Ухвала суду № 38240426, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9943/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Назарчука І.Р. Калашникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172220, № 0000182220 від 11.06.2013, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0000172220, № 0000182220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Під час апеляційного розгляду справи, представником позивача подано клопотання про заміну сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» її правонаступником - Товариством з обмежено відповідальністю «Укрнєфтєпродукт - ХХІ» (код ЄДРПОУ 33060700).

У відповідності до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» її правонаступником - Товариством з обмежено відповідальністю «Укрнєфтєпродукт - ХХІ» (код ЄДРПОУ 33060700).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 04.03.2013 по 14.05.2013 співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.54, пп. 14.1.55, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, п. 135.1, п 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 208 882 грн.; абз «а» пп. 14.1.11, п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14. п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 пп. 192.1.2 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 526 398 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 27.05.2013 № 1943/22-205/330607000 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000172220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 3 208 882 грн.; № 0000182220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24 789 597 грн. (за основним платежем 16 526 398 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8 263 199 грн.).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.4 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Відповідно до положень пункту 135.1. статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Згідно з п.135.4.1 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Так, під час перевірки скоригованого валового доходу за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 відповідачем встановлено його заниження на загальну суму 1 581 800 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2012 року - 1 581 800 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Нафта» (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 16/2 від 04.01.2006.

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки, позивач зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - Товар) на умовах оплати та поставки визначених даним Договором.

На виконання умов вищевказаного Договору, позивачем здійснювались поставки нафтопродуктів, факт отримання товару підтверджувався видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки, між позивачем та покупцем був укладений Договір іпотеки, посвідчений 09.06.2006.

Згідно п. 1.2 Договору іпотеки, у забезпечення зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку комплекс будівель нафтобази із спеціальним обладнанням, загальною (нежитловою) площею 109,9 кв.м. за адресою: Сумська обл., м. Кролевець, вул. Транспортна, 1, літ «А», який складається із: адмінбудівлі А 1, площею 85,6 кв.м. (цегла); будівлі Б-1, площею 24,3 кв.м. (метал).

В подальшому, Господарським судом Сумської області по справі № 2/87-10 прийнято рішення про стягнення на користь ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» з ТОВ «Нафта» суми боргу.

Рішення Господарського суду Сумської області не було виконано. В зв'язку з відсутністю коштів на рахунках ТОВ «Нафта» було звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначений п. 1.2 Договору іпотеки.

Оскільки, судом встановлено, що в Договорі іпотеки вказано, що предмет іпотеки оцінений сторонами в сумі 1 581 800 грн., то погашення заборгованості ТОВ «Нафта» перед позивачем здійснено шляхом оприбуткування майнового комплексу та відображено в обліку 31.12.2011 по Д-т рах. 63.1.2 К-т рах. 37.4.2 на суму 1 581 800 грн.

В подальшому, позивачем реалізовано вказаний вище майновий комплекс ПП «Транс Петроль» на суму 1 581 800 грн.

Враховуючи, що вказаний вище майновий комплекс отримано позивачем в рахунок погашення заборгованості, тобто фактично майновий комплекс є доходом позивача та оскільки позивачем не заперечується реалізація зазначеного вище майнового комплексу, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.54 пп. 14.1.55, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2 пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження доходу на суму 1 581 800 грн. є обґрунтованим.

Як вбачаться з акту перевірки та не заперечується сторонами між позивачем та ТОВ «Роснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 35234346) укладено договір від 31.05.2011 № 31/05-3 на придбання нафтопродуктів в асортименті, кількості по цінам, в терміни відповідно до умов договору та додатків до нього.

Згідно наданої в ході перевірки інформації в обліку відображено по Д-ту рах. 281: оприбуткування Харківською філією бензину А-95: 27.10.2011 в кількості 53 462 кг на суму 544 644,12 грн.; 10.11.2011 в кількості 53 616 кг на суму 544 649,18 грн.; оприбуткування Севастопольською філією дизельного пального: 08.10.2011 в кількості 120 747 кг на суму 1 025 142,03 грн.; 11.10.2011 в кількості 178 492 кг на суму 1 500 820,23 грн.; 25.10.2011 в кількості 53 350 кг на суму 535 278,33 грн.

Всього на суму 4 150 533,89 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Укройлпродукт» укладено договір поставки нафтопродуктів від 26.05.2011 № 2605-3.

Серед інших поставок ПММ підприємством ТОВ «Укройлпродукт» було поставлено бензин автомобільний марки RON-95 згідно акту прийому-передачі від 13.07.2012:

- в кількості 52,79 тонн по ціні 13 396 грн., на загальну суму 707 174,84 грн., в т.ч. ПДВ 117 862,47 грн.;

- в кількості 50,341 тонн по ціні 13 396 грн. на загальну суму 674 368,04 грн., в т.ч. ПДВ 112 394,67 грн.

- в кількості 52,938 тонн по ціні 13 302 грн. на загальну суму 704 181,28 грн., в т.ч. ПДВ 117 363,55 грн.

ТОВ «Укройлпродукт» не було виробником поставленого бензину та виконувало функції підприємства-посередника. Підприємством «Укройлпродукт» даний бензин було придбано в ТОВ «Роснафтопродукт» в кількості 50,31 тонн.

До ДПІ у Подільському районі м. Києва від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 17.09.2012 № 614/3/22-80-35234346 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ространснафтопродукт» щодо підтвердження господарських відносин за червень-грудень 2011 року, січень-липень 2012 року.

Згідно отриманих матеріалів перевірки, відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності Товариства та головним бухгалтером є ОСОБА_7, суб'єкт господарювання за фактичною та юридичною адресами не знаходиться; наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Роснафтопродукт».

Згідно з п. 2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до положень пункту 3 статті 8 Розділу III Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з вказаними вище поясненнями громадянин ОСОБА_7, який був керівником та головним бухгалтером ТОВ «Роснафтопродукт» не мав відношення до зазначених обов'язків.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Згідно висновку ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 21.09.2012 № 1534/07-1/52/2 опитаний громадянин ОСОБА_7 пояснив, що він не має відношення до діяльності ТОВ «Роснафтопродукт».

Таким чином, первинні бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.

З огляду на зазначене, висновок відповідача про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Роснафтопродукт» та ТОВ «Укройлпродукт» є обґрунтованим.

Разом з тим, вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Єнергосвет» укладено договір поставки від 25.01.2012 № 06 на предмет придбання товару в кількості, асортименті, по цінах, зазначених в рахунках, накладних на відвантаження товару, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження господарської операції позивачем надано акти прийому-передачі. В той же час, до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від Основ'янської МАПІ м. Харкова Харківської області надійшла довідка від 08.04.2013 № 2009/22.1-04/31800052 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Єнергосвет» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ТОВ «Аркада-Т», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 30.06.2012» вказано про неможливість підтвердження факту реального вчинення господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ «Єнергосвет» у ТОВ «Аркада-Т» та подальшого руху придбання ТМЦ до кінцевого споживача.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ні в судовому засіданні суду першої інстанції, ні в апеляційному суді представником позивача не було надано жодного доказу на підтвердження реального здійснення господарської операції з ТОВ «Єнергосвет», а відтак, висновок податкового органу про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з даним контрагентом є обґрунтованим.

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Новойл» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 03.07.2008 № 08-08/Н.

Згідно умов договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяг, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами.

До перевірки надано картку рахунку 63.1 по Постачальнику ТОВ «Новойл». Згідно вказаної інформації, залишок боргу на користь ТОВ «Новойл» на 01.01.2008 становив 92 180 927,30 грн.

Протягом 2008 року перевіреним підприємством було оприбутковано ПММ від ТОВ «Новойл» в кількості 1 122 388 кг на загальну суму 7 519 999,60 грн. в т.ч. ПДВ 1 253 333,27 грн.

Станом на 19.09.2008 позивач заборгував Постачальнику 91 880 000 грн. за придбані нафтопродукти.

В розрахунок за оприбуткований товар позивачем передано ТОВ «Новойл» векселі прості, дата виписки 19.09.2008 серії АА: номери 1230622 по 1236632 в кількості 11 штук номіналом 5 000 000 грн., дата погашення по векселю «за пред'явленням»; номери з 1231971 по 1231978 кількістю 7 штук номіналом 5 000 000 грн., дата погашення по векселю «за пред'явленням»; № 1230979 номіналом 1 880 000 грн., дата погашення по векселю «за пред'явленням». Всього передано 19 шт. векселів на загальну суму 91 880 000 грн. Векселі передано з актом приймання-передачі від 19.08.2008.

На початок періоду за який проводилася перевірка заборгованість за векселями не погашено. Станом на 01.10.2011 обліковувалася заборгованість по кредиту рах. 62 «Короткострокові векселі видані» в сумі 91 880 000 грн. на користь ТОВ «Новойл».

За даними оборотно-сальдової відомості на 4 квартал 2011 року, заборгованість, яка обліковувалась на 01.10.2011 списана (погашена) протягом 4 кварталу 2011 року.

На дату складення Акту перевірки, згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівна ДПА України, підприємство-постачальник ТОВ «Новойл» має стан «Припинено, але не знято з обліку», причина зняття з обліку платника податків - «припинено за рішенням суду».

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Таким чином, отримані платником ПДВ товари/послуги, які не оплачено протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника ПДВ відсутнє.

Отже, якщо платник податку при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, то в даному випадку платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.

Пунктом 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.2011 № 1379, встановлено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, виписують дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (в даному випадку 12 - Виписана на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Згідно із Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, до реєстру виданих податкових накладних переносяться дані обох податкових накладних.

Нарахована сума податкових зобов'язань відображається в рядку 1 декларації з ПДВ та в рядку «Інші» розділу І «Податкові зобов'язання» додатка.

Виходячи з вищевикладеного, висновок відповідача про порушення позивачем вимог абз. «а» пп. 14.1.11, 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 15 313 333,33 грн. є обґрунтованим.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 8.1 колонка Б Декларації «самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» показників за період 01.10.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі (-) 1 423 208 грн., встановлено, що підприємство здійснювало виправлення помилок, що містяться в раніше поданих деклараціях. На даний показник мали вплив операції з коригування обсягів реалізації ПММ, в т.ч. фізичним та юридичним особам, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, перевіркою відображених у рядку 8.1 колонка Б Декларації «самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» показників за жовтень-грудень 2011 року в сумі (-) 191 885 грн., за 2012 рік в сумі (-) 1 231 323 грн., встановлено завищення суми коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість до зменшення, внаслідок чого виникло заниження задекларованих позивачем показників податкового зобов'язання в сумі 44 405 грн.

Отже, перевіркою встановлено, що позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань по поставках товарів покупцям, які не зареєстровані платниками ПДВ у зв'язку з «коригуванням вартості», «зміною кількості», що відображено в Додатку №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість.

Згідно п. 192.1. ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 192.2. ст. 192 ПК України, норма пункту 192.1 цієї статі не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платникам, цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, в тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною зміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податі зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центра органом державної податкової служби (п 192.3. ст. 192 ПК України).

Оскільки позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань по поставках товарів покупцям, які не зареєстровані платниками ПДВ у зв'язку з «коригуванням вартості», «зміною кількості» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог пп. 192.1.1, пп. 192.1.2, п. 192.1, п. 192.2, п 192.3, ст. 192 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 44 405 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 № 0000172220, № 0000182220.

Натомість, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 14.04.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.