відповідача під час судового засідання стверджували, що не актуально застосовувати Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 № 918, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.02.2011 № 154/18892.

Така позиція обґрунтована тим, що Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» втратив чинність 04.07.2013.

З даними твердження представників відповідача суд не погоджується з огляду на те, що дана Інструкція є чинною на день розгляду справи.

Також, слід відмітити, що в преамбулі до Інструкції зазначено, що вона розроблена не тільки на виконання вимог статті 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», але й з метою встановлення єдиного порядку проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що нормами саме цієї Інструкції повинен був керуватися відповідач проводячи службове розслідування відносно дій (бездіяльності) позивача. І саме за результатами службового розслідування відповідач мав право приймати рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

В частині наданих позивачем пояснень в ході службової перевірки, і на які посилається відповідач як підставу дотримання вимог статті 149 КЗпП України, суд не бере дані твердження до уваги, оскільки відповідачем не дотримано порядку проведення службового розслідування персонально щодо дій (бездіяльності) позивача.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача в частині застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення (пункт 2 статті 147 КЗпП України) суд виходить з наступних норм законодавчих актів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України та спеціальними, які наведені в цьому Законі. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

Відповідно до статті 36 КЗпП України, застосування заходів дисциплінарного стягнення не належить до підстав припинення трудового договору. Звільнення як захід дисциплінарного стягнення є причиною для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, з підстав, передбачених статтями 40,41 КЗпП України.

Так, відповідно до норм статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема:

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Щодо можливості застосування до позивача норми пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, слід відмітити, що дані норми передбачають питання звільнення у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Суд зазначає, що в оскаржуваному позивачем наказі відповідача про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не міститься відомостей про застосування до позивача раніше дисциплінарних стягнень, тому суд вважає відсутнім факт систематичності. Вищевказані обставини відповідачем не спростовані, а матеріали справи зворотного не містять.

Щодо можливості застосування до позивача норми пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України слід відмітити, що відповідач у запереченнях на адміністративний позов звертав увагу суду на вказану норму, однак, не зазначив на підставі яких норм чинного законодавства має відбуватися саме така процедура застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Тим більше, матеріали службової перевірки свідчать саме про систематичність виявлених порушень, а не про одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Також, у разі застосування відповідачем такої підстави для звільнення як встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків, слід звернути увагу на статтю 148 КЗпП України в частині строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В матеріалах службової перевірки відповідач встановив порушення з боку позивача у період з 2011 по 2013 роки. Який з цих порушень можна вважати одноразовим грубим з матеріалів справи не встановлено, пояснень з цього приводу суду з боку відповідача також не надано.

Слід зазначити, що в оскаржуваному наказі про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не зазначено ступінь тяжкості вчиненого проступку (у разі, якщо він був вчинений), заподіяну позивачем шкоду, обставин, за яких вчинено позивачем проступок, також не вбачається, що відповідач враховував попередню роботу позивача.

Крім того суд зазначає, що особливістю застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є те, що відповідна процедура передбачає два етапи: спочатку накладається стягнення у вигляді звільнення (наказ про накладення стягнення), а потім оформлюється саме звільнення (видається наказ про звільнення з підстав, визначених Кзпп України, зокрема, пункт 1 частини першої статті 41).

Відповідні правові висновки під час судового розгляду справи відповідачем спростовані не були.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що така підстава для звільнення як пункт 2 статті 147 КЗпП України суперечить нормам трудового законодавства, оскільки підстави звільнення з ініціативи власника передбачені статями 40, 41 КЗпП України, стаття ж 147 КЗпП України визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до працівника.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що процедура звільнення позивача з Київської митниці Міндоходів відбулась не у законний спосіб.

Щодо порушень норм посадових інструкцій, суд вважає за можливе зазначити наступне.

Відповідач в оскаржуваному наказі зазначив, що позивач протягом 2011-2013 років порушував та не виконував належним чином вимоги пунктів 2.1, 2.10, 2.12, 2.23, 2.25, 2.37, 2.40 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів від 27.05.2013, а також пунктів 2.1, 2.3, 2.10, 2.11, 2.20, 2.22, 2.34, 2.37 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів від 01.11.2013 року.

Вищевказаними нормами посадової інструкції передбачено наступне.

Головний державний інспектор відділу:

безпосередньо здійснює митний контроль, митне оформлення товарів (у тому числі тих, що переміщуються громадянами в межах компетенції відділу) та транспортних засобів комерційного призначення, що надходять у зону діяльності відділу);

здійснює обробку та облік контрольних документів на переміщувані товари з використанням електронно-обчислювальної техніки;

здійснює реєстрацію виконаної роботи по проведенню митного оформлення у відповідних журналах;

вносить достовірні відомості до програмно-інформаційних комплексів ЄАІС;

не допускає дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця;

при виконанні обов'язків оперативного чергового по відділу:

- проводить облік і опрацювання документації по контролю за товарами;

- приймає від посадової особи, яка передає оперативне чергування та документацію згідно опису, перевіряє митне забезпечення на СТЗ та МС;

- знайомиться з документами, що надійшли, оперативними вказівками, уточнює (при необхідності) зміст вказівок, інформації;

- одержує інформацію по всіх видах зв'язку і передає її за призначенням;

- веде облік товарів у відповідних реєстраційних журналах (у тому числі-електронних);

- здійснює всі необхідні процедури з митного контролю за товарами, що надійшли по процедурі Carnet TIR;

- в межах своїх повноважень здійснює контроль за товарами, що знаходяться на СТЗ та МС;

під час оперативного чергування в нічну зміну оперативний черговий по відділу проводить митне оформлення тільки таких категорій вантажів:

- вантаж « 200»;

- товарів, які потребують спеціальних умов зберігання;

- дипломатичної пошти;

- товарів, що швидко псуються;

- товарів, проведення митного оформлення яких в нічну зміну дозволено керівництвом митниці або поста;

виконує вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів, а також розпорядження безпосереднього або прямого керівника, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації, зміни найменування посади чи професії;

виконує вимоги законів та інших нормативно-правових актів України з питань державної митної справи, державної служби. А також накази та розпорядження безпосередніх та/або прямих керівників.

Здійснивши аналіз даних положень у їх системному взаємозв'язку та вищезазначені вимоги Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.10.2003 № 674, Порядку ведення обліку та подання митним органам звітності щодо товарів на складах тимчасового зберігання, затверджений наказом Державної митної служби України від 13.05.2009 № 443, Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, Митного кодексу України 2002 та 2012 років, суд дійшов наступних висновків.

Позивач уповноважений на безпосереднє здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів комерційного призначення, що надходять у зону діяльності відділу. Він не може бути відповідальним за дії інших посадових осіб, які також безпосередньо здійснюють митний контроль та митне оформлення товарів.

З оскаржуваного наказу відповідача від 27.01.2014 № 49-о не вбачається, що позивач, здійснюючи безпосередньо митний контроль та митне оформлення товарів, допустив порушення шляхом проставлення на документах відбитків штампів «Під митним контролем» та «ОНП» по спірним операціям з товарами, що перебували на складі тимчасового зберігання, і відносно яких проводились або мали проводитися митні формальності.

Позивач здійснює обробку та облік контрольних документів на переміщувані товари з використанням електронно-обчислювальної техніки у разі безпосереднього здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Тим самим, слід зазначити, що позивач не уповноважений здійснювати обробку та облік контрольних документів за інших посадових осіб, що безпосередньо здійснюють митний контроль та митне оформлення товарів, які надходять до відділу митного оформлення.

Позивач здійснює реєстрацію безпосередньо виконаної роботи по проведенню митного оформлення у відповідних журналах. Слід зазначити, що з оскаржуваного наказу не вбачається, що позивач не здійснював відповідну роботу.

