Ухвала суду № 38235821, 11.04.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/59/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України Макаренко І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Іваненка І. В.

суддів Євтушенка В. Г., Биби Ю. В.

за участю прокурорів Кочерга О. В., Остапенко Ю. А.

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Мар'янівка Лисянського району Черкаської області, мешкає у АДРЕСА_1, громадянка України, українка, з незакінченою вищою юридичною освітою, неодружена, утриманців не має, раніше не судима,

засуджена за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України та їй призначене покарання за:

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 364 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання до відбуття 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої; також ОСОБА_3 була позбавлена спеціального звання «підполковник міліції»;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Черкаси, мешканка АДРЕСА_2, громадянка України, українка, з середньою освітою, неодружена, має на утриманні неповнолітню дитину віком 14 років, працює директором ПП «Юргеонадра», раніше не судима,

засуджена за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 364 КК України та їй призначено покарання за:

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 364 КК України в виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої.

Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишені у виді підписки про невиїзд; стягнуто судові витрати з засудженої ОСОБА_3 в сумі 1 031,16 грн., перерахувавши їх в ГУДКСУ у Черкаській області, код 25574009, розрахунковий рахунок 31254272210063, МФО 824018, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, призначення платежу: відшкодування витрат за експертні роботи; стягнуто судові витрати з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 2 707,20 грн. з кожної, перерахувавши їх в ГУДКУ у Київській області, код 25574630, розрахунковий рахунок 31255272210705, МФО 821018, одержувач ДНДЕКЦ МВС України, призначення платежу: відшкодування витрат за експертні роботи; стягнуто судові витрати з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1 593,92 грн. з кожної, перерахувавши їх в ГУДКУ у м. Києві, код 02883096, розрахунковий рахунок 31255272210579, МФО 820019, призначення платежу: «за судово-почеркознавчу експертизу № 674-П від 12.08.2011 року» та «за судово-почеркознавчу експертизу № 786-П від 25.08.2011 року»; вирішена доля речових доказів, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнанні винними та засуджені за вчинення указаних вище злочинів, які вони вчинили за наступних обставин.

ОСОБА_3, працюючи на посаді старшого слідчого відділу по розслідуванню злочинів, вчинених проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, слідчого управління УМВС України в Черкаській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, у вересні - листопаді 2009 року вступила в злочинну змову з підсудною ОСОБА_4 з метою заволодіння шляхом обману майном померлого ОСОБА_8, а саме: двокімнатною квартирою АДРЕСА_3, яка згідно зі ст. 1277 ЦК України, у зв'язку з відсутністю спадкоємців за заповітом і за законом, повинна була перейти у власність територіальної громади, шляхом оформлення на підсудну ОСОБА_3 спадщини на підставі завідомо неправдивих даних, як на особу, яка нібито проживала однією сім'єю з покійним ОСОБА_8 Так, відповідно до попередньої домовленості, усвідомлюючи, що однією з умов, необхідних для досягнення зазначеної злочинної мети, потрібне судове рішення про встановлення факту проживання померлого ОСОБА_8 однією сім'єю з підсудною ОСОБА_3, остання надала підсудній ОСОБА_4 довіреність на представництво її інтересів, на підставі якої та, достовірно знаючи, що підсудна ОСОБА_3 ніколи не проживала однією сім'єю з померлим ОСОБА_8, підготувала, а підсудна ОСОБА_3 підписала, позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю її з померлим ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яку 12 листопада 2009 року підсудна ОСОБА_4 подала до Соснівського районного суду м. Черкаси, й при цьому в ній вказала завідомо неправдиві дані про те, що обвинувачена ОСОБА_3 постійно проживала з померлим ОСОБА_8 однією сім'єю з травня 2000 року і до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаній квартирі. В свою чергу підсудна ОСОБА_3, діючи відповідно до попередньої домовленості, як працівник правоохоронного органу, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, отримала в службі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Соснівського PB в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області заяву про видачу паспорту (ф.1) померлого ОСОБА_8 та в подальшому, використовуючи фотокартку останнього з вказаної заяви, разом з підсудною ОСОБА_4 шляхом фотомонтажу виготовили дві неправдиві сімейні фотографії із зображенням підсудної ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_8, які з метою підтвердження їх спільного проживання та прийняття судом необхідного рішення на їх користь підсудна ОСОБА_4, діючи на підставі вищевказаної довіреності, надала як доказ до суду. Вони ж, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння квартирою, з метою прийняття судом необхідного рішення під час розгляду цивільної справи за позовом підсудної ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу й визначення додаткового строку для прийняття спадщини підмовили ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дати завідомо неправдиві свідчення та підтвердити факт проживання підсудної ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_8 однією сім'єю, які, не знаючи про дійсний злочинний намір підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 25 лютого 2010 року під час судового засідання у вказаній цивільній справі підтвердили факт проживання підсудної ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_8 однією сім'єю у вказаній квартирі. На підставі неправдивих відомостей, зазначених в позовній заяві, та показів свідків, а також фотокарток з ознаками фотомонтажу, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2010 року позовну заяву підсудної ОСОБА_3 було задоволено та встановлено факт проживання підсудної ОСОБА_3 і померлого ОСОБА_8 однією сім'єю з 31 травня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто по день смерті ОСОБА_8, а також визначено додатковий строк для подання підсудною ОСОБА_3 заяви для прийняття спадщини померлого ОСОБА_8 строком один місяць. Після набрання рішенням суду законної сили, з метою заволодіння вказаною квартирою, на підставі зазначеного рішення суду 02 червня 2010 року підсудна ОСОБА_3 звернулась до Першої Черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_8 Однак, свій злочинний намір підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не довели до кінця, оскільки ОСОБА_5, який являвся третьою особою у вказаній цивільній справі, звернувся з заявою про вчинення вказаного злочину до правоохоронних органів. Таким чином, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконали усі дії, які вважали необхідними для заволодіння вказаною квартирою, вартість якої становить 78 945 грн., що у 261 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але свої злочинні дії до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, так як їх злочинні дії припинив ОСОБА_5

Вона ж, працюючи згідно з наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 23о/с від 10 лютого 2009 року на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого управління УМВС України в Черкаській області, маючи спеціальне звання майор міліції, як представник влади, будучи наділеною спеціальними владними повноваженнями при проведенні досудового слідства, і в силу займаної посади розслідувати кримінальні справи про злочини скоєні проти життя, здоров'я та статевої свободи особи та такі, що передбачені частинами 1 та 2 ст. 115 КК України, забезпечувати профілактику правопорушень, вносити до місцевих органів влади, підприємств, установ та організацій подання про усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовувати проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань боротьби із злочинністю, нести відповідальність за законність прийнятих рішень, щодо спрямування слідства, провадження слідчих дій та своєчасне їх виконання, тобто являючись службовою особою, вчинила зловживання владою за наступних обставин. Так, СУ УМВС України в Черкаській області розслідувалася кримінальна справа № 0200800123, яка була порушена 05 березня 2008 року за фактом умисного вбивства ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи співробітниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області спільно з УДАІ УМВС України в Черкаській області 19 березня 2008 року був затриманий автомобіль БМВ Х-5, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_13, який в подальшому на підставі протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 19 березня 2008 року був поміщений на спеціальний майданчик Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області. Постановою начальника СУ УМВС України в Черкаській області від 31 липня 2009 року Трепільченка Ю. М. був поновлений склад слідчої групи у вказаній кримінальній справі, та проведення подальшого досудового слідства було доручено декільком слідчим, в тому числі й підсудній ОСОБА_3 30 грудня 2009 року остання, перебуваючи в складі слідчої групи по даній кримінальній справі, в приміщенні службового кабінету СУ УМВС України в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 189, достовірно знаючи, що вищевказаний автомобіль за даними Інтерполу викрадений на території Російської Федерації та перебуває в міжнародному розшуку з 2005 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїми владними повноваженнями, всупереч інтересам служби, в порушення ст. 10 Закону України «Про міліцію», склала, підписала та посвідчила печаткою СУ УМВС України в Черкаській області постанову від свого імені про проведення виїмки даного автомобіля зі спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області. Та цього ж дня, вона, перебуваючи на території спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21, в період часу з 16.30 год. до 16.55 год., на підставі вищевказаної постанови про проведення виїмки за участю начальника спеціального майданчика ОСОБА_16, а також в присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, вилучила вищевказаний автомобіль зі спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області, про що власноручно склала відповідний протокол про проведення виїмки від 30 грудня 2009 року, та в подальшому за матеріальну винагороду в розмірі 100 доларів США незаконно здійснила відчуження вищевказаного автомобіля на користь невстановлених слідством осіб, чим спричинила тяжкі наслідки інтересам власника вищевказаного автомобіля громадянину Російської Федерації ОСОБА_19 Ринкова вартість автомобіля станом на 30 грудня 2009 року складає 192 179,87 грн., що у 591 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

На вказаний вище вирок суду були подані апеляції:

- прокурором, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції;

- засудженою ОСОБА_4;

- захисником ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_5 апеляцію не подавав.

Прокурор у своїй апеляції (Т-8, а.с. 2-6) просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю покарання тяжкості злочинів і особам засуджених внаслідок м'якості.

Просить постановити у справі новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 364 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої, та на підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання «підполковник міліції»; на підставі ст. 70 КК України просить остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої, та позбавленням спеціального звання «підполковник міліції».

Також прокурор просить призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 364 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої; на підставі ст. 70 просить остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої.

У решті вирок суду прокурор просить залишити без змін.

Свою апеляцію прокурор мотивує тим, що судом не в повній мірі враховані обставини, які істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про осіб засуджених. ОСОБА_3 вчинила два злочини, передбачені ч. 3 ст. 364 КК України. Ці злочини є тяжкими, вчиненими умисно, з корисливих мотивів. Не в повній мірі враховані також і обставини вчинення засудженими злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України, а саме вчинення злочину умисно, з корисливих мотивів, за заздалегідь визначеним планом та з ретельною підготовкою. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнали частково, однак не сприяли встановленню істини у справі, а навпаки - вводили в оману суд, чим намагалися уникнути відповідальності за скоєне.

Засуджена ОСОБА_4 (т. 8, а.с. 8-12) у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати повністю та постановити новий вирок, яким перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України; по епізоду закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману - закрити провадження, та призначити остаточне покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Свої вимоги мотивує тим, що по епізоду закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману в основу обвинувального вироку покладені припущення свідків, які пояснювали, що ОСОБА_3 як працівник міліції могла отримати в паспортному столі «форму 1» на ОСОБА_8 По факту закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, засуджена ОСОБА_4 вважає, що великої шкоди не завдано, оскільки половина вартості квартири становить 39 472 грн. 50 коп., що є невеликим розміром, а отже її дії охоплюються ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України. Указує, що судом не здобуто достатніх доказів її вини в інкримінованих злочинах та допущено однобічність, неповнота і необ'єктивність дослідження обставин справи.

Захисник ОСОБА_6 у своїй апеляції, яка подана в інтересах засудженої ОСОБА_3 (т. 8, а.с. 16-22), просить повністю скасувати вирок суду першої інстанції, постановити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України; за ч. 3 ст. 364 КК України по епізоду закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману закрити провадження; перекваліфікувати дії ОСОБА_3 по епізоду зловживання службовим становищем з ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України. Просить призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 367 КК України, не пов'язане із позбавленням волі.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що в ході досудового слідства та судового розгляду справи не здобуто достатніх доказів вини ОСОБА_3 в інкримінованих їй злочинах та допущена однобічність, неповнота і необ'єктивність дослідження обставин справи. Указує, що її вина не доведена. По епізоду заволодіння майном громадянина ОСОБА_8 незаконним шляхом захисник вважає, що свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22 не надали свідчень з приводу того, що ОСОБА_3 як колишній співробітник міліції отримувала в паспортному столі «форму 1» на ОСОБА_8, й жодних інших доказі у справі немає. Крім того, захисник вказує, що по епізоду заволодіння чужим майном у великих розмірах досудовим слідством вирахувано розмір вартості квартири - 78 945 грн., що у 261 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Судом не враховано той факт, що ОСОБА_8 належали лише половина квартири, якою намагалася заволодіти ОСОБА_3 і, відповідно, її вартість менша, а тому її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України. Також захисник зазначає, що ОСОБА_5 не міг, на його думку, бути визнаний потерпілим по кримінальній справі, адже набув право власності на квартиру, яка є предметом злочину, значно пізніше від часу його вчинення. Крім того, не погоджуються з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 674-П від 15.08.2011 року, оскільки ця експертиза викликає сумнів в її об'єктивності та не може бути використана як доказ вини ОСОБА_3 По епізоду вилучення автомобіля «БМВ Х-5» із штраф майданчика ДАІ УМВС України в Черкаській області вказує, що ОСОБА_3 діяла на той період як слідча за вказівкою керівництва. Вважає, що ОСОБА_3 як слідча могла у справі прийняти самостійно таке рішення, проте діяла тільки за вказівкою керівництва. Захисник звертає увагу на те, що головна мета покарання не є кара, а виправлення та перевиховування; ОСОБА_3 все усвідомила і стверджувала, що ніколи не буде скоювати злочинів.

З урахуванням того, що ч. 3 ст. 364 КК України була декриміналізована згідно з законом України № 746-VII від 21 лютого 2014 року, апелянти подали заяви про уточнення своїх апеляційних вимог. Зокрема прокурор просив закрити провадження відносно обвинувачених за вказаною статтею, а в решті свою апеляцію залишив без змін.

Обвинувачена ОСОБА_4 також просила закрити провадження відносно неї за ч. 3 ст. 364 КК України, перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України та застосувати до неї положення Закону України «Про амністію у 2011 році», враховуючи, що вона має неповнолітню дитину 1999 року народження.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 також уточнив апеляцію, вказавши, що просить закрити провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 364 КК країни, а в решті залишив апеляційну скаргу без змін.

В судовому засіданні прокурор, ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 подані апеляційні скарги з уточненнями підтримали з мотивів, які в них наведені. Прокурор одночасно заперечив проти апеляцій обвинуваченої та захисника ОСОБА_6 й просив їх відхилити. ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 у свою чергу також заперечили проти апеляції прокурора й просили її відхилити.

Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляцію ОСОБА_4 та просив відхилити апеляцію прокурора.

Потерпілий ОСОБА_5 вказав, що він підтримує позицію прокурора і покладається на розсуд суду.

Заслухавши доповідача, прокурора, потерпілого, обвинувачених, захисників, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку. Як свідчать матеріали кримінальної справи і дані протоколу судового засідання, органом досудового слідства й судом першої інстанції досліджені всі обставини, які мають значення для ухвалення законного і справедливого рішення.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, також стосовно ОСОБА_4 - за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 364 КК України, обґрунтовано підтверджується наступними дослідженими судом першої інстанції доказами:

- показами потерпілого ОСОБА_5, про те, що з дитинства він був знайомий з ОСОБА_8 й вони з 1979 року по 1989 рік навчалися в одному класі в Черкаській середній школі № 3. Після закінчення школи ОСОБА_8 влаштувався на роботу слюсарем в «Ременерго», де отримав виробничу травму. У ОСОБА_8 були фізичні вади, у нього з дитинства було порушення мозжечка, в зв'язку з чим він важко рухався та погано розмовляв. Після закінчення школи, у ОСОБА_8 почалися розлади психіки, він практично ні з ким не спілкувався, крім своїх рідних та ним. Проживав ОСОБА_8 зі своєю матір'ю ОСОБА_24 та бабусею ОСОБА_25. До 1990 року ОСОБА_8 проживали по АДРЕСА_3. В 1990 році ОСОБА_8 отримали трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_3. В 1995 році померла бабуся ОСОБА_8, а в його матері виявили онкозахворювання. У зв'язку з цим, вони не могли утримувати цю квартиру та поміняли її на двокімнатну в тому ж будинку, тільки на першому поверсі. Через дані події щодо бабусі та мами ОСОБА_8 дуже хвилювався, тому вони з матір'ю звернулись до Черкаського психоневрологічного диспансеру для огляду. Після огляду лікарів ОСОБА_8 була надана II група інвалідності. Мама ОСОБА_8 неодноразово пропонувала йому переїхати до них на постійне місце проживання та мала наміри прописати його в квартирі, або оформити на нього заповіт. Він переїхав до них жити, оскільки за ОСОБА_24 потрібен був постійний догляд. Від прописки в їх квартирі та заповіту на нього він відмовлявся, оскільки обіцяв, що буде доглядати за ОСОБА_8 В 2006 році померла ОСОБА_24. Після смерті вона заповіту не залишила. На 40-й день з дня її смерті він перебував на роботі. До квартири ОСОБА_8 ввечері прийшли двоє чоловіків та розповіли тому, що один з них є хрещеником його матері, а інший - його водієм. Вони споїли ОСОБА_8, в результаті чого з квартири зникли документи на квартиру. Про це йому повідомив ОСОБА_8, якого він бачив в той же день. Тоді він допоміг ОСОБА_8 відновити документи, окрім технічного паспорту ЧООБТІ, згідно з яким власником квартири повинен був бути ОСОБА_8 Також в листопаді 2008 року знову у його відсутність до ОСОБА_8 приходило двоє чоловіків, які вибили замок в квартирі та погрожували ОСОБА_8 фізичною розправою. Вони забрали в нього паспорт, технічний паспорт на квартиру та пенсійне посвідчення. Він разом з ОСОБА_8 звернулися до УМВС і це допомогло їм відновити документи. Після даних випадків він мав намір оформити опікунство над ОСОБА_8 25 квітня 2009 року він приїхав до ОСОБА_8, але двері квартири ніхто не відчинив. Він викликав сусідку з квартириАДРЕСА_4 та повідомив їй, що ОСОБА_8 десь зник. Вони разом з сусідкою відчинили двері та побачили ОСОБА_8 мертвим, який лежав на підлозі в спальні. Тоді він викликав міліцію та швидку допомогу. 01.08.2009 року він звернувся до першої нотаріальної контори м. Черкаси та подав заяву про оформлення спадщини. В середині серпня 2009 року сусідка ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_26 повідомила йому, що приходили двоє чоловіків та встановили в квартирі ОСОБА_8 нові двері, хоча старі двері квартири були опечатані працівниками міліції. Потім ще декілька разів до квартири з'являлись якісь люди, які нібито були новими власниками. Він приходив до квартири, а також просив сусідку, щоб нові власники з ним зв'язались по телефону, але вони так і не з'явились. 11.03.2010 року він отримав судову повістку з Соснівського районного суду м. Черкаси про розгляд цивільної справи про встановлення факту проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_8, яку він ніколи не бачив. Вона не проживала з ОСОБА_8 В судові засідання вона не з'являлася. Згодом йому стало відомо, що судовим рішення встановлено факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_8 12 червня 2012 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси за ним визнано право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_24 на квартиру АДРЕСА_3;

- показами свідка ОСОБА_29, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з 1984 року вона працює на посаді дільничного лікаря Черкаського психоневрологічного диспансеру. До дільниці № 4, яку вона обслуговувала як дільничний лікар, зокрема входили непарні будинки по вул. Котовського. Близько 15 років у неї під наглядом перебував ОСОБА_8, який проживав в межах обслуговування її дільниці і стояв на диспансерному обліку. Останній мав діагноз «органічний розлад особистості», крім того він був інвалідом II групи за травматизмом, через те, що у нього не було пальців на одній руці. Перебуваючи на лікуванні в диспансері, він лікувався як стаціонарно, так і амбулаторно. ОСОБА_8 неодноразово звертався до неї з різних питань, в тому числі й за побутовими. З розмов з ним, їй було відомо, що його мати тяжко хворіє, у зв'язку з чим та не могла приводити його до лікарні. Під час розмов він розповідав про себе, як він живе, чим займається. Їй було відомо, що ОСОБА_8 ніде не працював, після того як на його колишній роботі йому відрізало пальці. Він збирав пляшки, на смітниках їжу для свого кота та птахів, яких також годував. Також він підбирав книги, про що неодноразово їй розповідав, навіть інколи на прийомах читав їй вірші. Після смерті матері ОСОБА_8 був у пригніченому стані. Крім того, він казав, що у нього зникли документи, які пізніше йому були відновлені. Вона йому казала, що необхідно, щоб біля нього були якісь люди, яким він довіряє, так як всі його родичі померли. Він говорив, що за ним наглядає його близький товариш ОСОБА_5, з яким він навчався ще в школі. Після смерті матері ОСОБА_8, ОСОБА_5 приводив ОСОБА_8 до диспансеру на огляди. Зі слів ОСОБА_8 його знайомий ОСОБА_5 допомагав йому у всьому, він допоміг поховати матір, та наглядав за ним. ОСОБА_8 називав ОСОБА_5 дуже близькою для нього людиною. Після того, як у ОСОБА_8 вдруге зникли документи на квартиру, ОСОБА_5 допоміг йому їх відновити. В ході догляду за ОСОБА_8 вона також неодноразово розмовляла з ОСОБА_5, цікавлячись як справи у ОСОБА_8, і які у нього проблеми;

- показами свідка ОСОБА_30, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, яка повідомила, що ОСОБА_5 часто приходив з ОСОБА_8 до диспансеру на огляди. Зі слів ОСОБА_8, його знайомий ОСОБА_5 допомагав йому в усьому, у похованні матері, наглядав за ним. Після того, як у ОСОБА_8 вдруге зникли документи на квартиру, ОСОБА_5 допомагав їх відновити. ОСОБА_8 одруженим ніколи не був;

- показами свідка ОСОБА_31, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з сім'єю ОСОБА_8 вона була знайома давно. З ОСОБА_24 вона підтримувала дружні відносини. За життя ОСОБА_24 проживала зі своєю матір'ю та сином ОСОБА_8, до них постійно приходив ОСОБА_5 Як їй стало пізніше відомо, ОСОБА_5 був товаришем ОСОБА_8, вони навчалися в одному класі. Він допомагав їм по господарству, оскільки ОСОБА_24 була хворою. ОСОБА_8 цього не робив, так як у нього були вади психіки, він був дуже замкнутий, у зв'язку з чим знаходився на лікуванні в психоневрологічному диспансері. Дуже часто його туди возив ОСОБА_5 Після смерті матері в 2006 році ОСОБА_8 сильно замкнувся у собі, нікого до себе не підпускав. Доглядав за ним ОСОБА_5, якого він називав братом, тому що рідних у нього не залишилось. Навесні 2009 року помер ОСОБА_8, про що їй повідомив ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_8 до його квартири приходили невідомі чоловіки, які встановили в квартирі нові двері. На її запитання, чому вони це роблять, вони відповіли, що вони робітники, а власники квартири їм невідомі. За життя ОСОБА_8 ніяких жінок біля нього вона не бачила. Крім ОСОБА_5 за ним ніхто не доглядав;

- показами свідка ОСОБА_26, яка повідомила, що одного разу ОСОБА_8 сказав їй, що приходили двоє незнайомих чоловіків, представились працівниками міліції та вкрали у нього документи. Через деякий час він повідомив, що документи відновили, і що в цьому йому допоміг ОСОБА_5 Весною 2009 року ОСОБА_8 помер, про це їй повідомив ОСОБА_5 Похованням ОСОБА_8 займався ОСОБА_5, він також допомагав і в похованні його матері;

- показами свідка ОСОБА_11, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні про те, що в грудні 2009 року, він у своїх справах знаходився в приміщенні будинку правосуддя, де зустрів ОСОБА_4, яка попросила його дати свідчення про те, що він знайомий з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і підтвердити факт їх сумісного проживання. Також вона запевнила його, що ОСОБА_3 дійсно тривалий час проживала з цим чоловіком по АДРЕСА_3, але не встигла офіційно оформити свої відносини з цим чоловіком, і тому квартира, де вони проживали разом багато років, в якій вона робила ремонт, має забрати держава. Він повірив ОСОБА_4 та дав такі свідчення в суді. Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_32, ОСОБА_9 також надали аналогічні покази щодо їх свідчень у суді в цивільній справі щодо встановлення факту спільного проживання осіб;

- показами свідка ОСОБА_21, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що він працює в паспортному столі. Під його керівництвом знаходяться працівники, серед яких дві особи, які займаються заявами про видачу паспорта або форми 1. На даний час цими заявами займаються ОСОБА_34 та ОСОБА_35 До березня 2010 року на місці ОСОБА_34 працювала ОСОБА_22. В їхні обов'язки входить видача паспортів громадянина України, вклейка фотокарток в паспорти, списування старих паспортів. На даний час форми 1 видаються тільки за письмовим запитом, який ним візується, з резолюцією щодо видачі чи відмови у видачі вказаної форми. Раніше такі форми видавались і на вимогу працівників міліції за пред'явленням ними посвідчення, і така видача форм ніде не фіксувалась. З ОСОБА_3 він знайомий особисто, оскільки вона багато часу працювала слідчим СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області. Потім вона працювала слідчим в СУ УМВС України в Черкаській області. Наскільки він пам'ятає, то ОСОБА_3 неодноразово приходила до них та отримувала «форми 1» на підставі свого посвідчення працівника міліції. ОСОБА_3 могла отримати «форму 1» й на ОСОБА_8 Аналогічні покази також надали свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_35;

- показами свідка ОСОБА_37, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з ОСОБА_5 вона знайома з 2008 року. З ОСОБА_8 її познайомив ОСОБА_5, оскільки той був його однокласником. Познайомившись з ОСОБА_8, їй стало відомо, що той живе сам, його мати померла в 2006 році, і після смерті його матері за ним доглядав ОСОБА_5 Крім того, їй було відомо, що ОСОБА_8 був інвалідом II групи, через те, що у нього не було 4 пальців на лівій руці. Вони з ОСОБА_5 інколи приходили до ОСОБА_8 додому, де ОСОБА_5 допомагав йому по господарству. Біля ОСОБА_8 вона ніколи ні його друзів, ні жінок не бачила. В ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Про це їй повідомив ОСОБА_5;

- показами свідка ОСОБА_38, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, що в серпні 2010 року з метою перевірки заяви ОСОБА_5 по факту протиправних дій вчинених щодо нерухомого майна ОСОБА_8, ним з метою відібрання пояснень був здійснений виклик ОСОБА_4 до управління служби безпеки України в Черкаській області. Прибувши до управління, остання пояснила, що свої пояснення вона має в електронному вигляді на флешці. Для можливості ознайомлення з поясненнями ним в окрему папку було скопійовано інформацію з вказаної флешки. Ознайомившись з поясненням ОСОБА_4, він склав відповідний документ та, роздрукувавши його, надав останній для ознайомлення. Ознайомившись та прочитавши пояснення, ОСОБА_4 підписала його та пішла з управління. 13.05.2011 року він, передивляючись матеріали на комп'ютері, відкрив папку, в якій знаходилися файли, що були ним скопійовані з флешки ОСОБА_4, серед яких знаходились дві фотокартки із зображенням ОСОБА_3 та ОСОБА_8, а також документи, які мають значення для слідства по кримінальній справі № 4511100007 за фактом замаху невстановлених осіб на заволодіння шляхом шахрайства квартирою АДРЕСА_3;

- показами свідка ОСОБА_40, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що вона працює суддею Соснівського районного суду м. Черкаси. Приблизно в середині листопада 2009 року вона отримала для розгляду позовну заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та надання додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідачем у вказаній позовній заяві виступала Черкаська міська рада, третьою особою - Перша Черкаська державна нотаріальна контора. Суть вказаної позовної заяви полягала в тому, що ОСОБА_3 просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу, мотивуючи це тим, що з 2000 року і до його смерті в ІНФОРМАЦІЯ_3, вони спільно проживали в квартирі ОСОБА_8, розташованій по АДРЕСА_3. Вивчивши матеріали вказаної позовної заяви та додатки до неї, нею був призначений по справі попередній розгляд на грудень 2009 року. Вказане судове засідання не відбулось, у зв'язку з наданням представником Черкаської міської ради клопотання про відкладення розгляду справи, однак на це судове засідання з'явився представник позивача - ОСОБА_4, яка надала відповідну довіреність на представництво інтересів ОСОБА_3 Наскільки вона пам'ятає, попередній розгляд цивільної справи неодноразово відкладався, у зв'язку з залученням до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, а в подальшому - в якості співвідповідача. Під час судового засідання представником позивача ОСОБА_4 було заявлено клопотання про допит трьох свідків, яке було задоволене, та вказані особи були допитані в якості свідків. Вони підтвердили факт проживання ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_8 Крім того, в одному з судових засідань при дослідженні матеріалів справи ОСОБА_4 були надані дві фотокартки зі спільним зображенням ОСОБА_3 та ОСОБА_8 Вказані фотокартки у неї не викликали жодного сумніву, а тому вони були долучені до справи в якості доказу їхнього спільного проживання. 14.05.2010 року нею були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3;

- даними протоколу огляду від 20.05.2011 року квартири АДРЕСА_3 з фототаблицею, з якого вбачається, що будь-які меблі в квартирі відсутні;

- даними рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.06.2012 року, з якого вбачається, що за потерпілим ОСОБА_5 визнане право власності на квартиру АДРЕСА_3;

- даними висновку судово-фототехнічної експертизи № 8-10 від 14.06.2011 року, з якого вбачається, що на двох фотокартках наданих на експертизу виявлені ознаки фотомонтажу, зображення на ксерокопіях фотокарток та дві кольорові фотокартки, надані на експертизу - тотожні; зображення на ксерокопіях фотокарток та дві фотокартки надані на експертизу на диску в електронному вигляді - тотожні; для монтажу наданих на дослідження двох кольорових фотокарток могло бути використане зображення голови чоловіка з фотокартки із заяви про видачу паспорта на ім'я ОСОБА_8;

- даними висновку судово-почеркознавчої експертизи № 674-П від 15.08.2011 року, з якого вбачається, що підпис у позовній заяві про встановлення факту проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, надання додаткового строку для прийняття спадщини від 12.11.2009 року від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3;

- даними висновку судово-почеркознавчої експертизи № 786-П від 25.08.2011 року, з якого вбачається, що підпис в заяві про прийняття спадщини від ОСОБА_8 № 693 від 02.06.2010 р. (спадкова справа № 514/2009) виконаний ОСОБА_3 Рукописний запис в заяві про прийняття спадщини від ОСОБА_8 № 693 від 02.06.2010 року (спадкова справа № 514/2009) виконаний ОСОБА_3;

- даними протоколу виїмки від 22.04.2011 року, з якого вбачається, що в паспортному столі Соснівського PB м. Черкаси УМВС України в Черкаській області вилучена заява форми 1 про видачу паспорта на ім'я ОСОБА_8;

- даними протоколу виїмки від 27.04.2011 року, з якого вбачається, що в Черкаській державній нотаріальній конторі № 1 була вилучена спадкова справа № 514/09 після смерті ОСОБА_8;

- даними довідки з Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації від 26.04.2011 року, з якої вбачається, що вартість квартири розташованої за адресою АДРЕСА_3 становить 78 945 грн.;

- даними протоколу виїмки від 10.05.2011 року, з якого вбачається, що в Соснівському PB в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області були вилучені матеріали перевірки № 1972 від 05.05.2009 року по факту смерті ОСОБА_8;

- даними протоколу виїмки від 12.05.2011 року, з якого вбачається, що в Соснівському районному суді м. Черкаси була вилучена завірена копія цивільної справи № 2-1330/10 за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, третя особа Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

- даними протоколу виїмки від 23.05.2011 року, з якого вбачається, що в Соснівському районному суді м. Черкаси були вилучені фотокопії фотокарток з цивільної справи № 2-1330/10 за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, третя особа Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

- фотокопіями фотокарток з цивільної справи № 2-1330/10 за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, третя особа Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

- даними з оптичного диску «Verbatim» CD-R 700 Mb, 52-х speed vitesse, 80 min, на якому міститься інформація, скопійована з флеш-накопичувача ОСОБА_4, в тому числі чотирьох фотокарток із зображенням заяви «форми 1» про видачу паспорта ОСОБА_8 та двох спільних фотокарток ОСОБА_3 з ОСОБА_8;

- показами потерпілого ОСОБА_19, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що приблизно у вересні 2004 року в одному з автосалонів м. Москви він придбав автомобіль БМВ Х-5, 2001 року випуску, темно-синього кольору за 41 000 доларів США. В грудні 2005 року вказаний автомобіль БМВ Х-5 у нього був викрадений в м. Воронежі. За вказаним фактом УВС Комінтернівського району м. Воронежа була порушена кримінальна справа за фактом угону транспортного засобу, по якій він був визнаний потерпілим. В травні 2009 року працівники міліції його повідомили, що вказаний автомобіль БМВ Х-5 знайдений та перебуває в правоохоронних органах Черкаської області. Йому були надані контактні дані слідчого з м. Черкаси, в провадженні якого знаходилась кримінальна справа, по якій проходив вказаний автомобіль. Це була слідча на прізвище ОСОБА_3 Крім того, йому повідомили, що через певний проміжок часу він зможе виїхати до України та забрати свій автомобіль, після того як будуть узгоджені всі питання між правоохоронними органами України та Росії. Протягом подальшого часу вказані питання не були узгоджені, тому він не мав можливості забрати автомобіль. Коли його товариш телефонував слідчій ОСОБА_3 з приводу вказаного автомобіля, то вона повідомила, що ніякою інформацією не володіє та на даний час в правоохоронних органах не працює;

- показами свідка ОСОБА_41, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з 2008 по 2012 роки він працював в слідчому управлінні УМВС України в Черкаській області на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів, вчинених проти життя та здоров'я особи. У відділі серед інших працівників, на посаді старшого слідчого перебувала ОСОБА_3 В провадженні останньої знаходилась кримінальна справа, порушена за фактом умисного вбивства громадянина ОСОБА_12 На початку 2011 року ОСОБА_3 звільнилась з органів внутрішніх справ і він з нею не спілкувався. Наприкінці 2011 року, він випадково зустрів ОСОБА_3 на вулиці і остання запропонувала йому піти десь посидіти та поспілкуватись. ОСОБА_3 в ході бесіди повідомила, що коли в неї в провадженні була кримінальна справа за фактом вбивства ОСОБА_12, то серед вилучених в ході слідства речей був автомобіль марки БМВ Х-5, який належить на праві приватної власності громадянину Російської Федерації. Також вона повідомила, що власник автомобіля за своїм транспортним засобом не приїжджав, будь-яких заяв не подавав і тому вона вирішила віддати цей автомобіль стороннім особам та вилучила автомобіль із штрафного майданчика УДАІ, де останній знаходився на зберіганні. Після цього автомобіль вона передала особі чоловічої статі, який повинен був його продати та віддати ОСОБА_3 певну винагороду. Вона віддала автомобіль і через деякий час отримала матеріальну винагороду, яку саме вона не говорила. Під час його роботи в слідчому управлінні йому було відомо, що в провадженні ОСОБА_3 перебувала вищевказана кримінальна справа. Однак, які речові докази були в ній та про їх рух йому відомо не було. Будь-яких вказівок слідчому ОСОБА_3 щодо руху речових доказів по справі ні він, ні його безпосередній керівник ОСОБА_42 не надавали;

- показами свідка ОСОБА_42, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що в період часу з 28.05.2009 року по 06.09.2011 рік він працював в СУ УМВС України в Черкаській області на посаді начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи. На момент його переведення на посаду начальника відділу розслідування злочинів, вчинених проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ УМВС України в Черкаській області в провадженні очолюваного ним відділу знаходилась кримінальна справа № 0200800123, порушена слідчим СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області за фактом умисного вбивства ОСОБА_12, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. По аналогічним категоріям злочинів завжди створюються слідчо-оперативні групи, до складу яких включаються слідчі СУ УМВС України в Черкаській області, в тому числі, можливо, що до складу групи була включена старший слідчий СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 Будь-яких вказівок ОСОБА_3 стосовно автомобіля БМВ Х-5 він не давав;

- показами свідка ОСОБА_43, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з січня 2007 року по теперішній час він обіймає посаду старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області. В складі слідчої групи як старший групи він прийняв до свого провадження кримінальну справу № 0200800123 порушену за фактом умисного вбивства ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. До складу слідчої групи входили всі слідчі, які на той час працювали у відділі, в тому числі й слідча ОСОБА_3, проте фактично слідчі дії у кримінальній справі проводились безпосередньо ним. Будь-яких документів щодо вилучення автомобіля БМВ Х-5 зі спеціального майданчика УДАІ УМВС України в Черкаській області або повернення його власнику, в тому числі вищевказаної постанови про проведення виїмки від 30.12.2009 року, протоколу виїмки, довіреностей або заяви від власника транспортного засобу в період перебування кримінальної справи в його провадженні не було. Яким чином ОСОБА_3 вилучила автомобіль з штрафмайданчику, йому не відомо, і таких вказівок він їй не давав;

- показами свідка ОСОБА_16, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з жовтня 2006 року по жовтень 2011 року він обіймав посаду начальника спеціального платного майданчика при УДАІ УМВС України в Черкаській області. В березні 2008 року працівниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області на підставі протоколу огляду та затримання транспортного засобу був поміщений на майданчик автомобіль БМВ Х-5, номерні знаки НОМЕР_1. У вересні 2009 року на адресу УДАІ УМВС України в Черкаській області надійшов лист від слідчого СУ УМВС України в Черкаській області, прізвища якого він не пам'ятає, в якому йшла мова, що вказаний автомобіль БМВ Х-5 має значення речового доказу по кримінальній справі за фактом умисного вбивства, яка перебуває в провадженні СУ УМВС України в Черкаській області, а також, що він перебуває в розшуку на території Російської Федерації. 30 грудня 2009 року на підставі постанови про проведення виїмки старшого слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 від 30.12.2009 року, вказаний автомобіль БМВ Х-5 був вилучений з майданчика;

- показами свідка ОСОБА_44, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що з березня 2009 року по квітень 2011 року він працював охоронником спеціального платного майданчика при УДАІ УМВС України в Черкаській області (далі майданчик). 30 грудня 2009 року він був залучений в якості понятого під час проведення виїмки з майданчика автомобіля БМВ Х-5 номерні знаки НОМЕР_1;

