Рішення № 38238087, 10.04.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/4743/2014 Головуючий у 1 - й інстанції: Парамонов М.Л.

Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Калініній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2014 року в цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2014 року позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати в сумі 50000 грн., судові витрати в сумі 500 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., всього на загальну суму 52500 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції посилався на звіт №12200/11-54 від 16.01.2012 року, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Проте, суд не врахував, що на час розгляду справи автомобіль Toyota, державний номер НОМЕР_1 було повністю відновлено його власником. Вважає, що з моменту відновлення автомобіля звіт №12200/11-54 від 16.01.2012 року немає ніякої доказової сили на підтвердження розміру позовних вимог, оскільки розмір відшкодування в даному випадку визначається, виходячи з фактичних витрат власника на ремонт автомобіля. Крім того, судом 1-ї інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в значно більшому розмірі, ніж це встановлено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

В судовому засіданні представник Моторного транспортного страхового бюро України Макаєв Руслан Зуфарович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду 1-ї інстанції є обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа: ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2011 року, о 23 годині 15 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_3, в місті Києві на мосту Патона, не вибравши безпечної швидкості руху на ділянці дороги з реконструкцією проїзджої частини, не зміг постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, що призвело до зіткнення з плитковим парапетом і дорожніми знаками, після чого автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Під час дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, перебував ОСОБА_6, який керував даним автомобілем на підставі довіреності, виданої на його ім'я ОСОБА_4.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 06.12.2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №12200/11-54 від 16.01.2012 року, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 становить 103350,89 грн.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6 було застраховано у Акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/1955593, за умовами якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн., франшиза - 1000 грн.

В свою чергу, ОСОБА_3 не було застраховано свою цивільно-правову відповідальність.

13 березня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Моторного транспортного страхового бюро України з заявою про виплату страхового відшкодування.

24 квітня 2012 року Моторним транспортним страховим бюро України було перераховано на ім'я ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

16 червня 2012 року Моторно транспортним страховим бюро України на адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу про компенсацію у добровільному порядку страхового відшкодування, сплаченого на ім'я ОСОБА_6 в розмірі 50 000 грн.

Проте, в добровільному порядку сплатити вказану суму відповідач відмовляється, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати в сумі 50 000 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що в позивач виконав покладений на нього законом обов'язок по сплаті страхового відшкодуванню у розмірі 50 000 грн. за шкоду завдану відповідачем, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаній частині.

Колегія суддів вважає, щотакий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не була застрахована, то, відповідно до вимог закону, шкода завдана ним майну ОСОБА_6 була відшкодована Моторним транспортним страховим бюро України і на ім'я ОСОБА_6 позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

На підставі п.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 жовтня 2011 року та в пошкодженні автомобіля ОСОБА_6 Toyota, державний номер НОМЕР_1, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, заподіяну ним шкоду ОСОБА_6 відшкодувало Моторне транспортне страхове бюро України, виплативши страхове відшкодування в сумі 50 000 грн., колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Моторне транспортне страхове бюро України має право вимоги до винної особи ОСОБА_3 на суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що з моменту відновлення автомобіля звіт №12200/11-54 від 16.01.2012 року немає ніякої доказової сили на підтвердження розміру позовних вимог, оскільки підставою для відшкодування шкоди є фактичні витрати на ремонт автомобіля, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що при вирішення питань про відшкодування шкоди, завданої майну особи внаслідок ДТП, та визначенні розміру такої шкоди, слід враховувати положення ст.1192 ЦК України. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а також положення частини 2 статті 22 ЦК України відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Доказами підтвердження визначення розміру шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження транспортних засобів, як правило є: звіти, висновки, акти товарознавчого дослідження тощо, складені суб'єктами підприємницької діяльності, що мають відповідні ліцензії та дозволи на проведення автотоварознавчих досліджень, висновки державних експертних установ.

З дослідженого судом висновку автотоварознавчого дослідження №12200/11-54 від 16.01.2012 року, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 становить 103350,89 грн.

При здійсненні підрахунку відповідної суми матеріального збитку, оцінювач правомірно керувався вимогами Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 203 року за №1074/8395.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що висновок №12200/11-54 від 16.01.2012 року, який було складено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз є належним, допустимим та достовірним доказом вартості завданого відповідачем матеріального збитку, оскільки він складений з дотриманням вимог діючого законодавства щодо визначення вартості матеріального збитку. Колегією суддів не встановлено будь-яких підстав та обставин, які ставили б під сумнів об'єктивність та правильність даного звіту.

Відповідач, заперечуючи проти розміру матеріального збитку, визначеного у висновку №12200/11-54 від 16.01.2012 року, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, як того вимагає ст. 60 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в цій частині також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ї інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 50000 грн. є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 в цій частині відсутні.

Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновком суду 1-ї інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., а тому доводи апеляційної скарги в цій частині вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, з системного аналізу даного закону вбачається, що перелік послуг, з яких стягуються витрати на правову допомогу, обмежений лише: участю особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Даним законом не встановлено відшкодування витрат на написання позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, тобто за складання відповідних процесуальних документів.

З журналів судових засідань вбачається, що загальна кількість часу, витраченого представником позивача на правову допомогу в судових засіданнях, у 2013 році становить 41 хвилину, а в 2014 році 1 годин 31 хвилину.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня по 1 грудня 2013 року становить 1147 гривень.

Виходячи з зазначеного розміру мінімальної заробітної плати та часу, протягом якого представник позивача брав участь у справі, - граничний розмір витрат на правову допомогу становить: 311,60 грн. (1147х40:100=458,80 х 41 хв.=311,60).

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 1218 гривень.

Виходячи з зазначеного розміру мінімальної заробітної плати та часу, протягом якого представник позивача брав участь у справі, - граничний розмір витрат на правову допомогу становить: 638,23 грн. (1218х40:100=487,20 х 1,31хв.=638,23).

Всього, на загальну суму 949,83 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України в частині стягнення з ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 50 000 грн. задоволені в повному обсязі, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті послуг особи, яка надавала правову допомогу в розмірі 949,83 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат на правову допомогу необхідно змінити, зменшити суму витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 2000 грн. до 949,83 грн.

Витрати по сплаті судового збору судом стягнуті з відповідача на користь позивача у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2014 року змінити,зменшити суму витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) з 2000 грн. до 949,83 грн.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: