Ухвала суду № 38238407, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/13082/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 27.02.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства завод „Електроважмаш" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі № 2а-5207/12/2070

за позовом Державного підприємства завод „Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю „Джеспла"

Товариство з обмеженою відповідальністю „Базис"

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод „Електроважмаш" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильного формування податкового кредиту за березень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень, травень 2009 року на підставі отриманих зустрічних перевірок по взаємовідносинам з ТОВ „Джеспла", ТОВ „Базис" та складено акт № 3885/40-027/00213121 від 23.11.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000390840/0 від 07.12.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1000000 грн. та застосовано штрафні санкції 258555 грн.

Перевіркою встановлено, порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", у деклараціях за квітень, травень 2009 року завищено суму податку на додану вартість заявлено до відшкодування за квітень 2009 року на 517111 грн., за травень 2009 року на 482889 грн., що позивачем в порушення ст. 228 ЦК України укладено правочини, що суперечать інтересам суспільства, спрямовані на заволодіння майном держави - дохідної частини бюджету, а отже, договори, укладені ДП „Електроважмаш" з ТОВ „Базис" та ТОВ „Джеспла", є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідачем також вказується про неправомірне завищення суми податку на додану вартість заявлених позивачем до відшкодування з підстав неможливості реального здійснення контрагентами зазначених господарських операцій з через відсутності матеріальних, трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт в тому числі і часу для виконання дослідницьких робіт, випробувань та інших заходів необхідних для даної діяльності у сфері інжинірингу (код КВЕД 74.20.1).

Судом першої інстанції встановлено, що факт поставки позивачу послуг з інжинірингу ТОВ „Джеспла" та ТОВ „Базис", податку на додану вартість в ціні придбання яких у загальній сумі 1000000 грн. позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за березень 2009 року та який увійшов до сум бюджетного відшкодування, задекларованих за квітень і травень 2009 року у сумі 517111 грн. та 482889 грн. відповідно, не може вважатися встановленим тільки на підставі наявних податкових накладних, так як суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, з огляду на встановлений Харківським окружним адміністративним судом факт реального здійснення господарських операцій з надання послуг с інжинірингу.

При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про нікчемність спірних контрактів з підстав неможливості підписання податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість

Реальність здійснення господарських операцій з надання послуг с інжинірингу підтверджуються, актами приймання-передачі виконаних робіт, копіями протоколу намірів від 19.12.2005, підписаного представниками ТОВ „Джеспла", ТОВ „Базис" та ДП завод „Електроважмаш"; копіями актів приймання-передачі між ДП завод „Електроважмаш" та ДП „НАЕК „Енергоатом", що є замовником ДП завод „Електроважмаш" за контрактом №5/09 від 25.12.2008, а тому технічна документація, яку ДП завод „Електроважмаш" було отримано за договорами з ТОВ „Базис" та ТОВ „Джеспла", було передано ДП „НАЕК „Енергоатом".

Надані позивачем первинні документи складені без порушень в їх оформленні, згідно вимог законодавства та за фактом виконання ТОВ „Джеспла", ТОВ „Базис" послуг з інжинірингу, тому є належними доказами здійснення господарських операцій між ДП завод „Електроважмаш" та ТОВ „Джеспла", ТОВ „Базис".

Відповідно до висновку економічного дослідження №1764 від 16.03.2010, встановлено, що акти здачі-приймання робіт №4-273 від 27.03.2009 та №303/1 від 30.03.2009 оформлені відповідно до вимог законодавства, мають відомості про відповідну господарську операцію та підтверджують її здійснення і є підставою для відображення у бухгалтерському та податковому обліку ДП завод „Електроважмаш" операцій з ТОВ „Джеспла", ТОВ „Базис".

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про нікчемність спірного правочину, оскільки, вказуючи на те, що укладений між між ДП завод „Електроважмаш" та ТОВ „Джеспла", ТОВ „Базис" угоди суперечать інтересам держави та суспільства з огляду на те, що його сторони мали на меті ухилення від сплати податків та зборів, відповідач не надав належних доказів порушення позивачем або його контрагентом інтересів держави та суспільства в частині недоотримання від сторін за спірним правочином податків та зборів (обов'язкових платежів).

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державного підприємства завод „Електроважмаш" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 у справі № 2а-5207/12/2070 задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства завод „Електроважмаш" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 у справі № 2а-5207/12/207 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 у справі № 2а-5207/12/207 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко