Ухвала суду № 38238787, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/52376/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року

у справі № 826/11190/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржилбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби від 19.06.2013 року №0003242250, №0003252250.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Корпорація Укржилбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, за результатом якої 17.05.2013 року складено акт №327/22-5/22931511.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 153.6 ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 18 288 132 грн., у тому числі за листопад 2012 року в сумі 18 288 132 грн.; завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 29179,0 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 29 179,0 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 16 022,0 грн. в тому числі за листопад 2012 року на суму 16022,0 грн.

На підставі акту перевірки 19.06.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003242250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 432 198,0 грн. (за основним платежем 18 288 132,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 144 066,0 грн.); №0003252250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 022,0 грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань суми від відчуження об'єкта застави та передачі права власності, у зв'язку з чим ним занижено податок на додану вартість.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Абзацом другим статті 188 ПК України передбачено, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Корпорація Укржилбуд» (позичальник-1), ТОВ «ЮАйПі Лтд» (позичальник-2) та ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор) укладено Генеральний договір про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами.

Відповідно до кредитного договору у ПАТ «Корпорація Укржилбуд» виникла заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» на загальну суму 174498154,50 грн., в тому числі прострочена заборгованість по поверненню кредиту - 137514798,20 грн., строкова заборгованість по поверненню кредиту - 36983356,30 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ «Корпорація Укржилбуд» за Генеральним договором 17.01.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Корпорація Укржилбуд» укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку передано нежилий будинок (літера А) загальною площею 1881,90 кв.м., розташований за адресою м. Київ, вул. Костьольна, 13-а.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року у справі №5011-61/8461- 2012, яке набрало законної сили 14.11.2012 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості ПАТ «Корпорація Укржилбуд» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором - адміністративний будинок (літера А), загальною площею 2263,50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 13-а шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк»; визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме: адміністративний будинок (літера А), загальною площею 2263,50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 13-а.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності жодної з обставин, яка може вважатися однією із подій, що сталася раніше, в розумінні статті 187 ПК України, і відповідно до якої визначається дата виникнення податкових зобов'язань.

В матеріалах даної справи відсутні документи, які свідчать про передачу позивачем даного предмету іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк», акт приймання-передачі не підписувався, що в свою чергу дає підстави вважати, що даний об'єкт нерухомості фактично залишився на балансі позивача. Крім того, в матеріалах справи наявні документи, що свідчать про факт володіння позивачем предметом іпотеки, а також здачі в оренду протягом 2012 року будинка за адресою м.Київ, вул. Костельна, 13 а.

З урахуванням норм податкового законодавства України та встановлених обставин у справі, у ПАТ «Корпорація Укржилбуд» не виникло обов'язку щодо включення відповідних сум до податкових зобов'язань у звітності за листопад 2012 року.

Крім того, податковий орган, при складанні акта перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, прийшов до необґрунтованого висновку про порушення позивачем норми статті 153 Податкового кодексу України, зокрема п. 153.6, оскільки ним регулюються інші відносини у сфері оподаткування, а саме порядок визначення доходів і витрат заставодавця та заставоутримувача при справлянні податку на прибуток підприємств.

Одним із принципів податкового законодавства України - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п. 4.1.4 ст. 4 ПК України).

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та заниження податку на додану вартість є необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Адміністративне судочинство вирішує спори «особи проти держави» і діє у сфері специфічних публічно-правових відносин, де стороною є особа, яка протистоїть державі - її владним інститутам, захищаючи свої права, свободи та інтереси. В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 КАС України), який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки в недодержання ст. 71 КАС України податковим органом не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій; не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі №826/11190/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук