Ухвала суду № 38238915, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/4435/11

№ К/9991/4435/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-оіл»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010

у справі № 2-а-2113/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ексім-оіл»

до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

про визнання недійсними акту та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Ексім-оіл» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.06.2007 № 00448/2301/33490512. Згідно вказаного акта позивач порушив норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що мало наслідком заниження податку на додану вартість за період травень-липень 2006 року на загальну суму 640818,60 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2007 № 0000822301/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 961227,90 грн. (у т.ч. 640818,60 грн. - основний платіж та 320409,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктами 2,5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 вказаного Порядку.

Згідно пунктом 18 вказаного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справі про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Приморського районного суду від 29.05.2008 у кримінальній справі за звинуваченням громадянина ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 ст. 205, частиною 2 ст. 358, частиною 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, встановлено факт створення Приватного підприємства «Антарес Плюс» без мети здійснення підприємницької діяльності, з метою конвертації безготівкових грошових коштів в грошові кошти шляхом використання банківських грошових коштів без сплати податків (а.с. 187-275).

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору правильно застосували норму пункту 4 ст. 72 КАС України, дали юридичну оцінку встановленим у вироку від 29.05.2008 обставин щодо виписування податкових накладних від імені ПП «Антарес Плюс» (постачальник позивача) не уповноваженою особою із використанням підробленої печатки цього підприємства як таким, що виключають юридичне значення податкових накладних, виписаних від імені ПП «Антарес Плюс», розрахункового і звітного документа та підстави для включення сум податку на додану вартість, зазначених в них, до сум податкового кредиту. Цей висновок суду підтверджується відсутністю у позивача документів, які б підтверджували фактичний рух товару, в тому числі, його зберігання, перевезення, на поставку якого виписані податкові накладні (паливо нафтового походження), при тому, що стосовно приймання, транспортування нафтопродуктів правовими нормами встановлений особливий порядок.

З огляду на викладене, суди прийшли юридичного правильного висновку про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у травні-липні 2006 року сум ПДВ по господарським операціям з ПП «Антарес Плюс» та, як наслідок, правомірне нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 961227,90 грн. податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2007 № 0000822301/0.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-оіл» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.В. Сірош