- показами свідка ОСОБА_17, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, яка дала по справі аналогічні покази, що й свідок ОСОБА_44;

- показами свідка ОСОБА_13, покази якого суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що автомобіль БМВ Х-5 йому дав ОСОБА_12 з ключами та технічним паспортом в кінці 2007 року. Даний автомобіль був без доручення. Був лише технічний паспорт на ім'я ОСОБА_45 з м. Києва. Автомобіль на обліку не перебував, оскільки номер кузова та двигуна були винищені кустарно. ОСОБА_45 він ніколи не бачив та з ним не знайомий. Після смерті ОСОБА_12 автомобіль був поставлений на спеціальний майданчик при УДАІ УМВС України в Черкаській області. В подальшому автомобіль БМВ Х-5 ні йому, ні родині ОСОБА_12 не повертався;

- показами свідка ОСОБА_46, покази якої суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, про те, що вона являється рідною сестрою покійного ОСОБА_12 На праві власності останньому належав автомобіль БМВ Х-5, номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску, який останній придбав у середині 2007 року. За яких обставин та у кого був придбаний вказаний автомобіль, їй не відомо. Після того, як ІНФОРМАЦІЯ_4 брат помер, вказаним автомобілем користувався його товариш ОСОБА_13, проте приблизно через тиждень автомобіль у останнього був вилучений співробітниками УМВС України в Черкаській області та поставлений на штрафний майданчик УДАІ УМВС України в Черкаській області. Вказаний автомобіль вона більше не бачила та його подальша доля їй не відома. До цього часу автомобіль сім'ї не повернутий. Про те, що 30.12.2009 року автомобіль був вилучений із штрафного майданчика УДАІ УМВС України в Черкаській області, їй нічого невідомо;

- даними протоколу огляду місця події від 24 лютого 2012 року, а саме спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області, з якого вбачається, що під час огляду були вилучені: копія листа УБОЗ УМВС України в Черкаській області № 2/12-1042 від 27 березня 2008 року, копія протоколу огляду та затримання транспортного засобу марки БМВ Х-5 номерні знаки НОМЕР_1 від 19 березня 2008 року; лист старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Черкаській області ОСОБА_43 № 5/7181 від 01 вересня 2009 року; постанова про проведення виїмки вищевказаного автомобіля від 30 грудня 2009 року, копія протоколу виїмки вищевказаного автомобіля від 30 грудня 2009 року;

- даними висновку службового розслідування проведеного УМВС України в Черкаській області від 15 червня 2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 під час проведення досудового слідства грубо порушила норми ст. ст. 78, 79 КПК України, в частині не визнання та не приєднання автомобіля БМВ Х-5, номерний знак НОМЕР_1, в якості речового доказу по кримінальній справі;

- даними висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1/656 від 16 липня 2012 року, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Старший слідчий ВРЗСПЖЗСССНО СУ УМВС України в Черкаській області» в постанові про проведення виїмки автомобіля БМВ Х-5, номерний знак НОМЕР_1, від 30 грудня 2009 року виконаний ОСОБА_3 Рукописний текст, зображення якого розташоване в зображені протоколу виїмки автомобіля БМВ Х-5, номерний знак НОМЕР_1, від 30 грудня 2009 року, крім графи «Копію протоколу отримав», виконаний ОСОБА_3;

- даними висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 8/65 від 22 червня 2012 року, з якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки БМВ Х-5, 2001 року випуску, станом на 30 грудня 2009 року складає 192 179,87 грн.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, які були поставлені їм у вину, та у правильності кваліфікації цих злочинів у редакції КК України станом на час ухвалення вироку судом першої інстанції.

Колегія суддів вбачає, що дослідження судом першої інстанції показів свідків шляхом оголошення їх показів, які вони надавали в ході досудового слідства, не суперечить положенням КПК України 1960 року, зокрема положенням ст. 306 КПК України, де вказано, що суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у випадку неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що законом України № 746-VII від 21 лютого 2014 року була декриміналізована ч. 3 ст. 364 КК України, зокрема ця частина статті була виключена зі змісту статті. Крім цього, у новій редакції була викладена ст. 365 КК України щодо відповідальності за перевищення влади або службових повноважень. Суб'єктом цього злочину встановлений працівник правоохоронного органу. Однак, вказана стаття, на думку колегії суддів, не може мати зворотної дії на правовідносини щодо відповідальності підсудних, враховуючи, що поставлені їм у вину діяння були ними вчинені значно раніше. Враховуючи це, колегія суддів вважає необхідним змінити вирок суду першої інстанції, виключивши з резолютивної частини вказівки на засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 364 КК України та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 364 КК України відповідно, а також виключити посилання у вироку на аспекти призначення покарання за сукупністю злочинів згідно з ч. 1 ст. 70 КК України.

