Рішення № 38241008, 15.04.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2014 р. Справа № 903/147/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

до фермерського господарства "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ", с. Маяки, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 32317,01 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №35 від 04.04.2014р.

від відповідача: Шумський Б.А., довіреність №б/н від 10.04.2014р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до фермерського господарства "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" про стягнення 32152,11 грн., з них 22800 грн. основна заборгованість, 491,20 грн. - пеня, 100,91 грн. - 3% річних, 4760 грн. - штраф, 4000 грн. - моральна шкода та судових витрат по справі(з врахуванням заяв позивача про збільшення(зменшення)позовних вимог(а.с.31-32, а.с.49), зміни предмету позову(а.с.36-37)).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №ПОС 19/13 від 29.11.2013р. на проведення сільськогосподарських робіт та розрахунки за них, акт №АГ-0029 здачі-прийняття робіт по наданню послуг від 04.12.2013р., рахунок-фактуру №АГ002713 від 04.12.2013р. на суму 28800 грн., претензію вих.№01 від 05.02.2014р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.02.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 12.03.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 26.03.2014р. через нез'явлення представника позивача в судове засідання, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи та надання нових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 10.04.2014р. через нез'явлення представника позивача в судове засідання, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи та надання нових доказів. Також даною ухвалою було відхилено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

09.04.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що позивачем у зв'язку із збільшенням періоду прострочення було проведено перерахунок пені та 3% річних, просить стягнути з відповідача 628 грн. пені та 129,01 грн. 3% річних відповідно, інші позовні вимоги залишено без змін.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представник відповідача подав клопотання про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки правовідносині між відповідачем та попереднім представником (Рабомізо Н.Ф) припинені.

В судовому засіданні 10.04.2014р. оголошено перерву до 11.04.2014р. для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Суд розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 09.04.2014р., яка подана до початку розгляду справи по суті, в порядку ст.22 ГПК України приймає її, тому справа вирішується з нової ціни позову у сумі 32317,01 грн., з них 22800 грн. основна заборгованість, 628 грн. - пеня, 129,01 грн. - 3% річних, 4760 грн. - штраф, 4000 грн. - моральна шкода.

11.04.2014р. через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про витребовування доказів та залишення позову без розгляду, мотивував клопотання тим, що позовну заяву та всі клопотання по справі було підписано директором ФОП «ОСОБА_1» ОСОБА_1, проте в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують повноваження директора. Вважає, що позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано, тому позов слід залишити без розгляду або витребувати у позивача докази на підтвердження повноваження директора ОСОБА_1.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача відхиляє його виходячи із наступного.

Згідно ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Отже, однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є неможливість самостійно подати необхідні для розгляду справи докази. При цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. У тексті поданого клопотання не наведено обставини, що перешкоджають наданню цих доказів відповідачем.

Також суд зазначає, що згідно ст.42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Позов було подано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що і було враховано судом при порушенні провадження у справі.

Приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР) встановлено права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, проте зміст і характер поданого представником відповідача клопотання свідчить про зловживання процесуальними правами, затягування розгляду справи, а процесуальні строки розгляду заяви (позову), згідно ст.69 ГПК України, обмежені двома місяцями.

В судовому засіданні 11.04.2014р. представник позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

В судовому засіданні 11.04.2014р. представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

29.11.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Виконавець) та фермерським господарством "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" (далі-Замовник) було укладено договір на проведення сільськогосподарських робіт та розрахунки за них за №ПОС 19/13 (далі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору предметом договору є послуги Виконавця по закладі вологого зерна кукурудзи в полімерні рукава, що виконується технікою Виконавця машиною RomiLL CP 2 та трактором.

Згідно п.2.1 Договору вартість послуг по закладі вологого зерна кукурудзи при наявності сухої речовини 65% складає 90 грн. за тонну.

Згідно п.3.1 Договору розрахунки за послуги Виконавця здійснюються Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно п.3.2 Договору після завершення виконання робіт та підписання актів, що підтверджують остаточне виконання обсягу робіт, сторони здійснюють розрахунок, який передбачає перерахування коштів Замовником Виконавцю 100% за фактично виконані роботи по закладі вологого зерна кукурудзи протягом двох місяців після підписання акту виконаних робіт та виставлення рахунку Виконавцем.

Згідно п.7.1 Договору, термін дії останнього встановлюється з дати його підписання сторонами і закінчує свою дію після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

Згідно акту №АГ-0029 здачі-прийняття робіт по наданню послуг від 04.12.2013р. позивачем було закладено зерном три рукави, вагою 320т. на загальну суму 28800 грн.(а.с.10). Також 04.12.2013р. позивачем було виставлено рахунок-фактуру №АГ002713 на суму 28800 грн.(а.с.11), що підтверджується відзивом відповідача(а.с.18-19).

В порушення умов Договору, відповідач частково розрахувався за надані послуги, перерахувавши позивачу 6000 грн., що стверджується платіжним дорученням №1276 від 17.02.2014р. на суму 5000 грн.(а.с.24) та платіжним дорученням №1366 від 05.03.2014р. на суму 1000 грн.(а.с.25).

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 22800 грн.(основний борг), яка не погашена на час розгляду спору.

Згідно ст.901 та ст.903 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір №ПОС 19/13 від 29.11.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг по закладі вологого зерна кукурудзи в полімерні рукава, підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт по наданню послуг та не проведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 22800 грн..

Акт від 02.12.2013р.(а.с.23), який підписаний комісією, не приймається судом, як доказ ненадання послуг позивачем, оскільки ним стверджується закладка 15м. зерна кукурудзи без консервантів, а предметом Договору є надання послуг по закладі вологого зерна кукурудзи в полімерні рукава. Додатково суд зазначає, що після цього сторонами 04.12.2013р. був підписаний акт №АГ-0029 здачі-прийняття робіт по наданню послуг без претензій та зауважень.

Доводи відповідача наведені у відзиві(а.с.18-19), щодо можливого неякісного надання позивачем послуг, що могло вплинути на стан зерна кукурудзи та у зв'язку з цим не сплата цих послуг у повному обсязі, не приймаються судом, оскільки таких доказів відповідач не надав, а зобов'язання, які взяло на себе ФГ "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" по оплаті послуг чітко встановлені в укладеному між сторонами Договорі та повинні виконуванись незалежно від майбутнього стану закладеного зерна кукурудзи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 628 грн. (за період з 05.02.2014р. - по 16.02.2014р. на суму заборгованості 28800 грн. - 138,24 грн., за період з 17.02.2014р. - по 04.03.2014р. на суму заборгованості 23800 грн. - 152,32 грн., за період з 05.03.2014р. - по 10.04.2014р. на суму заборгованості 22800 грн. - 337,44 грн.), суд зазначає наступне.

Згідно п.5.4 Договору за прострочення розрахунків, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної ставки НБУ(від суми заборгованості по Договору) за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок встановив, що розмір пені який підлягає до стягнення з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлені позивачем періоди становить 559,18 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 628 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 559,18 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 68,82 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4760 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.5.5 Договору, якщо Замовник порушив термін розрахунку більш ніж на 20 днів, він зобов'язаний також виплатити Виконавцю штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4760 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 129,01 грн. 3% процентів річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за заявлені позивачем періоди зазначає, що арифметично вірним розрахунком останніх є сума 129,05 грн.. Відтак вимога про стягнення 3% річних в розмірі 129,01 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 4000 грн. моральної шкоди, слід зазначити наступне.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3), та зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Суд приходить до висновку, що позивачем не наведено та не додано доказів заподіяння останній моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, не наведено причин чому саме необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 4000 грн. (обгрунтування даної суми), наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини відповідача в її заподіянні, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 32317,01грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 28248,19 грн., з них 22800 грн. - основний борг, 559,18 грн. - пеня, 129,01 грн. - 3% річних, 4760 грн. - штраф, в частині стягнення 4068,82 грн., з них 4000 грн. моральна шкода, 68,82 грн. пеня - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1596,97 грн. судового збору, в іншій частині (230,03 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Також суд зазначає, що ухвалою господарського суду Волинської області від 26.03.2014р. було відхилено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Оскільки суд прийшов до переконання, що заява представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає відхилення, тому з позивача слід стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1827 грн. судового збору за розгляд такої заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" (45630, Волинська область, Луцький район, с. Маяки, вул. Бригадний двір, 16, код ЄДРПОУ 34557127) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 28248,19 (двадцять вісім тисяч двісті сорок вісім гривень дев'ятнадцять копійок) грн., з них 22800 грн. - основний борг, 559,18 грн. - пеня, 129,01 грн. - 3% річних, 4760 грн. - штраф та 1596,97 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість гривень дев'яносто сім копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. У позовних вимогах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фермерського господарства "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" в частині стягнення 4068,82 грн., з них 4000 грн. моральна шкода, 68,82 грн. пеня - відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову", код ЄДРПОУ 03499885").

Повний текст рішення складено

15.04.14

Суддя А. С. Вороняк