Ухвала суду № 38238899, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/20289/11

№ К/9991/20289/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2а-8073/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 30.09.2010 № 0001802306/9. Висновок суду вмотивований тим, що платник податків має право включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які отримані в іншому податковому періоді, ніж здійснені господарські операції, за наслідками виконання якої ці накладні були виписані.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Суми просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку за квітень та червень 2010 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумах 6088,00 грн. та 84,00 грн. відповідно згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2010 № 0001802306/9, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.09.2010 за № 7009/23-6/00220434, про порушення норм підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових періодів у податкових деклараціях за квітень та червень 2010 року на 6088,00 грн. та 84,00 грн. відповідно. Ці порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту у податковому обліку за квітень, травень 2010 року ПДВ у загальній сумі 11723,00 грн. за податковими накладними, які отримані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані, що позбавляє платника податку на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за квітень травень 2010 року ПДВ у сумах 11639,00 та 84 грн. відповідно за податковими накладними, дата виписки яких, так само як і сплата позивачем вартості отриманих товарів (послуг) від постачальників, припадають на інший податковий звітний період: податкові накладні виписані у січні та квітні 2010 року відповідно. При цьому позивач не звертався до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальником податкової накладної. З цими обставинами ДПІ пов'язує порушенням позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Фактичне виконання господарських операцій як і сплата позивачем сум ПДВ у вартості поставлених товарів за операціями, за наслідками яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень 2010 року, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцент буд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, позивач мав право на включення до сум податкового кредиту в податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року за податковими накладними, виписаними у січні та квітні 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 цього пункту).

Платник податку, згідно підпункту 7.7.3 цього пункту, може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Застосувавши вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірне зменшення у податковому обліку позивача за квітень та червень 2010 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 6088,00 грн. та 84,00 грн. відповідно.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.В. Сірош