Оцінюючи доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, щодо необхідності призначення обвинуваченим більш суворих покарань, колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими й вбачає, що обвинуваченим судом першої інстанції були призначені достатньо суворі основні покарання для належного забезпечення виправного впливу на них. Суд першої інстанції призначив покарання в межах санкцій відповідних частин статей Особливої частини КК України, врахував особи засуджених, характер вчинених злочинів, а також обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доцільність призначення відносно ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання. Тому обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, а також доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_3, колегія суддів констатує, що у значній частині свого змісту доводи цих двох апеляцій є ідентичними й викладені однаково.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 на користь засудженої ОСОБА_3, а також доводи засудженої ОСОБА_4, щодо недоведеності висунутого підсудним обвинувачення за ч. 3 ст. 364 КК України, а саме в частині того, що ОСОБА_3 як колишній працівник міліції отримувала у паспортному столі документ «форму 1» на ОСОБА_8, колегія суддів оцінює критично. Доведеність обвинувачення в цій частині обґрунтовано підтверджується сукупністю зазначених вище доказів, зокрема даними висновку судово-фототехнічної експертизи № 8-10 від 14.06.2011 року, з якого вбачається, що на двох фотокартках наданих на експертизу виявлені ознаки фотомонтажу, зображення на ксерокопіях фотокарток та дві кольорові фотокартки, надані на експертизу - тотожні; зображення на ксерокопіях фотокарток та дві фотокартки надані на експертизу на диску в електронному вигляді - тотожні; для монтажу наданих на дослідження двох кольорових фотокарток могло бути використане зображення голови чоловіка з фотокартки із заяви про видачу паспорта на ім'я ОСОБА_8 Дійсно, як указується в апеляції, свідки ОСОБА_21, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_22. у своїх показах говорили, що ОСОБА_3 могла як працівник міліції безперешкодно узяти у паспортному столі «форму 1» на ім'я ОСОБА_8, й не могли однозначно підтвердити сам факт цього. Однак, у сукупності з даними зазначеного висновку експертизи, враховуючи подальші цілеспрямовані дії підсудних щодо заволодіння квартирою ОСОБА_8, колегія суддів вбачає обґрунтованим переконання суду першої інстанції щодо доведеності цих обставин. Доводи ОСОБА_4 про те, що вона нібито узяла фотокартку ОСОБА_8 у нього вдома, й в подальшому саме ця фотокартку була використана для фотомонтажу інших фотокарток, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони нічим не підтверджуються.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 на користь засудженої ОСОБА_3, а також доводи засудженої ОСОБА_4, щодо невідповідності кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, колегія суддів вважає їх необґрунтованими. Апелянти наполягають на тому, що їх умисел міг охоплювати лише мету щодо заволодіння половиною квартири, яка фактично належала ОСОБА_8 та його матері у рівних долях, адже всю квартиру ОСОБА_8 на себе відповідно до вимог цивільного законодавства не оформив. Тому вважають, що їх дії мають кваліфікуватися за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України як замах на шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому, адже вартість половини квартири в розмірі 39 172 грн. 50 коп. є недостатньою для кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 190 КК України. Однак, той факт, що ОСОБА_8 на час вчинення підсудними протиправних дій не здійснив юридичне оформлення на себе квартири одноосібно після смерті матері не може спростовувати спрямованість дій підсудних на заволодіння всією квартирою, фактичним одноосібним власником якої був ОСОБА_8 На це вказує чітка послідовність дій підсудних щодо взяття його фотокартки у паспортному столі, виготовлення змонтованих фотокарток, звернення до суду з метою встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 протягом тривалого періоду часу, підмова свідків на виступ у суді з неправдивими показами.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 на користь засудженої ОСОБА_3, а також доводи засудженої ОСОБА_4, щодо недопустимості у якості доказу висновку судово-почеркознавчої експертизи № 674-П від 15 серпня 2011 року, колегія суддів також вважає необхідним їх відхилити. Цим висновком підтверджується, що підпис у позовній заяві про встановлення факту проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_8 однією сім'єю без шлюбу, надання додаткового строку для прийняття спадщини від 12.11.2009 року від імені ОСОБА_3 виконаний самою ОСОБА_3 Апелянти указують, що при виконанні експертизи перед експертом не було поставлене питання щодо виконання підпису у позовній заяві від імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 чи іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 Колегія суддів вважає цей аргумент неогрунтованим, оскільки у висновку експерта чітко указано, що підпис був виконаний ОСОБА_3 особисто. Той факт, що проведення цієї експертизи було спочатку доручене слідчим експертам НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, а пізніше передане для виконання до Черкаського відділення КНДІСЕ, на думку колегії суддів, не може бути достатньою підставою для спростування доведеності вини підсудних у вчиненні шахрайства, оскільки їх вина підтверджується сукупністю інших доказів, указаних вище.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 на користь засудженої ОСОБА_3, а також доводи засудженої ОСОБА_4, щодо невідповідності вимогам процесуального законодавства факту визнання ОСОБА_5 потерпілим у кримінальній справі, оскільки на час ухвалення процесуального рішення про це він формально не мав права власності на квартиру ОСОБА_8, а лише був претендентом на цю квартиру як потенційний спадкоємець, колегія суддів також вважає необґрунтованими. Відповідно до ст. 49 КПК України 1960 року, потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Фактично за змістом обвинувачення, обґрунтовано визнаного судом першої інстанції доведеним, підсудні, вважаючи квартиру відумерлою спадщиною, намагалися заволодіти цією квартирою, яка мала перейти у власність ОСОБА_5, що згодом на законних підставах й трапилося. Тому вбачається, що намагання заволодіти шляхом обману чужим майном, на яке законно претендує певна особа, завдає майнової шкоди такій особі, зокрема її майновому праву на спадок. Тому колегія суддів вважає доводи апеляції в цій частині необґрунтованими.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 на користь засудженої ОСОБА_3 стосовно того, що остання при вилученні зі штрафмайданчика ДАІ УМВС України в Черкаській області автомобіля «BМW Х-5» діяла не самостійно, а за вказівкою свого керівництва, зокрема керівників відділу СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_41 та ОСОБА_42, колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони нічим не підтверджуються, а навпаки спростовуються показами вказаних осіб у якості свідків, про те, що вони жодного розпорядження про вилучення вказаного автомобіля зі штрафмайданчика ОСОБА_3 не давали.

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції має бути приведений у відповідність зі змінами у змісті ст. 364 КК України, зокрема щодо декриміналізації частини третьої цієї статті.

Стосовно засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, колегія суддів вважає встановлену доведеність їх винуватості у вчиненні цього злочину обґрунтованою, а призначене судом першої інстанції покарання у виді трьох років позбавлення волі кожній з підсудних законним і достатнім для їх належного виправлення. Враховуючи це, колегія вважає неможливим застосування до ОСОБА_4 положень Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки вчинений нею злочин за ч. 3 ст. 190 КК України, хоча й є незакінченим, відноситься до категорії умисних тяжких злочинів, що відповідно до ст. ст. 1, 6 вказаного закону виключає можливість його застосування.

Однак, колегія суддів бере до уваги, що засуджена ОСОБА_4 на час розгляду кримінальної справи в апеляційному порядку є вагітною, що підтверджується наданою нею довідкою від 04 березня 2014 року з Черкаського пологового будинку № 2, а також листом головного лікаря цього пологового будинку від 17 березня 2014 року, у якому останній підтверджує факт правомірності надання ОСОБА_4 вказаної довідки та підтверджує факт її вагітності.

Враховуючи це, колегія суддів вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк та поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Щодо ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для звільнення її від покарання чи відбування покарання.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2013 року в частині засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 364 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 364, ст. 70 КК України скасувати, у зв'язку з декриміналізацією ч. 3 ст. 364 КК України згідно із законом № 746-VII від 21 лютого 2014 року, а кримінальну справу в цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України до трьох років позбавленні волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання «підполковник міліції».

Вважати ОСОБА_4 засудженою за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України до трьох років позбавленні волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органі кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи, а також періодично з'являтися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, такий строк обчислюється з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий :

Судді :