Постанова № 38239274, 20.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року

14:20

Справа № 808/9186/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Стальконструкція»

до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області

про визнання рішення нечинним,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Стальконструкція» (далі – позивач або ТОВ «МСУ №100«Стальконструкція») до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач 1 або МОДПІ) та до Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області (далі – відповідач 2 або УПФУ), в якому позивач просить суд (відповідно до уточненого адміністративного позову):

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2013 №Ю-25 нечинною в частині її положення про стягнення штрафу та пені;

- зобов’язати відповідачів зменшити розмір заборгованості зі сплати недоїмки на 35 926,49 грн.;

- скасувати рішення УПФУ №03/Ю-229, №03/Ю-230 від 27.07.2011; №03/Ю-260, №03/Ю-261, №03/Ю-262, №03/Ю-263, №03/Ю-264, №03/Ю-265 від 11.07.2012.

Ухвалою суду від 04 грудня 2013 року позовна заява залишена без руху до 26 грудня 2013 року. Ухвалою суду від 26 грудня 2013 року продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви до 24 січня 2014 року.

Позивач усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі від 04.12.2014.

Ухвалою суду від 27 січня 2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 20 лютого 2014 року.

Ухвалою суду від 20 лютого 2014 року позовні вимоги в частині зобов’язання УПФУ зменшити розмір заборгованості зі сплати недоїмки на 35 926,49 грн. та скасування рішень УПФУ №03/Ю-229, №03/Ю-230 від 27.07.2011; №03/Ю-260, №03/Ю-261, №03/Ю-262, №03/Ю-263, №03/Ю-264, №03/Ю-265 від 11.07.2012 залишені без розгляду.

Ухвалою суду від 20 лютого 2014 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання (вх.№7200 від 20.02.2014) про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, ніяких заяв чи клопотань суду не надав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, однак надав суду письмові заперечення (вх.№7199 від 20.02.2014) в яких зазначив, що ТОВ «МСУ №100«Стальконструкція» всупереч вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» несвоєчасно сплачує єдиний внесок, у зв’язку з чим УПФУ цілком законно та обґрунтовано винесені рішення про нарахування штрафу та пені.

Крім того, зазначає про те, що дія мораторію на виконання цих зобов’язань не розповсюджується, оскільки строк виконання зобов’язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство. За таких обставин, відповідач 2 вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, неприбуття представників відповідачів та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

У зв’язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2010 по справі №25/124/10 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Стальконструкція». Введено процедуру розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог згідно ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2343-ХІІ). Станом на час розгляду даної справи (№808/9186/13-а) провадження у справі про банкрутство не припинено, мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано.

27.07.2011 та 11.07.2012, УПФУ за несвоєчасну сплату єдиного внеску винесено рішення № 03/Ю-229, № 03/Ю-230, № 03/Ю-260, № 03/Ю-261, № 03/Ю-262, № 03/Ю-263, № 03/Ю-264, № 03/Ю-265 про застосування до ТОВ «МСУ №100«Стальконструкція» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаними рішеннями до позивача за період з 21.02.2011 по 13.07.2011 застосований штраф в розмірі 7861,34 грн. та нарахована пеня в розмірі 5468,86 грн., за період з 21.03.2011 по 20.07.2011 застосований штраф в розмірі 9618,51 грн. та нарахована пеня в розмірі 11057,95 грн., за період з 20.07.2011 по 12.06.2012 застосований штраф в розмірі 10728,55 грн. та нарахована пеня в розмірі 29259,18 грн., за період з 20.06.2011 по 05.04.2012 застосований штраф в розмірі 12403,75 грн. та нарахована пеня в розмірі 34713,19 грн., за період з 20.05.2011 по 05.04.2012 застосований штраф в розмірі 11279,14 грн. та нарахована пеня в розмірі 32021,53 грн., за період з 20.09.2011 по 18.06.2012 застосований штраф в розмірі 11166,18 грн. та нарахована пеня в розмірі 28855,20 грн., за період з 20.04.2011 по 20.02.2012 застосований штраф в розмірі 9706,24 грн. та нарахована пеня в розмірі 13649,48 грн., за період з 22.08.2011 по 15.06.2012 застосований штраф в розмірі 10448,63 грн. та нарахована пеня в розмірі 29997,90 грн.

В зв’язку з несплатою суми недоїмки, штрафів та пені по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування МОДПІ сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2013 №Ю-25 на суму 1 240 616, 93 грн., з яких: 1 008 307,79 грн. – недоїмка; 64844,09 грн. – штраф; 167465,05 грн. – пеня.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2013 №Ю-25 в частині її положення про стягнення штрафу та пені, а також з розміром суми заборгованості позивач звернувся з даним позовом до суду (без урахування вимог, які залишені ухвалою суду від 20.02.2014 без розгляду).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, відповідач є платником єдиного внеску.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18283 (далі – Інструкція №21-5) встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Згідно з ч.10, 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Згідно з вимогами ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як встановлено з матеріалів справи та наданих відповідачем 2 письмових пояснень (заперечень), остання вимога про сплату недоїмки від 01.08.2013 №Ю-30 на суму 1 156 614,14 грн. УПФУ сформовано відповідно до вимог ст.25 Закону № 2464-VI (в редакції чинній на той момент), яку позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, скарги залишені без задоволення. В судовому порядку вимога від 01.08.2013 №Ю-30 не оскаржувалась.

За періоди липень та серпень 2013 року позивачем надано звіти з загальною сумою єдиного внеску 61998,90. Вимоги про сплату недоїмки на цю суму узгоджувались платником з Міністерством доходів та зборів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» №406- VIІ від 04.07.2013, адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску з 01.10.2013 року передано Міністерству доходів та зборів України.

Станом на 01.10.2013 за позивачем в УПФУ обліковувалась заборгованість по єдиному внеску в сумі 1 217 757,90 грн., в тому числі: 985448,76 грн. недоїмка, 64844,09 грн. фінансові (штрафні) санкції, 167465,05 грн. пеня.

Тому посилання позивача щодо зарахування коштів в сумі 35926,49 грн. в рахунок сплати єдиного внеску суперечить діючому законодавству (ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI), в зв’язку з тим, що кошти зараховані відповідно до виникнення заборгованості, а саме: 18368,25 грн. по штрафним санкціям та 17558,24 грн. по пені.

У зв’язку з несплатою позивачем заборгованості по єдиного внеску, штрафу та пені МОДПІ сформовано вимогу від 05.11.2013 №Ю-25. Вказана вимога була сформована у відповідності до норм чинного законодавства та направлена на адресу позивача рекомендованим листом.

Щодо посилань позивача на заборону нарахувати неустойку (штраф, пеню) упродовж часу дії мораторію суд зазначає наступне.

Згідно із ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо ати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.12 Закону №2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і рів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується загальних засадах.

З огляду на вищенаведене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і рів (обов’язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, похідними від основного зобов’язання.

Тож, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов’язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов’язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, у постанові від 09.07.2013 по справі № 21-178а13, Верховний суд України висловив свою позицію з приводу спірних правовідносин, відповідно до якої мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України також у постановах від 4 липня 2011 року, 7 травня, 11 червня, 1 жовтня 2012 року, 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13 відповідно).

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Виходячи з вищезазначеної норми з ТОВ «МСУ №100«Стальконструкція» слід стягнути 4129,29 грн. (виходячи з розрахунку 4588 грн. – 458,81 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Стальконструкція» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та до Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про визнання рішення нечинним - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Стальконструкція» (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Шмідта, 8; код ЄДРПОУ 01413520) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев’ять) грн. 29 (двадцять дев’ять) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко