Ухвала суду № 38238836, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/11253/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників учасників провадження:

позивача - не з'явились,

відповідача - Крившука Я.В.,

Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Грейн Корн" (далі - Товариство)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012

у справі № 2а-28042/10/0570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2010 № 0001002341/0, від 21.08.2010 № 0001002341/1 та від 17.09.2010 № 0001002341/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012, у позові відмовлено з посиланням на неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями, які не були опосередковані реальним рухом активів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Глоб трейд», з товариством з обмеженою відповідальністю «Юнитек» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Юзпрогрестрейд» за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, оформлену актом від 08.07.2010 № 3188/23-3/34534450. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0001002341/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 12 207 868 грн. (у тому числі 8 138 578 грн. за основним платежем та 4 069 290 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати названими контрагентами у ціні придбаної сільськогосподарської продукції, з огляду на фіктивність цих операцій.

На обґрунтування цього висновку ДПІ посилається, зокрема, на результати перевірок цих суб'єктів господарювання у рамках заходів з податкового контролю, в ході яких було виявлено, що відповідні постачальники не мають трудових ресурсів, майна та основних засобів, об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних поставок.

Підтримуючи правову позицію податкового органу по справі, суди як на свідчення безтоварності операцій з поставки спірними контрагентами сільськогосподарської продукції в адресу позивача послалися на неподання Товариством належним чином оформленої товарно-транспортної документації

на підтвердження факту транспортування спірної продукції від постачальників до покупця. Зокрема, суди зазначили, що подані позивачем товарно-транспортні накладні не містять усіх обов'язкових реквізитів, установлених частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (як-от - осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також даних, що ідентифікують особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції); окремі товарно-транспортні накладні оформлені на перевезення вантажу легковими автомобілями, які за своїми технічними характеристиками не придатні для виконання відповідних перевезень.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У той же час, чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, які є належним підтвердженням реальності операцій з поставки товару. У кожному конкретному випадку для перевірки фактичного виконання господарської операції з огляду на її вид та зміст суд повинен з'ясувати, які саме первинні документи у сукупності підтверджують власне існування активу, його рух на шляху до платника податків-набувача (транспортування, зберігання товару, його приймання, у тому числі і шляхом встановлення посадових осіб постачальника та покупця, задіяних у такому процесі), подальше використання товару тощо. При цьому за певних умов відсутність (або неналежне оформлення) окремого первинного документа не може розцінюватися як доказ безтоварності господарської операції за наявності інших доказів на підтвердження протилежного.

А відтак самі по собі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер розглядуваних операцій з поставки сільськогосподарської продукції позивачеві.

Так само і власне відсутність у платника товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, не може слугувати беззаперечною підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Тому для прийняття правильного рішення у справі судам не слід було обмежуватися виключно дослідженням умов транспортування продукції; суди повинні були дослідити та оцінити усю сукупність обставин стосовно дійсного виконання розглядуваних операцій, фактичних правовідносин покупця і продавця, витребувавши та дослідивши наявність інших, поміж товарно-транспортних накладних, первинних документів, що свідчать про виконання господарських операцій.

Не отримали належної правової оцінки і доводи ДПІ щодо відсутності у названих контрагентів об'єктивної можливості для здійснення спірних поставок, які, з одного боку, можуть підтверджувати безтоварність господарських операцій. З іншого ж боку, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт, послуг постачальником. Специфіка такого виду операцій, як поставка сільськогосподарської продукції за участю низки транзитних постачальників може передбачати залучення третіх осіб (зберігачів, перевізників) до вчинення дій, об'єктивно необхідних у процесі поставки. У зв'язку з цим судам слід було дослідити динаміку правовідносин між позивачем та названими постачальниками, зміст прав та обов'язків учасників цих правовідносин, перевіривши за необхідності наявність у учасників розглядуваних поставок витрат на залучення третіх осіб у ході виконання цих операцій.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки товарів позивачеві в рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Глоб трейд», з товариством з обмеженою відповідальністю «Юнитек» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Юзпрогрестрейд», для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Грейн Корн" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2а-28042/10/0570 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько