Ухвала суду № 38238907, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/29491/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011

у справі № 2а-8759/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.10.2010 за № 386/17-1/НОМЕР_1, про порушення позивачем, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, норм підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст.2, пункту 9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 37572,31 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень, грудень.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 № 0007581711/0 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 9298,20 грн., у т.ч.: 6198,80 грн. - основний платіж та 3099,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивач згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку від 25.12.2008 серії Ж № 467205 з 01.01.2009 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (Указ № 727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Як встановлено у судовому процесі, у ІV кварталі 2009 року позивач перевищив граничний розмір виручки, встановлений ст.1 Указу № 727/98, на 30989,00 грн.

Статтею 5 вказаного Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Перехід платника податків, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування не є єдиним передбаченим законом правовим наслідком для такого платника, оскільки сплата єдиного податку може мати місце при дотриманні норм Указу № 727/98, а у випадку не дотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, оподаткування доходу в розмірі перевищення граничної суми виручки здійснюється на загальних підставах, оскільки при цьому відпадають встановлені статтею 1 Указу № 727/98 юридичні підстави для пільгового режиму оподаткування.

Враховуючи отримання позивачем у 2009 році у сумі 530989,00 грн., суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що позивач у силу норм підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 Закону № 168/97-ВР, зобов`язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість, а отже донарахування податкових зобов`язань на суму перевищення граничної суми виручки у сумі 6198,80 грн. є правомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.В. Сірош