Ухвала суду № 38238630, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/59432/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 27.03.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013

у справі № 820/6853/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерефянська скляна

компанія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мерефянська скляна компанія" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області про скасування податкових повідомлень -

рішень: № 0000532202 від 22.04.2013; № 0000502202 від 22.04.2013.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000532202 від 22.04.2013 в частині зменшення від'ємного значення на суму 38252999 грн.; №0000502202 від 22.04.2013, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 7602028, 50 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 та складено акт №660/220/35952061 від 01.04.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -

рішення: №0000532202 від 22.04.2013, яким зменшено позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 38353274 грн.( позивачем оскаржується в частині зменшення суми 3825299 грн.); №0000502202 від 22.04.2013, яким донараховано позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 508019 грн. та штрафними санкціями в сумі 254009, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме включення до складу податкового кредиту суми в розмірі 500199 грн. не підтверджену податковими накладними по взаємовідносинам за листопад 2011 року з НАК „Нафтогаз України" в сумі 100000 грн., за листопад та грудень 2011 року з ТОВ „Укренергохолдінг" в сумі 73333 грн. та 75000 грн., за грудень 2011 року з ТОВ „Метапромсервис" 166333 грн., ТОВ підприємство „Спец" в сумі 68866 грн. та з ТОВ „Промреммонтаж" в сумі 16667 грн., а також завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „ІТЄУ" за грудень 2011 року на суму 7820 грн.

Стосовно донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 508019 грн. та штрафними санкціями в сумі 254009, 50 грн.

Між позивачем та ТОВ „ІТЕУ" був укладений договір купівлі-продажу №429/11/2011 ком від 28.1.2011 щодо поставки кабельної - провідникової продукції.

На підтвердження виконання даного господарського договору позивачем надано - видаткові накладні , платіжні доручення, податкові накладні.

Дана господарська операція позивачем відображена в бухгалтерському обліку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Таким чином, акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №4873/2204/36034406 від 01.11.2012 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ „ІТЕУ", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Рєскомп", їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012 по 31.03.2012, не стосується господарських правовідносин з ТОВ „Мерефянська скляна компанія", які відбулися у грудні 2011 року.

Стосовно посилання податкового органу на ненадання до перевірки ТОВ „Мерефянська скляна компанія" податкових накладних на суму податку на додану вартість, віднесеного до податкового кредиту, в розмірі 500199 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, а також те, що дані документи були надані податковому органу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем донараховано позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 500199 грн. безпідставно.

Стосовно зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 38353274 грн.( в частині оскарження позивачем в сумі 3825299 грн.).

Підставою для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по контрагентам ФОП ОСОБА_3 на суму 37565 грн. та ТОВ „ІТЕУ" на суму 931 грн. стали акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 07.11.2012 р. №1059/172/НОМЕР_3 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ОСОБА_3, та Акт ДПІ в Дзержинському р-ні м. Харкова від 01.11.2012 №4873/2204/36034406 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ „ІТЕУ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Рєскомп" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

Стосовно заниження позивачем доходів на суму 30269792 грн.

Позивачем за перевіряємий період укладалися договори які було досліджено судами попередніх інстанцій: до договору надані специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, оплата здійснена в безготівковій формі.

На підтвердження виконання даного договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні.

Невиконання контрагентами податкових зобов'язань, не знаходження за юридичною адресою, не може бути підставою для відповідальності позивача.

Також, колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги на правомірність зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4393377 грн. в зв'язку з тим, що позивач при виробництві ємкостей зі скла мав збиткову діяльність та зазначає.

Отримання платником податків збиткового фінансового результату внаслідок провадження господарської діяльності саме по собі не суперечить закону, адже законодавець не висуває до суб'єкта господарювання обов'язкової вимоги стосовно отримання доходу від кожної окремої господарської операції та досягнення прибутковості в кожному окремому звітному податковому періоді.

Відсутність доходів є одним із можливих економічних результатів господарської діяльності та не є безумовною ознакою здійснення платником податків діяльності, що суперечить установчим документам або вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 у справі № 820/6853/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 у справі № 820/6853/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко