Ухвала суду № 38238910, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/46221/11

№ К/9991/46221/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2011

у справі № 2а/0570/6764/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оил-Сервіс»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 16.11.2010 № 0002362342/0 № 0002372342/0.

У касаційній скарзі Жовтнева МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.09.2010 за № 2361/23-2/31674403, про порушення норм пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 3.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за 2009 рік, І квартал 2010 року на загальну суму 23530,52 грн. та податковий кредит у податковому обліку за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року на загальну суму 4706,10 грн., за наслідками нікчемних правочинів позивача з ПП «Фірма Томь», внаслідок чого занижено податок на прибуток у податковому обліку за 2009 рік та І квартал 2010 року на загальну суму 5882,63 грн., а також податок на додану вартість у податковому обліку за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року на загальну суму 4706,10 грн. При цьому, обґрунтовуючи нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Фірма Томь», МДПІ послалась на відсутність у контрагента позивача документів, складених за наслідками їх виконання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010: № 0002362342/0 - про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7059,15 грн. (у т.ч. 4706,10 грн. - основний платіж та 2353,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції). № 0002372342/0 - про донарахування податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 8027,22 грн. (у т.ч. 5882,63 грн. - основний платіж та 2144,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між ПП «Фірма Томь» (орендодавець) та позивачем (орендатор) укладений договір оренди нежитлових приміщень від 30.09.2009 № 30/09-09, згідно якого орендодавець передає у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 400 кв.м., що розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Станіславського, 5, зі строком оренди з 01.10.2009 по 31.12.2009. За фактом передачі вказаного приміщення сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2009. У подальшому додатковою угодою від 01.11.2009 № 1 площа переданого в оренду приміщення зменшилась до 200 кв.м, а строк оренди продовжено до 28.02.2010. Додатковою угодою № 2 від 01.03.2010 договір оренди розірваний. За наслідками виконання вказаного договору сторони підписали акти прийому - передачі робіт (наданих послуг); орендодавець виписав позивачу податкові накладні, а позивач сплатив вартість послуг оренди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) (а.с. 17-21), податкових накладних (а.с. 12-16), платіжних доручень (а.с. 22-24), суди першої та апеляційної інстанції, встановивши реальний характер поставки позивачу ПП «Фірма Томь» послуг з оренди, зробили юридично обґрунтований висновок про правомірність формування позивачем в податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій. Оцінка доказів судами відповідає правилам ст.86 КАС України.

Суди обґрунтовано визнали такими, що не має правового значення та не впливає на правомірність декларування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту втрата орендодавцем документів первинного обліку, враховуючи наявність цих документів у платника податків, щодо якого здійснюється перевірка.

Поміж іншим, при проведенні перевірки відповідачем було порушено норми Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984), зокрема пункту 1.7, оскільки в акті відсутнє викладення фактів виявлених порушень з посиланням на первинні та інші документи, що підтверджують наявність факту такого порушення.

Відповідно до пункту 1.7 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Такий недолік акту перевірки не може бути визнано формальним, оскільки він унеможливлює перевірку викладеної в ньому інформації щодо порушення позивачем правил податкового обліку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.В. Сірош