Отже, позивач не несе відповідальності за нездійснення іншими посадовими особами органу доходів і зборів реєстрації виконаної роботи по проведенню митного оформлення у відповідних журналах, яка безпосередньо виконувалася ними. Суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не вбачається, що відповідач виявив факти щодо нездійснення позивачем реєстрації безпосередньо виконаної роботи по проведенню митного оформлення у відповідних журналах, зокрема по зазначеним в оскаржуваному наказі проблемним питанням виконання митних формальностей.

Таким чином суд вважає, що положення посадової інструкції з приводу внесення достовірних відомостей до програмно-інформаційних комплексів ЄАІС відносяться виключно до того випадку, коли позивач безпосередньо здійснює митний контроль та митне оформлення товарів.

Даний висновок ґрунтується на вимогах пункту 5.2. Порядку ведення обліку та подання митним органам звітності щодо товарів на складах тимчасового зберігання, затверджений наказом Державної митної служби України від 13.05.2009 № 443, а саме: відповідальність за своєчасність внесення інформації зі Звіту до баз даних митниці та ЄАІС Держмитспужби, а також за внесення до цих баз відміток про продовження строків зберігання товарів на СТЗ покладається на посадових осіб митниць, які здійснюють контроль за переміщенням товарів через СТЗ і веденням відповідних інформаційних баз та пункту 8.9 Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, згідно якого посадові особи митних органів, які здійснюють контроль за переміщенням товарів через СТЗ, забезпечують своєчасність внесення інформації зі Звіту до ЄАІС Держмитспужби України.

З огляду на викладені положення норм чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що позивач безпосередньо не допустив вчинення дій, що можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на

репутацію державного службовця.

Щодо виконання обов'язків оперативного чергового по відділу, зокрема по здійсненню в межах своїх повноважень контролю за товарами, що знаходяться на СТЗ та МС. Виходячи з буквального розуміння змісту відповідної норми посадової інструкції у системному взаємозв'язку з пунктом 2.1 даної інструкції насамперед, такий контроль можливий виключно, коли позивач безпосередньо здійснює митний контроль та митне оформлення товарів шляхом їх розміщення на склад тимчасового зберігання, будучи оперативним черговим по відділу. Контроль в даному випадку полягає у виконанні митних формальностей, які передбачені, зокрема в Положенні про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613 та Положенні про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.10.2003 № 674.

Однак, з оскаржуваного наказу вбачається, що відповідач звинувачує позивача в нездійсненні загального контролю за діяльністю СТЗ ДП МА «Бориспіль» протягом 2011-2013 років. Суд вважає дані твердження хибними, оскільки проведення загального контролю за СТЗ ДП МА «Бориспіль» може здійснюватися комісійно на підставі наказу митного органу та/або органу доходів і зборів посвідчень на кожного члена комісії, а індивідуальний контроль за розміщенням товарів на склад тимчасового зберігання здійснюється безпосередньо посадовою особою, яка приймає рішення щодо розміщення відповідних товарів на склад тимчасового зберігання шляхом проставлення відбитку штампа «Під митним контролем», про що зазначалося вище.

З огляду на те, що твердження позивача не були спростовані жодними документально підтвердженими доказами відповідача, та підтверджено належними доказами з боку позивача, суд вважає звинувачення щодо порушення положень посадових інструкцій не вмотивованим і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивача було звільнено з порушенням норм чинного трудового законодавства і без належних на те підстав.

Відповідно до статі 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Беручи до уваги викладені норми законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправним та скасування наказу Київської митниці Міндоходів від 27.01.2014 № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4» зі змінами, внесеними наказом Київської митниці Міндоходів від 30.01.2014 № 55-о та поновлення ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль - аеропорт» Київської митниці Міндоходів з 27.01.2014.

Щодо позовної вимоги про визнання дії чи бездіяльність Київської митниці Міндоходів неправомірними у зв'язку з протиправним звільненням, тобто без видачі наказу про звільнення та/або без розірвання трудового договору, суд дійшов висновку, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки зазначені дії (бездіяльність) виявились саме у прийнятті спірного наказу (з внесеними в нього технічними змінами), відтак визнання такого наказу протиправним та його скасування і є належним способом захисту порушеного права позивача.

Щодо визнання недійсним записів в трудовій книжці, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Таким чином, у адміністративного суду відсутні повноваження щодо визнання незаконним (недійсним) запису в трудовій книжці, оскільки такий запис не є актом індивідуальної дії, а є наслідком прийняття спірного наказу, оскарження якого, як було зазначено вище, і є належним способом захисту порушеного права позивача.

В даному випадку вчинення відповідних записів у трудовій книжці позивача відноситься до компетенції кадрової служби Київської митниці Міндоходів на виконання даного судового рішення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Київську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 246, 74 гривень з 28.01.2014 по день ухвалення постанови суду, слід зазначити наступне.

У судовому засіданні представник позивача погодився з аргументацією представника відповідача і зменшив розмір позовних вимог в цій частині і просив нарахувати і виплатити ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати за один день у розмірі 221, 32 гривень.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Розрахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ, пункту 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за вимушений прогул і в інших випадках обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи від 14.02.2014 № 34, виданої Київською митницею Міндоходів, заробітна плата до звільнення позивача з роботи становила:

у грудні 2013 року - 4 602, 72 гривень;

у листопаді 2013 року - 4 526, 89 гривень;

разом заробітна плата за останні два робочі місяці становила 9 129, 61 гривень.

Враховуючи те, що статтею 235 Кодексу законів про працю України не передбачено, що середньоденна (годинна) заробітна плата повинна визначатися діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число календарних днів за цей період, розрахунок середньої заробітної плати має проводитися шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

У зв'язку з тим, що позивач був протиправно звільнений 27.01.2014, вимушений прогул розпочинається з наступного дня після звільнення, тобто з 28.01.2014. Таким чином, середньомісячний заробіток має бути сплачений відповідачем за вимушений прогул з 28.01.2014 і по останній день вимушеного прогулу.

Враховуючи, що судове рішення про поновлення позивача на посаді було винесено 01.04.2014 (вівторок), таке судове рішення підлягає негайному виконанню, то останнім днем вимушеного прогулу є останній робочий день, що передує поновленню на посаді, тобто 31.03.2014 (понеділок).

Розрахунок середнього заробітку розраховується наступним чином:

Явка позивача згідно табеля обліку робочого часу за листопад і грудень 2013 року складала по 16 днів (165:00 годин) (рядок № 11 - ОСОБА_4).

Тобто, загальна кількість явок позивача за листопад-грудень 2013 року була 330 годин.

9129,61 гривень (заробітна плата за останні два робочі місяці) / 330 годин = 27,66 (заробітна плата за одну годину роботи).

При загальній тривалості робочого дня - вісім годин, середній заробіток за один день становить 27,66 гривень * 8 годин = 221,32 гривень.

Отже, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу в сумі 9 738 (дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 08 копійок.

221,32 гривня (заробітна плата за один день) * 44 дні (кількість днів вимушеного прогулу) = 9 738, 08 гривень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами правомірності звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 2 статті 147 КЗпП України доведено не було.

Стосовно подачі звіту про виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

З аналізу викладених норм видно, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, тобто дискреційними (виключними) повноваженнями.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 4 869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 04 слід допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Міндоходів від 27.01.2014 № 49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4» зі змінами, внесеними наказом Київської митниці Міндоходів від 30.01.2014 № 55-о.

Поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль - аеропорт» Київської митниці Міндоходів з 27.01.2014.

Стягнути з Київської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2014 по 31.03.2014 у розмірі 9 738 (дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Бориспіль - аеропорт» Київської митниці Міндоходів та стягнення з Київської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4 869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 04 копійки підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 квітня 2014 р.