Постанова № 38237641, 27.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013 року

справа № 811/1944/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Баранник Н.П. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а

за позовом:

Приватного підприємства «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд»

до:

про:

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013р. Приватне підприємство «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» (далі – ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-10 том 1/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/1944/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та доходів та витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» за жовтень 2012р., та за жовтень листопад 2012р. з ТОВ «Вендо», податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження господарських відносин між ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» та ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо», господарські договори укладені між позивачем та зазначеними контрагентами є нікчемними та такими що суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ці договори, на думку відповідача, були укладені з метою заниження об’єкту оподаткування та з метою несплати податків, зазначені порушення призвели до заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» за ІV квартал 2012р. на загальну суму 328453 грн., та заниження ПДВ протягом перевіряємого періоду на загальну суму 312812грн., що було відображено у акті перевірки №66/22-4/32791306 від 19.04.2013р. , та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 14.05.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000692240, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 391015грн.; - №0000702240, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 410566грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагенти позивача – ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо, на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, придбані позивачем товари та послуги у цих контрагентів були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000692240 та №0000702240 від 14.05.2013р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000692240 та №0000702240 від 14.05.2013р., присуджено з Державного бюджету на користь ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» судові витрати у розмірі 2294 грн. (суддя Жік Р.В.) / а.с. 54-57 том 3/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с.58-63 том 3/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 25.07.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 74 том 3/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції було постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.07.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.07.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 70,72 том 3/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав.

ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд», ідентифікаційний код 32791306, зареєстровано як юридична особа 19.12.2003р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ / а.с. 11-13 том 1/, згідно статутних документів підприємства одним з основних видів діяльності ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів /а.с. 32 том 1/ та для здійснення господарської діяльності у будівництві ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» 25.02.2011р. отримано відповідну ліцензію строком дії до 22.02.2016р. / а.с. 14 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем 18.04.2013р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів та витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» за жовтень 2012р., та за жовтень, листопад 2012р. з ТОВ «Вендо», за результатами якої було складено акт №66/22-4/32791306 від 19.04.2013р. (далі – акт перевірки) / а.с. 19-30 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 19-30 том 1/ податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо», які мають ознаки «фіктивності», правочини укладені між позивачем та його контрагентами протягом перевіряємого періоду є нікчемними, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності щодо придбання товарів (послуг) у ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо»», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення таких господарських операції, що свідчить про те, що ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, а тому, внаслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, ним безпідставно завищено валові витрати підприємства на суму вартості матеріалів, які були придбані у ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» протягом перевіряємого періоду, та ці порушення на думку податкового органу призвели до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 328453грн. за 4 квартал 2012р., та заниження ПДВ за жовтень 2012р. на з суму 264985 грн., листопад 2012р. на суму 47827 грн., а разом 312812грн..

За результатами перевірки на підставі акту №66/22-4/32791306 від 19.04.2013р., податковим органом 14.05.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000692240, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 391015грн. / а.с. 31 том 1/;

- №0000702240, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 410567грн. / а.с. 32 том 1/

При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 11-19 том 1/ вбачається, що висновки за результатами перевірки позивача податковим органом було зроблено з урахуванням акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №997/22-4/30305270 стосовно ТОВ «Весна», акту перевірки ТОВ «Вендо» №998/22-4/37055905 від 15.03.2013р., який складено ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №99/22.8/37956013 від 15.03.2013р. стосовно ПП «Оптіма - Інвест-Груп», у яких встановлено, що правочини між ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» в розрізі контрагентів за жовтень, листопад 2012р. не спрямовані на реальне настання правових наслідків, ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, в ході перевірки встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагентів- постачальників у період жовтень, листопад 2012р.»

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі протягом перевіряємого періоду дійсно мав господарські взаємовідносини з ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» на підставі укладених між ними господарських договорів, щодо придбання товарів (послуг), контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем, та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, сторонами за договорами свої зобов’язання виконано у повному обсязі - постачальниками (ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» ) поставлено визначений договорами товар, а покупцем – позивачем у справі, сплачена вартість поставлено постачальниками товару, який у свою чергу у подальшому використано позивачем у власній господарській діяльності, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит / а.с. 77-252 том 1, а.с. 1-250 том 2, а.с. 1-48 том 3/.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» протягом перевіряємого періоду фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3,198.6, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012р., оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з ПДВ та з податку на прибуток не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ по операціям з ПП «Оптіма-Інвест-Груп», ТОВ «Весна», ТОВ «Вендо» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових №0000692240 та №0000702240 від 14.05.2013р. та постановив законне рішення про визнання протиправними та скасування таких рішень суб’єкта владних повноважень та задовольнив заявлені позивачем у справі позовні вимоги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами та обґрунтовано без порушень норм чинного матеріального та процесуального законодавства постановив у даній рішення щодо задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Але колегія суддів враховуючи зміст резолютивної частини постанови суду першої інстанції від 25.07.2014р. щодо розподілу судових витрат понесених позивачем у справі та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 94 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, та відповідно до ст. 201 КАС України постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а змінити та викласти частину 3 резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а в наступній редакції : «Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» (код 32791306) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн.», в решті постанову суду першої інстанції від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а – змінити.

Частину 3 резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а викласти в наступній редакції « Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» (код 32791306) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн..».

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі №811/1944/13-а - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 10.04.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: В.Є. Чередниченко