Ухвала суду № 38238482, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/43396/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 рокуу справі№ 2-а-4628/10/2270/17 (33058/10/9104)за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доХмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.07.2010 року у справі № 2-а-4628/10/2270/17 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0013191720/0 від 30.04.2010 року, № 0013191720/1 від 26.05.2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182 332,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.07.2010 року у справі № 2-а-4628/10/2270/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року складено акт перевірки від 27.04.2010 року № 991/1720/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, що в 2 та 3 кварталі 2007 року позивач був платником єдиного податку та отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) за вказаний період 490 000,00грн.; з 01.10.2007 року по 30.06.2008 року позивач перебував на загальній системі; у 3 та 4 кварталі 2008 року зареєстрований платником єдиного податку та отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) за вказаний період 301 400,00 грн.; у 1, 2, 3 та 4 квартал 2009 року будучи платником єдиного податку позивач отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) за вказаний період 410 250,00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивача занизив свої податкові зобов'язання з ПДВ за період з жовтня 2008 року по грудень 2009 року на суму 118 608,00 грн.

На підставі акта перевірки Хмельницькою міжрайонною Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010 року № 0013191720/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» та штрафних санкцій на суму 182 332,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010 року № 0013191720/0 оскаржене до Хмельницької міжрайонної ДПІ.

Рішенням № 4390 від 26.05.2010 року в задоволенні первинної скарги платника відмовлено та винесено податкове повідомлення-рішення № 0013191720/1 від 26.05.2010 року, яким залишено суму податкового зобов'язання в сумі 182 332,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для донарахування податку на додану вартість, оскільки позивач був платником єдиного податку та не був платником ПДВ, виручка отримана позивачем за час перебування на єдиному податку, зокрема за 4 квартал 2008 року, 1, 2, 3 та 4 квартал 2009 року не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивач отримав обсяг виручки за спірний період більше, ніж у два рази перевищив визначену законом суму, позивач не подавав заяви про його реєстрацію платником ПДВ, суму вказаного податку не сплатив.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 01.04.2007 року (термін дії свідоцтва 2007 рік), Серія НОМЕР_3 від 01.04.2007 року (термін дії свідоцтва 2008 рік), Серія НОМЕР_4 від 01.01.2009 року (термін дії свідоцтва 2009 рік) та здійснював підприємницьку діяльність - надавав консультації по організації бухгалтерського обліку, організації борошномельного виробництва, управління підприємством. В свою чергу в І та ІV кварталі 2007 року та І-ІІ кварталах 2008 року позивач перебував на загальній системі оподаткування та згідно з поданими деклараціями підприємницькою діяльністю не займався, доходів не отримував.

Згідно із п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами та доповненнями) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів - за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Згідно із пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом. (9.3 ст. 9 цього Закону).

Згідно із п 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Такій реєстрації платник підлягає лише після перевищення встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» після переходу на загальну систему оподаткування.

Оскільки позивач під час перебування на спрощеній системі оподаткування не був платником ПДВ, а в акті перевірки не встановлено фактів отримання виручки, що перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» за період перебування на загальній системі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанов Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року № 2-а-4628/10/2270/17 скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.07.2010 року у справі № 2-а-4628/10/2270/17 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак